Сьогодні ми розкриємо новий аспект взаємозв’язку між музичним мистецтвом різних народів і спробуємо зрозуміти інтернаціональну сутність музичної мови.
Прослухайте дві пісні мовою різних народів. Спробуйте визначити їх характери, образний зміст.
Ці пісні контрастні за характером. Слід відмітити, що перша – ніжна, плавна, сумовита. Ми чуємо інтонації негритянської колискової пісні. Це колискова із опери «Поргі і Бесс» видатного американського композитора Джорджа Гершвіна. Негритянські джазові колискові інтонації цієї пісні істотно відрізняються від інтонацій українських колискових пісень або пісень інших народів своїм гострим зрушенням (так званими синкопами), що підкреслюють плавність мелодії. Виконує колискову соліст у супроводі хору.
Другий твір – болгарська народні жартівлива пісня «Посадив полин я». вона жвава, грайлива і жартівлива. Цій пісні характерне поширення і розширення від куплету до куплету за рахунок додавання до кожного наступного куплету нових фраз. У цьому творі головна роль належить хору.
Хоча слова двох пісень не всім зрозумілі, музика допомогла зрозуміти нам її характер та зміст.
Отже, кожен народ має свою не лише розмовну, а й музичну мову. Вона, на відміну від розмовної, зрозуміла нам без перекладу, за її допомогою виражають певні почуття й образи.
Ми прослухали романс Едварда Гріга «Захід сонця». Композитор змалював вечірню пору, коли «на землю знов приходить сон».
Складається враження, що ввечері вітер ніби заколисує природу. Музика переважно ніжна, лагідна та раптом стає схвильованішою (з’являється останній сплеск дня, що минає). Зіставлення мажору (в І частині) з мінором (у ІІ) дає змогу сприймати цей твір як двочастинний.
Ми переконалися, що інколи переклад не потрібен! Музична мова допомагає слухачам будь-який національностей зрозуміти задуманий авторами образ.
Тож давайте перевіримо правильність наших думок.