19. Американська рапсодія

Джордж Гершвін — перший із композиторів Сполучених Штатів Америки (XX ст.), який отримав всесвітнє визнання. Зростав він у бідній багатодітній, проте дружній родині, що проживала на околиці Нью-Йорку. Батькові майбутнього композитора не вдавалося розбагатіти, - тому він мріяв, щоб його діти, зокрема Джордж, займалися комерцією. Він влаштував сина продавцем у магазин. І в який - в музичний магазин! Купуючи ноти, покупці часто бажали послухати обраний музичний твір і просили Джорджа виконати його на фортепіано. Для майбутнього композитора це було справжньою насолодою. На запитання колеги, чи не збирається він стати видатним віртуозом Америки, Джордж відповів: «Я збираюся стати видатним композитором популярних пісень»! Саме з пісень – а Гершвін написав їх понад 300 — і почалася його творча діяльність.

Джордж Гершвін не отримав ніякої професійної музичної освіти — лише кілька уроків фортепіанної гри та гармонії у знайомих музикантів. Усіма своїми досягненнями він зобов'язаний лише своєму талантові й наполегливості: кожну хвилину вільного часу він присвячував вивченню творчості видатних європейських композиторів. Граючи на фортепіано, Гершвін виявляв справжній талант імпровізатора.

За свою першу пісню композитор отримав 6 доларів. Проте незабаром популярність його музики почала зростати зі швидкістю снігової лавини: ім'ям Гершвіна та назвами його пісень засвітилися вогні реклами над Бродвеєм — головною театрально-мистецькою вулицею Нью-Йорку. Композитора наперебій запрошували до співпраці знані музичні видавництва і театри… 

Афроамериканський джаз приваблював композитора своєрідністю мови, глибиною почуттів, імпровізаційністю. Джордж Гершвін вважав, що джаз, який несправедливо відносять до «музики нижчого ґатунку», здатний збагатити європейську класичну музику, оновити її форму та зміст.

Якось «король джазу» Пол Вайтмен підказав Гершвіну ідею написання симфонічного твору в джазовому стилі. Підхопивши ідею, композитор почав писати твір… Коли Джордж програв друзям нову музику, хтось запитав, як вона буде називатися? Композитор відповів: «Американська рапсодія». «Я чую її як музичний калейдоскоп Америки - наш киплячий казан, нашу багатонаціональну енергію, наші блюзи, нашу столичну метушню…»

Саме в той день старший брат Джорджа Гершвіна побував на виставці в музеї сучасного мистецтва і бачив роботи художника Вістлера «Ноктюрн у блакитному і зеленому» та «Композиція в сірому і зеленому». Почувши музику Гершвина, він сказав: «Чому б не назвати її «Рапсодія в блюзових тонах»?» Так «Американська рапсодія» отримала іншу назву, влучну, змістовну. Адже слово blue в англійській мові має кілька значень: це і лірична пісня (блюз), і колір (блакитний).

Рапсодія — вокальний або інструментальний музичний твір у довільній формі, фантазія на народні теми — пісенні й танцювальні

До Гершвіна образність і засоби виразності джазу були для представників академічного напрямку настільки незвичайними, що існувала прірва між музикою академічною і музикою легкою. Поєднавши у своїй творчості характерні виражальні риси джазу із традиційними канонами симфонізму, Джордж Гершвін знищив прірву, що розділяла їх. Так відбувся гершвінський діалог класичних і джазових засобів музичної виразності. І назвали його симфоджаз. А Джорджа Гершвіна - його родоначальником.

Симфоджаз - це напрям симфонічної музики, що органічно поєднує характерні риси європейського симфонізму із джазовими виконавськими елементами.