«Народна пісня»
У кожній країні народна пісня має свої національні риси. Адже вона несе в собі первинні національні ознаки. Пісня - один із найцінніших скарбів народу. В Україні народна пісня огорнула життя всієї нації - і в давні часи і у наші дні: її відроджують, зберігають та виконують як звичайні люди, так і професійні виконавці.
Виконання народних пісень в наш час є досить різноманітним. Є автентичне виконання - тобто таке, що відповідає оригіналу, дійсне, засноване на першоджерелах. Є також сучасне виконання народних пісень - з використанням естрадних прийомів, аранжувань у різноманітних стилях.
«Анатолій Солов’яненко»
Задушевність, щирість почуттів, емоційна схвильованість, що притаманні виконавській манері Анатолія Солов'яненка, починаються з рідних витоків, з народної пісні. Все почалося з дитинства… Батьки Анатолія любили і вміли співати, вони часто брали участь у самодіяльних концертах і навіть в аматорських оперних виставах. Анатолій спочатку отримав професію гірського інженера, проте ніколи не полишав надію стати співаком. Навчаючись у Донецькому політехнічному інституті, а потім працюючи на шахті інженером, він із задоволенням виступав на вечорах, оглядах, концертах. Випадок допоміг йому стати спочатку солістом Донецького театру опери і балету, а потім – Київського оперного театру. Анатолій Солов'яненко двічі проходив стажування в Італії - у Міланському театрі «Ла Скала».
Анатолій Солов’яненко – український співак, тенор. Народився в Донецьку, в родині шахтаря. З дитинства мав голос винятково красивого тембру й надзвичайно широкого діапазону. Батьки Анатолія дуже любили і вміли співати, вони дуже часто брали участь у самодіяльних концертах та, навіть, аматорський оперних виставах. Анатолій Солов’яненко спочатку отримав професію гірського інженера, але ніколи не полишав надію стати співаком.
Після випадкової зустрічі з Олександром Коробейченком, солістом Донецького театру опери й балету, заслуженим артистом України, Анатолій Солов’яненко почав брати у нього уроки вокалу. І його унікальні вокальні здібності не могли залишитися непоміченими. В 1962 році був блискучий виступ на звітному концерті самодіяльності Донецької області в Києві та закономірне запрошення до Київського оперного театру.
Бесіда: «Ніна Матвієнко»
У багатьох куточках світу лунає чистий, сильний, хвилюючий голос Ніни Матвієнко, проникає у найпотаємніші куточки людської душі. Українські народні пісні є перлинами її репертуару. Окрім цього вона виконує пісні відомих українських композиторів: Євгена Станковича, Мирослава Скорика, Ірини Кириліної та інших.
Талант Ніни Матвієнко розкрився також у театрі та кіно - там вона зіграла багато різних ролей, а також озвучила ряд теле- і радіопрограм. У 1995 році вона взяла участь у 16-ти виставах американського театру «La Mama E.T.С.» у Нью-Йорку. Нещодавно вона була удостоєна звання Героя України «за вершинний пісенний талант, що пробуджує і возвеличує духовну силу українського народу».
«Тріо Мареничі»
Творчість тріо Мареничів - яскрава сторінка літопису української пісні. У 70-ті роки XX століття це був чи не найвідоміший гурт в Україні, який поновив традиції ліричної естрадної пісні, пісні-романсу. На початку творчості Тріо Мареничів виконувало пісні народів світу, поп-шлягери та українські народні пісні. Проте незабаром їм було офіційно заборонено виступати поза межами Волинської області через їхні уподобання до пісень січових стрільців та небажання співати радянські патріотичні пісні. На довгий час тріо зникло з ефіру. На початку 1994 року Мареничі відмітили 20-річчя творчої діяльності великими концертами у столичному палаці «Україна» та здійснили серію записів своїх пісень, як старих хітів, так і нових, написаних Антоніною Маренич. У 1998 році вийшов компакт-диск Мареничів «Три тополі» з піснями 80-х років. У 2003 році учасники тріо вже стали народними артистами України, проте наступного року тріо розпалося.
«Наталія Бучинська»
Батько Наталки працював стоматологом, а матір — товарознавцем. Батьки Наталки полюбляли співати, що зіграло значну роль у виборі майбутньої професії. Першими слухачами її співу були гості батьків, її друзі та знайомі.
Коли дівчині виповнилося п'ять років, сім'я переїжджає жити в Тернопіль. В школі брала участь в шкільному хорі. Маючи триразові репетиції щотижня, вона аж до 11-го класу залишалася незмінною учасницею художнього колективу, разом з яким виступала на сцені Тернопільського будинку культури «Березіль».
Згодом поступає до Тернопільської академії народного господарства на спеціальність «ревізія та контроль». Уже з першого курсу навчання у вузі Наталія бере участь у пісенних конкурсах та фестивалях. В 1995 р. здобуває свою першу перемогу в конкурсі «Міс академія». 18 лютого 1995 перемагає у фестивалі «Червона рута».
Юна співачка бере участь у різноманітних фестивалях.
В 1998 році — приїзджає до Києва на запрошення Державного ансамблю пісні і танцю Міністерства внутрішніх справ України, вона проходить прослуховування і стає солісткою ансамблю.
Наталія Бучинська стала наймолодшою народною артисткою України. Вона дала понад 800 концертів. У її репертуарі понад 160 пісень. Співачка виконує пісні українською, російською, вірменською, англійською та французькою мовами.
«Піккардійська терція»
Утворена 24 вересня 1992 року у Львові (Львівському музичному училищі) як квартет.
У репертуарі вокальної формації майже 300 композицій, серед яких класичні твори.
Географія гастролей «Піккардійської Терції»: Польща, Канада, Іспанія, Німеччина, США, Італія, Франція. У музичному портфоліо формації — твори 12 мовами світу.
Термін «Піккардійська Терція» взято з теоретичних праць композитора Анатолія Кос-Анатольського. Ця назва виникла на рубежі XVI–XVII ст.ст. у французькій провінції Піккардія.
У 2014 році пісня гурту «Пікардійська терція» під назвою «Гей, пливе кача …» лунала під час поховання героїв Небесної сотні.