Естрадна пісня — жанр популярної вокальної музики, призначений для виконання на естраді.
Якщо українська класична музика почалась із Миколи Лисенка, то українська естрадна музика — з Володимира Івасюка. Спільною для цих митців є глибока народнопісенна основа їх музики.
Володимир Михайловича Івасюк (1949—1979) — це видатний український поет і композитор, який за своє коротке життя створив близько 100 пісень і 50 інструментальних творів, зокрема дві сюїти, писав музику для театру.
Володимир Івасюк був професійним медиком і скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Він майстерно виконував свої пісні; мав художній талант, був неординарним живописцем. Його творам притаманні високий професіоналізм, різноманітність образного змісту, яскравість художніх образів, щирість і глибокий патріотизм.
Міцним підґрунтям творчості Володимира Івасюка є народна пісенність. Провідним жанром у творчості Володимира Івасюка є лірична пісня.
Він створив приблизно 100 пісень. Він був глибоко переконаний, що наш світ створений для того, аби в ньому лунала музика добра, миру, злагоди між людьми»,— ці слова належать одній з найкращих виконавиць пісень композитора Софії Михайлівні Ротару (нар. 1947), видатній співачці, лауреату багатьох конкурсів, народній артистці України, Молдавії, СРСР, виконавиці більше ніж 400 пісень, багато з яких стали класикою української естради.
Визнання до Софії Ротару прийшло одразу після прем'єри на телебаченні 1971 року музичного фільму «Червона рута». Пісня, яка дала назву телефільму, була визнана кращою піснею року. Образ червоної рути став знахідкою. Квітка не давала композиторові спокою. Упродовж багатьох років рута жила в легендах на нашій землі, чекаючи, щоб хтось відвів їй належне місце в людській свідомості. Так уже повелося, що ця квітка, червона рута, у кожного українця назавжди асоціюється з іменем Володимира Івасюка.
Ця пісня стала символом української естрадної музики, навіть символом України