25. Симфонічна музика. Увертюра

Лю́двіг ван Бетхо́вен  (16 грудня  1770 — † 26 березня 1827) — німецький композитор.

Людвіг ван Бетховен народився 16 грудня. 1770 року у сім'ї придворних музикантів у м.Бонн. Батько, будучи обдарованою людиною (придворний музикант, викладав вокал, теорію музики та гру на клавесині), дуже невміло розвивав музичні здібності хлопчика. Він жадав своєму синові слави клавіриста-вундеркінда, але після перших концертів, які не виправдали його сподівань, дещо заспокоївся. До занять сина він ставився не тільки суворо, а навіть жорстоко, примушуючи його працювати цілими днями і «надихаючи» ляпасами та стусанами. Батько не дозволяв синові навіть грати з однолітками.

До одинадцяти років у малого Бетховена не було системних занять — його навчали музиканти, знайомі батька. Та в 1779 році в Бонн приїхав відомий композитор, органіст, письменник Крістіан Готліб Нефе, який вплинув на формування Бетховена як творчої особистості.

Бетховен розпочав свою трудову діяльність професійного музиканта у дуже юному віці. В 1782 році (під час від'їзду Нефе) виконував обов'язки придворного органіста, а вже у тринадцять років Бетховена зарахували клавесеністом у придворний оркестр. З 1788 року Бетховен проводить ще й приватні уроки, адже на його юнацькі плечі «впав» тягар утримування родини, адже у 1787 році померла його мати Марія-Магдалина. Її образ він зберігав до самої смерті. Горе, яке спіткнуло митця підірвало його сили (захворів тифом, потім віспою). Втративши матір Людвіг став головою сім′ї і зайнявся вихованням братів (двох молодших). Батько помер через п′ять років.

Та все ж більшу частину свого часу Бетховен присвячував творчості. Писав він досить повільно. За десять років створив понад п'ятдесят композицій.

Бетховен був висококультурною людиною, хоча з 11 років він, з певних причин, не відвідував школу. Свій світогляд розширював самоосвітою: вивчав французьку та італійську мови, латинь, класичну літературу, а також читав грецьких письменників, знав напам'ять багато творів  Шекспіра. Бетховен з дитинства був добре ознайомлений з німецькою літературою. Пізніше до числа його захоплень додалася ще й перська поезія, в тому числі філософські вірші Омара Хайяма.

Коли великий композитор втратив слух, то з життєрадісного і товариського він перетворився на похмурого і віддаленого від людей. Від самогубства його врятувала тільки музика, його творіння. Він відчував. що ще не все зробив, для чого був покликаний. Саме в цей період почався перехід до нового Бетховенського стилю. Тоді він признається, що не задоволений своїми попередніми творами і хоче стати на новий шлях написання.

У центрі Бетховенського мистецтва тих років — героїчна боротьба. Музика наповнена сильною динамікою, здобуває силу та цілеспрямованість, в яких з небувалим реалізмом віддзеркалюється діалектика життєвих процесів. Вся вона — творіння нової епохи. Долаючи канони старого мистецтва і створюючи новий героїко-драматичний стиль, Бетховен незмінно зберігав класициську строгість форми. Він довів до досконалості логіку тематичного та тонального розвитку, цілісність форми і строгу архітектоніку, притаманні класициській сонаті та симфонії. Для стилю зрілого Бетховена характерні героїчні теми, побудовані на акордовій тризвучній мелодиці, притаманній німецьким народним пісням. Разом з тим героїчні, фанфарно-маршові звороти зближують їх з піснями та гімнами Французької революції.

 Історичні події 1810–1820 років, які різко змінили соціально-політичну обстановку в Європі, безпосередньо вплинули і на життя та творчість Бетховена. Політика  Наполеона викликала у Німеччині та Австрії широкий патріотичний підйом.

 Героїчна тема революції, така близька Бетховенові, поступилась більш суб'єктивним темам: збільшився інтерес до внутрішнього світу людини, її тонких душевних переживань.

Критичний період для Бетховена збігся з моментом його найвищої слави.

Погіршувалось життя композитора разом із погіршенням слуху. Він не міг вільно спілкуватися з людьми, ускладнювалась його виконавська діяльність. У той час цікавість до серйозної, класичної музики різко зменшилася. Видавці навіть перестали публікувати сонати та симфонії, обмежуючись танцювальними п'єсами, перекладами популярних опер. На оперній сцені процвітали модні чужоземні новачки; процвітало салонне мистецтво… І саме в той час слава Бетховена почала гаснути.

Бетховен, будучи відданим своїм революційним переконанням, часто у розмовах з друзями засуджував політику. І тільки світова слава вберегла композитора від арешту. Саме у роки кризи життя Бетховена його мистецтво стало надбанням широкої аудиторії, завоювавши народну любов.

Помер великий німецький композитор Людвіг ван Бетховен 26 березня 1827 року в самотності та бідності. На похороні класика було присутні близько 20 тис людей.

 «П′ята симфонія»

І частина. На початку звучить «тема долі», яка пронизує всю музику всю музику симфонії. «Так доля стукає у наші двері», - говорив сам композитор.

ІІ частина. Основна частина звучить глухими ударами долі, ніби нагадує про себе.

ІІІ частина. Тема долі з′являється на тлі тривожних інтонацій: боротьба триває…

ІV частина. Урочистий фінал – кульмінація твору. Величний маршовий поступ символізує перемогу.

Так композитор втілює ідею симфонії: «Від темряви – до світла, через боротьбу – до перемоги!»