Русальні пісні співають, святкуючи Русалії (Русальний тиждень). Основа текстів — поетизовані архетипи духів землі та води, лісові й водяні істоти (зокрема русалки), а також образи, що їх супроводжують: ніч, Місяць, верба, береза, річка, берег тощо. Майже всюди помітно астральний культ — поклоніння небесним світилам. Наприклад, Місяць — обов’язковий атрибут русалчиних гулянь. Раніше вірили, що в цей час русалки виходять із води й водять хороводи.
З язичницьких часів до нас дійшло свято Івана Купала. У купальську ніч (з 6 на 7 липня) молодь збирається біля річки, озера чи ставка; веселиться, водить хороводи навколо багаття. Дівчата плетуть вінки й ворожать, пускаючи їх на воду. Усе це супроводжують купальськими піснями. У них переважають мотиви купання-очищення, чарівні перетворення людей на дерева чи інші рослини. Наявна лірика про кохання, залицяння, сватання, а також жарти, гумор, сатира (дівчата висміюють вади хлопців, а хлопці — дівчат).
У жниварських піснях ідеться про початок, хід і завершення жнив. Виділяють три види: зажинкові, жнивні й обжинкові. Зажинкові виконують, зажинаючи перший сніп. У них возвеличують перший сніп і вправних працівниць, віщують добрий урожай. Жнивні найчастіше співають, ідучи в поле, повертаючись з нього, чи під час перерви. Тут переважають скарги на важку працю та жадібних господарів. Обжинкові звучать під час зжинання останнього снопа й передбачають уславлення завершення жнив.