Музика та живопис – це ті жанри мистецтва, за допомогою яких людина передавати своїх відчуття та враження. Художників і музикантів, що розкривають тільки своє безпосереднє сприйняття враження, називають імпресіоністами, а їхнє мистецтво – імпресіонізм.
Слово імпресіонізм міцно закріпилося у сфері мистецтва. «Виставкою імпресіоністів» вперше критично назвав твори кількох молодих французьких журналістів Луї Леруа у 1874 році. Ця виставка відбулася в Парижі в художньому салоні.
Картини художників з цієї виставки були своєрідними і несхожими на будь-які живописні стилі та манери, що існували до того часу: від світлих, неймовірно прозорих тонів, що надавали зображенню відчуття простору, подиху повітря, до різких, контрастних зіставлень кольорів. Невловимий перехід від світла до тіні. На полотнах помітні мазки пензля художника.
Одна з картин – етюд Клода Моне – мала назву «Враження. Схід сонця». Автор картини якось спостерігав на узбережжі Бретані у Франції схід сонця. Перед ним на фоні рухомої маси води, що вдалині непомітно переходило в небо, пропливали рибацькі човни. Вода і небо чарівно вигравали поєднанням ніжних фарб та відтінків, сяяли, розпливалися, змінюючи обриси та контури. Таким він побачив цей пейзаж і відтворив його в своєму етюді-картині.
Глядачі на виставці були обурені. На представлених картинах порушувалися всі відомі правила живопису. Назвою картини Клода Моне й скористався журналіст, щоб у образливій формі висловити загальне враження. Проте, словом «імпресіонізм» і надалі продовжували називати такий новий стиль у мистецтві. Таким чином, під цією назвою сформувався самостійний напрямок живопису, який відрізнявся від поширених на той час стилів звернення до реальних картин життя з тим, щоб передати особисте враження автора. А згодом імпресіонізм поширився на літературу, театр, скульптуру, кінематограф, музику.
Клод Дебюссі – французький композитор, який жив на межі ХІХ-ХХ ст.. З дитинства захоплювався музикою. Перші яскраві музичні враження залишилися в нього після відвідування оперного театру в Парижі.
Після закінчення Паризької консерваторії Клод Дебюссі подорожував до Росії (як виконавець-піаніст) та Італії. Народна та професійна музика цих країн викликала глибокий інтерес у композитора.
Твори Дебюссі вирізняються яскравими життєвими образами, в яких переважно простежуються пейзажні та ліричні мотиви. Більшість його творів є програмними. Оригінальні гармонічні та темброві зіставлення, різкі динамічні контрасти, підкреслена увага до ритмічного рисунка та інші новаторські елементи ще на початку творчості наражали композитора на нерозуміння та звинувачення в перебільшеній увазі до музичного колориту, порушенні класичних правил у композиції. Його музику називали дивною та незрозумілою. Творчий стиль Клода Дебюссі часто називали імпресіоністичним.
Сюїта – інструментальний твір, що складається з кількох контрастних частин (частіше танцювального типу), об’єднаних спільним задумом.
Сюїта Клода Дебюссі – це найбільш симфонічний програмний твір композитора, який ще називають симфонічними ескізами.
Ескіз – це замальовка, прообраз майбутньої картини, хоча може бути й завершеним твором мистецтва.