Музичні інструменти, на яких виконують фортепіанну музику: сучасні піаніно, роялі, електронні цифрові піаніно, синтезатори тощо.
Раніше подібні музичні інструменти називали клавірами.
Клавір (нім. Klavier) — загальна назва групи клавішно-струнних музичних інструментів XVII–XVIII ст. (клавікорд, клавесин, фортепіано тощо) або мануальна клавіатура в оргáні.
Клавесин — старовинний клавішно-струнний щипковий музичний інструмент, металеві струни якого защипують плектром із пера або шкіри.
У XVI—XVIII ст. був поширений клавесин із двома клавіатурами, під час гри на якому струни защипували пальцями. Клавесин мав певні особливості: виразність тону, ритмічну чіткість і прекрасну поєднуваність з іншими інструментами та голосами, що зробило його чудовим ансамблевим інструментом. Проте поява фортепіано, яке значно переважало клавесин за силою звуку, поступово витіснила його із широкої музичної практики.
Сона́та — музичний твір циклічної форми для одного або кількох інструментів. Термін «соната» відомий з XVI століття. Початково цим терміном називали будь-який інструментальний твір, на противагу вокальним кантатам. На початок XVII ст. утворилося 2 типи сонат: церковні сонати та камерні сонати.
Д. Скарлатті. Соната ре мажор для клавесина
Доменіко Скарлатті — знаменитий італійський композитор і клавесиніст XVIІІ ст. Близько 25 останніх років життя провів у Мадриді, де написав понад 500 сонат для клавіру. Сонати Д. Скарлатті протягом століть посідали значне місце в репертуарі піаністів та клавесиністів, і не втратили популярності й донині.
Подорожуємо до Відня, де жив і творив відомий композитор Йозеф Гайдн, у доробку якого є 52 клавірні сонати.
Переважно вони складаються з трьох частин: перша — сонатне алегро; друга — повільна, глибоко зосереджена, скорботна; третя (фінал) — швидка, енергійна, радісна — зазвичай у формі рондо.
Клод Дебюссі — відомий французький композитор. Писав камерні музичні твори для флейти, скрипки, віолончелі, фортепіано в жанрах сонати, квартета, ноктюрну, прелюдії та ін.
На початку XVII ст. утворилося два типи сонат: цер- ковна (sonata da chiesa) та камерна (sonata da camera).
До камерних сонат належить створена Й. С. Бахом соната для скрипки з чітко прописаною партією клавіру.
Із середини XVIII ст. починає інтенсивно формуватися тип класичної сонати, і до кінця століття цей процес завершився.
Композитори, які жили й творили у XVIII–XIX ст. (Ф. Шопен, Л. ван Бетховен, Р. Шуман, Ф. Ліст, Й. Брамс та ін.) збагатили й розвинули жанр сонати. Наприкінці XIX — на початку XX ст. сонати з’являються у творчості французьких композиторів: Г. Форе, П. Дюка, М. Равеля, К. Дебюссі. У XX ст. соната залишається одним із провідних музичних жанрів.