26. Славетні імена в мистецтві

Клавір (нім. Klavier) — загальна назва групи клавішно-струнних музичних інструментів XVII–XVIII ст. (клавікорд, клавесин, фортепіано тощо) або мануальна клавіатура в оргáні.

Клавесин — старовинний клавішно-струнний щипковий музичний інструмент, металеві струни якого защипують плектром із пера або шкіри.

У XVI—XVIII ст. був поширений клавесин із двома клавіатурами, під час гри на якому струни защипували пальцями. Клавесин мав певні особливості: виразність тону, ритмічну чіткість і прекрасну поєднуваність з іншими інструментами та голосами, що зробило його чудовим ансамблевим інструментом. Проте поява фортепіано, яке значно переважало клавесин за силою звуку, поступово витіснила його із широкої музичної практики.

Сона́та — музичний твір циклічної форми для одного або кількох інструментів. Термін «соната» відомий з XVI століття. Початково цим терміном називали будь-який інструментальний твір, на противагу вокальним кантатам. На початок XVII ст. утворилося 2 типи сонат: церковні сонати та камерні сонати. 

На початку XVII ст. утворилося два типи сонат: цер- ковна (sonata da chiesa) та камерна (sonata da camera). 

До камерних сонат належить створена Й. С. Бахом соната для скрипки з чітко прописаною партією клавіру.

Із середини XVIII ст. починає інтенсивно формуватися тип класичної сонати, і до кінця століття цей процес завершився.

Композитори, які жили й творили у XVIII–XIX ст. (Ф. Шопен, Л. ван Бетховен, Р. Шуман, Ф. Ліст, Й. Брамс та ін.) збагатили й розвинули жанр сонати. Наприкінці XIX — на початку XX ст. сонати з’являються у творчості французьких композиторів: Г. Форе, П. Дюка, М. Равеля, К. Дебюссі. У XX ст. соната залишається одним із провідних музичних жанрів.