Барди — це у давнину співаки-оповідачі у кельтських племенах, що проживали колись на території сьогоднішніх Ірландії та Шотландії.
Ірландські барди могли бути і придворними, і мандрівними співаками. Акомпанували вони самі собі на струнному смичковому інструменті — кроті. Інструмент цей із трьома або шістьма струнами чимось схожий на маленьку ліру або російські гусла. Барди співали різні пісні: героїчні пісні-балади, релігійні, бойові, ліричні і сатиричні.
Барди — мудрі поети-співаки, глашатаї істини, лицарі правди і добра, які надихали воїнів на великі подвиги і проголошували мир і любов. Роль цих співаків була величезною, як і повага, якою вони користувалися.
Пісні бардів широко розповсюдилися і стали популярними у 1960-ті роки. Відтоді музичні смаки мінялися неодноразово. Народжувалися і сходили нанівець різні напрями в музиці, а бардівські пісні жили, не зраджували собі, коло їх прихильників розросталося. З'являлися нові автори, змінювалися теми пісень, зачіпалися сучасні проблеми.
Українські барди — виконавці пісень (у тому числі власних) в жанрах «бардівської пісні», «співаної поезії» тощо.
Багато українських бардів виступають проти використання назви «барди» та воліють називатися «співцями», «кобзарями» чи просто «виконавцями».