Embedded Files
Опера – вид театрального мистецтва, в якому сценічна дія поєднується з музикою – вокальною (солісти, хор) та інструментальною (оркестр), балетом, пантомімою, а також з образотворчим мистецтвом (грим, костюми, декорації)
Джузеппе Верді народився в 1813 році в селі поблизу невеличкого італійського містечка Бусетто. Його батько займався торгівлею і був великим прихильником музики. Джузеппе почав займатися музикою під керівництвом місцевого органіста і композитора Фердинандо Провезі. Він незабаром переконався у блискучих здібностях свого учня і пророкував йому велике майбутнє.
Джузеппе мріяв вступити до Міланської консерваторії, але це бажання обернулося для нього гірким розчаруванням – його не прийняли через «відсутність музичних здібностей». Але вже пізніше ця консерваторія змагалася за право носити ім’я Джузеппе Верді.
Юнак почав брати приватні уроки у композитора Вінченцо Лавіньї та отримав завдяки йому можливість безкоштовно відвідувати спектаклі в знаменитому театрі «Ла Скала». Одного разу під час репетиції були відсутні диригент і концертмейстер. На прохання керівника Філармонійної громади Верді згодився замінити їх обох, що зробив успішно. Цей випадок привернув увагу до молодого музиканта.
Долі наступних опер Верді складалися по-різному – були й «провали», і неймовірне захоплення публіки. В більшості випадках його напрочуд мелодійна, виразна й драматургічно досконала музика приносила успіх. Дуже часто вже на наступний день після прем’єри мелодії з опери наспівувалися людьми просто на вулицях.
Коли на 88 році пішов із життя Джузеппе Верді, в Італії був оголошений національний траур.
В основу сюжету опери покладено драму видатного французького письменника XIX століття Віктора Гюго «Король розважається». Місце дії автор переніс з Франції до Італії. Ім’я блазня в опері Дж. Верді перетворилося на Ріголетто, а короля Франциска І — на Герцога. Опера отримала нову назву - «Ріголетто».
Основний задум опери - показати на музичній сцені зіткнення чистоти, благородства і безкорисливої любові з цинічним світом егоїзму, зла і несправедливості. Цьому драматургічному конфлікту підкорено весь музичний розвиток опери, побудований за принципом яскравої контрастності. За допомогою надзвичайно виразних мелодій композитор створив музичні характеристики усіх дійових осіб опери.
Ріголетто — придворний блазень, озлоблений власною потворністю та нікчемністю. У Ріголетто немає нікого в світі, крім улюбленої дочки Джильди, яку він приховує від усіх у відлюдному будинку, прагнучи виховати її у вірі та чистоті. Юна Джильда - світлий образ, вона зовсім не знає життя, добра і довірлива. Але вона потрапляє у світ зла і несправедливості, у розпусний світ Герцога та його оточення. У гонитві за розвагами, заради хвилинної примхи, вони не зупиняються ні перед чим, аби позбавити невинну дівчину честі та вбити старого батька, який став на захист дочки.
Драматична кульмінація опери - її остання картина. Лютує гроза, яка наче підкреслює душевний стан Джильди. Ріголетто палає жаданням помсти – вбити розпусного Герцога. Але закохана у Герцога Джильда вирішує врятувати йому життя. Перевдягнена в чоловічий одяг, вона приймає на себе смертельний удар кинджалом. Ріголетто отримує мішок із тілом, але крізь шум грози раптом чує знайому пісеньку Герцога... Безтурботне її звучання багатократно підсилює трагізм ситуації. Жахлива істина відкривається перед Ріголетто: жертвою страшної помсти стала його улюблена дочка. Смертельно поранена Джильда помирає на руках збожеволілого від горя батька…
Page updated
Google Sites
Report abuse