Ісак Дунаєвський – український композитор, піаніст. Народився в місті Лохвиця на Полтавщині 30 січня 1900 року. Закінчив Харківську консерваторію. Писав музику до театральних вистав, кінофільмів. Справжню славу здобув коли звернувся до жанру оперети.
Дунаєвського називають класиком радянської оперети. Однієї з перших радянських оперет була оперета Ісаака Дунаєвського «Жениха», створена в 1927 році. З того часу композитор ніколи не полишав цього жанру і створив 15 оперет.
Під впливом кіномистецтва та масової пісні 30 років склався особливий тип радянської оперети, що висвітлював нагальні події народного життя і соціальні проблеми того часу. Більшість сюжетів оперет Дунаєвського були побудовані виключно на темах сучасності, а музика відповідала стилю, інтонаціям та ритмам масової молодіжної пісенності.
Музична драматургія оперет Ісаака Дунаєвського будувалася навколо найяскравішої пісні, що виконувала роль ідейного центру. А також об’єднувала в єдине ціле ліричні й суспільні мотиви сюжету.
Оперета «Біла акація» — останній, незакінчений твір Ісака Дунаєвського, роботу над яким завершив композитор Кирило Молчанов. Вона насичена яскравою захоплюючою музикою. Композитор прагнув створити легку, барвисту ліричну комедію, в якій герої — звичайні люди, які працюють, кохають, страждають, веселяться. Вони закохані у море, в свою професію, у рідне місто Одесу.
Дія відбувається у 50-х роках XX століття в Одесі. Китобійна флотилія вирушає в далеке плавання на промисел. Рідні, друзі та кохані проводжають моряків. Капітан флотилії, красень Костянтин Купріянов, залишає на березі наречену Ларису, дівчину досить ефектну зовні, але неглибоку, хитру в душі. У Лариси є інший кавалер - Яшка-Буксир, принадливий одеський шахрай. За Костею ж таємно зітхає зовсім юна дівчина, «морська дочка» Тоня Чумакова. Вона по-справжньому любить героя-моряка, любить настільки безкорисливо і глибоко, що зважується на обман. В той час, коли флагманський корабель Кості потерпає від шторму, Тоня посилає радіограму від імені Лариси. Усі свої почуття вона вкладає у слова любові, підписуючись чужим ім'ям. Повернувшись додому Костянтин довідався, хто автор радіограми, що так його схвилювала, і звичайно ж зміг зробити правильний вибір.