Embedded Files
«Невичерпне народне джерело»
Основою української музичної культури стала народна творчість, український музичний фольклор. Йому притаманна широта і наспівність, яскрава виразність та емоційність мелодій, задушевність і простота.
Провідна роль у встановленні української національної музики належить Миколі Лисенку. Творчі принципи М.Лисенка в мистецтві продовжили розвивати його талановиті послідовники - М.Леонтович, О.Кошиць, К.Стеценко, Я.Степовий. вокально-хорова музика стала провідною у творчості цих композиторів. Це обробки народних пісень, кантати, церковна музика, романси тощо.
Обробка – видозміна музичного твору шляхом використання різноманітних засобів музичної виразності.
«Микола Леонтович»
Видатний український композитор бачив мету та сенс свого життя в утвердженні національної духовності та культури. Завдяки таланту та наполегливій праці він прославив українську музику.
Леонто́вич Мико́ла Дми́трович ( 1877 - 1921) — український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть».
Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells».
Життєпис
Дитинство, навчання. Родина Леонтовичів
Народився в селі Монастирок Брацлавського повіту Подільської губернії в сім'ї сільського священика.
Раннє дитинство минуло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту.
Початкову музичну освіту Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі та деякий час керував хором семінаристів. Мати навчила його народних пісень.
У 1887 році Леонтович вступив до Немирівської гімназії. У 1888 році, через брак коштів, батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. В училищі він опанував спів по нотах і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах.
1892 року Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки М. Лисенка.
Композитор Леонтович
Леонтович — Диригент-хормейстер
Леонтович — Учитель
Слухання музики
¯ Українські народні пісні «Щедрик», «Дударик», «За городом качки пливуть», «Праля», «Козака несуть» в обробці Миколи Леонтовича.
«Олександр Кошиць»
Олекса́ндр Анто́нович Ко́шиць — український хоровий диригент, композитор, етнограф та письменник-мемуарист.
У 1884 році Олександр Кошиць вступив до Єпархіальної Бурси в Богуславі, у 1890 році перейшов до Київської духовної академії, де одержує Диплом академії і вчений ступінь кандидата богословія в 1901 році. Працював учителем у 1902 році на Кавказі у Духовній жіночій гімназії в Ставрополі, а потім — викладачем історії в Учительськім інституті. Між роками 1903-05 збирав і записував козацькі пісні на Кубані, які згодом опублікував у збірці «500 кубанських народних пісень».
Попри тріумфи в Європі, США, Мексиці, Кубі, Бразилії, Канаді, Кошиця все частіше мучила нестерпна ностальгія, тривожили звістки з батьківщини.
Земний шлях Олександр Кошиць закінчив 21 вересня 1944 у Вінніпеґу. Близько 5 тисяч українців прийшли попрощатися з великим Маестро.
Слухання музики
¯ Українські народні пісні «Ой ходить сон коло вікон», «На вулиці скрипка грає» в обробці Олександра Кошиця.
«Яків Степовий»
Я́ків Степа́нович Степови́й (справжнє прізвище Якименко/Акименко, *20 жовтня 1883, Харків —†4 листопада 1921, Київ) — український композитор, педагог і музичний критик.
Життєпис
Народився 1883 р. в м. Харків. Батько Якова працював у церковному хорі, старший брат — Федір Якименко — навчався співу у Петербурзькій придворній капелі і згодом став відомим українським композитором.
Яків також був прийнятий до Петербурзької придворної капели, і за час перебування в капелі (1895–1902 рр.) оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті.
1909 року закінчив Петербурзьку Консерваторію у класі Миколи Римського-Корсакова і Анатолія Лядова.
З початком Першої світової війни Степового мобілізують до Російської армії і призначають писарем санітарного поїзда.
В травні 1917 р. композиторові вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії, і у тому ж році він став викладачем Київської консерваторії і керівником Музичної драми та Державного вокального ансамблю.
Після чергової концертної подорожі Степовий несподівано захворів на тиф і в 1921 р. помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Діяльність
Яків Степовий — представник української музичної інтелігенції першої чверті XX ст., один із фундаторів національної композиторської школи і продовжувач традицій Миколи Лисенка. Він — майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, а також — викладач Київської консерваторії, засновник Державного вокального квартету, завідувач секції національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв, музично-просвітній діяч, пропагандист світової класики в Україні.
Page updated
Google Sites
Report abuse