Леонід Грабовський -- видатний сучасний український композитор, педагог, музичний діяч, який з 90 років ХХ століття проживає в США.
Леонід Грабовський – киянин. Народився в 1935 році в родині музикантів (скрипаля і співачки). Навчатися музики він почав з 5 років у музичній школі міста Борисоглібська Воронезької області ( на той час він там проживав з матір’ю). Війна 1941-45 років перервала заняття. Їх було продовжено лише в 1951 році. Тоді ж проявилися творчі здібності Леоніда, і за три роки він вже був студентом Київської консерваторії. За словами Леоніда Грабовського, він почерпнув у своїх педагогів «великий і непідробний патріотизм та почуття українського мелосу» пізніше протягом кількох років Грабовський був викладачам цієї консерваторії.
На початку 60 років ХХ століття з метою вивчення творчості сучасних композиторів різних країн було створено групу «Київський авангард». Молоді митці спрямовували свою діяльність на боротьбу проти консерватизму і шаблонів в українській музиці, на пошуки та засвоєння найкращих досягнень західноєвропейського мистецтва ХХ української музики. Завдяки активній діяльності «Київського авангарду» світ дізнався про існування в Україні нової композиторської школи.
У 70 роках Л.Грабовський зосередився на творчості, зокрема на музиці для театру і кіно. У 80 роках проживав у Москві, де співпрацював з музичними видавництвами та писав нові твори.
У 1990 році композитор поїхав до США. Однією з причин його від’їзду – було прагнення глибокого вивчення електронної та комп’ютерної музики, що на той час там досягла широкого розвитку.
У наш час твори Л.Грабовського є одними з тих, що найчастіше виконуються українськими та зарубіжними музикантами.
«Симфонічні фрески»
Твір для симфонічного оркестру «Симфонічні фрески» створений Л.Грабовським у 1961 році за мотивами малюнків російського художника Бориса Пророкова із серії «»Це не повинно повторитися!». Образний зміст малюнків розкриває тему найжахливішої в історії людства Другої світової війни, атомних бомбардувань японських міст Хіросіми і Нагасакі. Вони є втіленими через мистецькі образи закликом до збереження миру на землі.
У творі «Симфонічні фрески» композитор відтворює образний зміст за допомогою оригінального набору засобів музичної виразності.
За формою «Симфонічні фрески» -- сюїта з семи невеликих частин. Кожна з них (крім першої) має програмний заголовок, пов’язаний з певним малюнком художника: «Авторська передмова», «Тривога», «Наліт», «У руїнах», «Мати», «Хіросіма», «Прокльон катам». «Симфонічні фрески» не є чисто ілюстрованим твором. В сюїті простежується чітка логічна послідовність частин, а також тематичний і драматургічний зв’язок між ними. Вони вражають схвильованістю й пристрасністю авторського висловлювання, гнівним та вправдивим протесту проти насилля і війни.