8. Аранжування

«Людвіг ван Бетховен»

Людвіг ван Бетховен (1770 – 1827) – великий німецький композитор, органіст, класик світового мистецтва.

Одна з найдраматичніших сторінок життя видатного німецького композитора відображена у фортепіанній сонаті № 14 вона була створена в 1801 році.

… Бетховену було біля 30 років, коли він почав втрачати слух. Він був учителем гри на фортепіано Джульєтти Гвіччарді – дочки знатного аристократа.

У цей час як піаніста та композитора Л. Бетховена супроводжував успіх, його твори набували популярності. Здавалося, він міг би бути повністю щасливим – композитор сповнений ніжних почуттів до чудової дівчини Джульєтти Гвіччарді. Життєрадісність та доброзичливість талановитої учениці дуже приваблювали Бетховена. Композитор сподівався, що кохання допоможе йому побороти недугу, що насувалася. Та він жорстоко помилявся.

Але композитор повинен був зізнатися насамперед самому собі, що всі його надії на щастя марні: його прогресуюча глухота, матеріальна невлаштованість та аристократичне походження Джульєтти були непереборними перешкодами. До того ж дівчина зупинила свій вибір на іншому – графові Роберту Галленбергу.  Порятунок Бетховен знайшов у творчості. Глибоке палке кохання і настільки ж глибоке розчарування стало життєвим підґрунтям для написання одного з найвідоміших творів усієї класичної музики – Соната № 14.

«Соната № 14»

Вирізняється емоційною насиченістю і ліричною безпосередністю. Протягом усього цикл здійснюється перехід від одного душевного стану – від глибокої скорботи до палкого протесту, від лірико-філософських роздумів до боротьби, до дії. Тому першою виконується повільна частина сонати.

І частина – занурює у стан глибокої задумливості. Печальна сповідь страждаючого серця…

Популярна назва – «Місячна» - закріпилася за сонатою завдяки поетичній уяві німецького поета-романтика Людвіга Рельштаба, який порівнював музику І частини сонати з картиною місячної ночі на Фільваштедському озері у Швейцарії. Він, сам того не підозрюючи, дав визначення, що виявилося спорідненим сприйняттю сонати багатьма слухачами. Але ця назва є лише поверхневою і не розкриває глибокого змісту геніального бетховенського творіння.

Іноді композитори чи відомі виконавці-віртуози змінюють не тільки основну тему музичного твору, а й надають йому нового звучання, здійснивши переробку для іншого складу виконавців або іншого інструмента. Таку видозміну в музиці називають транскрипцією. 

Транскрипція в музиці ( переписування)  -  переробка музичного твору для іншого інструмента або голосу, а також довільна обробка у віртуозному стилі. 

У музиці, як і в інших видах мистецтва, доволі поширена стилізація.

Стилізація в музиці - зумисне відтворення типових рис музичного стилю певної епохи, національно-етнічної прина лежності, композиторів іншої творчої орієнтації тощо. 

У 1784 році французький композитор Жан Поль Мартіні написав романс «Plaisir d`amour » («Радість кохання») на вірші Жана-П’єра де Флоріана. 

Мелодія стала настільки популярною, що вже в наступному столітті, 1858 р., Гектор  Берліоз зробив аранжування для оркестру. А в ХХ ст. романс переспівав Елвіс Преслі, і цей твір став одним із найвідомі ших у творчому доробку виконавця.