4. Українське етнічне мистецтво

Етнічній музиці властиві використання ладогармонічних і мелодичних особливостей народної музики та запозичення народних інструментів або манери виконавства. Однак етнічна музика — поняття, не тотожне музиці народній. Визначальним для етнічної музики є її належність до масової культури.

Підсумком численних етнографічних експедицій до різних куточків нашої держави став унікальний проєкт «Етнiчнa мyзикa Укpaïни». Створені за задумом реалізаторів проєкту аудіоальбоми ілюструють найхарактерніші особливості традиційної музики того чи іншого регіону. 3окрема, на диску «Карпатія» зібрано музику трьох етнічних груп: бойків, лемків і гуцулів, які мешкають на Івано-Франківщині.

Кінець XX століття ознаменувався появою гуртів, що демон- стрували принципово нове ставлення до народної спадщини. Це були ансамблі, які прагнули відтворити український му- зичний фольклор у його справжній, автентичній манері. Першим таким колективом став гурт «Дpeвo», його наступниками — «Бoжичi», «Бyття», «Вoлoдap» та інші.

Водночас український фольклор викликав жвавий інтерес у вітчизняних рок-музикантів. Етнічні мотиви у своїй твор- чості використовують гурти «Тapтae», «Вoплi Вiдoпляco- ba» («ВВ»), «Maндpи», «Гaйдaмaки», «Очepeтяний кiт»; оригінальне нашарування етнічних елементів пропонує гурт «ДaxaБpaxa». В Україні такий тип музики визначають як фолькрок, або eтнopoк.

3а ініціативи лідера гурту «ВВ» Олега Скрипки 2004 року було започатковано міжнародний фестиваль етнічної музики «Кpaïнa Mpiй». Мета фестивалю — популяризація народних традицій серед широкого загалу. Відтоді етнофестивальний рух в Україні отримав поштовх до активного розвитку. В різ- ні роки тисячі прихильників збирали етнофестивалі «Пiдкaмiнь», «Тpипiльcькe кoлo», «Рypиcькo», «АpтПoлe» та інші, на яких, окрім українського фолькроку та української автентики, звучала також етнічна музика інших країн.