8. Хорова духовна музика: меса, літургія, концерт.

Дмитро Степанович Бортнянський (1751—1825) — знаменитий український і російський композитор, диригент, педагог. Родом із Глухова — столиці українського гетьманства. Він був сином козака Стефана Бортнянського, уродженця села Бортне, що в Польщі.

Стефан Бортнянський служив у війську останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Зважаючи на виняткове музичне обдарування і прекрасний голос, хлопчика у 7 років відвезли до Придворного хору в Санкт-Петербурзі. Відтоді Бортнянський вже ніколи не повертався на батьківщину.

Він співав у хорі, з одинадцяти років виконував сольні партії в опері. Співів та вміння триматися на сцені навчався у видатних музикантів в Італії. Тут Дмитро вперше виявив свій композиторський талант. Деякі опери молодого музиканта були поставлені на італійських сценах.

1796 року він став першим керівником Придворної співочої капели у Санкт-Петербурзі. На цій посаді залишався до самої смерті.

У ті часи в каплицях-капелах розміщувався чоловічий хор, який співав без супроводу. Згодом капелою стали називати не лише каплицю, а й церковний хор, що за правилами співав без супроводу, звідки й виник термін а сарреllа, що означає — спів у стилі капели, тобто без інструментального супроводу.

Капельмейстер (нім. Кареітпеіаіег — майстер капели) — керівник і диригент хору, оркестру.

За спогадами сучасників, Дмитро Бортнянський був дуже щирою людиною — доброю та поблажливою до оточуючих людей і безмежно відданою мистецтву.

Розповідають, що в останній день життя композитор покликав до себе хор капели і звернувся з проханням проспівати один зі своїх концертів, під звуки якого і помер.

Поховано Д. Бортнянського у Санкт-Петербурзі, на Смоленському цвинтарі. У Нью-Йорку (США), у соборі св. Іоанна Богослова на честь композитора встановлено статую.