Embedded Files
Симфонія — це великий музичний твір для симфонічного оркестру, що складається з чотирьох частин, кожна з яких має свою назву та характер. Частини симфонії чергуються за контрастним принципом.
Австрійський композитор Франц Йозеф Гайдн (1732—1809) був першим композитором, який почав писати симфонії. У його творчості жанр симфонії набув завершеності, класичних рис та остаточно сформувався. Усього Гайдн створив 104 симфонії.
Переважна більшість його творів писалося на замовлення. Так, наприклад, симфонії зазвичай призначалися до виконання певного дня та були присвячені тим чи іншим урочистостям, що відбувалися в сім'ї князя Естерхазі — господаря, у якого служив композитор. Гайдну був притаманний надзвичайний гумор. Одного разу Гайдн, намагаючись розвеселити гостей князя, вирушив на ярмарок у невелике угорське містечко і накупив там цілий кошик свистунців, «зозуль», дерев'яних труб та інших дитячих музичних інструментів. Він не полінувався вивчити граничні можливості та характерні властивості цих інструментів — і написав для них найкумеднішу симфонію.
Симфонія № 45 Ф. Й. Гайдна здавна має назву «Прощальна». Так само її прийнято іменувати «Симфонією зі свічками». Такі підзаголовки обґрунтовані традиціями виконання цього твору. В останній частині симфонії музиканти один за одним гасять свої свічки і тихо йдуть. Симфонія завершується при світлі двох палаючих свічок завмираючим дуетом двох скрипок.
Дуже цікавою та своєрідною є напівгумористична версія виникнення «Прощальної симфонії» за словами самого Гайдна. Згідно з цією версією, князь Міклош одного разу дуже довго не відпускав музикантів із замку до їхніх дружин. Бажаючи допомогти своїм підлеглим, Гайдн написав «Прощальну симфонію» як тонкий натяк князеві, висловлене музичними образами прохання про довгоочікувану відпустку. Натяк був зрозумілий, і князь поспішив віддати відповідне розпорядження.
Поєднання серйозності та вдумливості зі жвавістю та веселою іронією склали одну з чарівних якостей характеру і творчості автора «Прощальної симфонії».
Перша частина симфонії приваблює своєю патетичною виразністю.
Фінал «Прощальної симфонії» складається з двох частин. Перша привертає увагу легкою мелодією скрипки, в якій звучать і сум, і тривога, і бадьорість. У другій частині музика безтурботна, у ній лише інколи миготять легкі похмурі тіні. Поступові затихання музичних інструментів і покидання музикантами сцени — справді незабутні. Завершується симфонія тихо, просвітлено, а заключні звуки скрипок лунають дещо запитально та трохи невизначено.
Page updated
Google Sites
Report abuse