Embedded Files
Сюїта — це циклічна форма, що складається із самостійних частин, які контрастують між собою, але об'єднані загальним художнім задумом.
Миколу Віталійовича Лисенка ми вважаємо засновником української класичної музики, цілою епохою в історії української культури. Його діяльність як славетного українського композитора, засновника української музичної класики, фольклориста, диригента, піаніста і музичного педагога дала поштовх розвитку професійної музики в Україні. Протягом усього життя він збирав український пісенний фольклор, творчо застосовував його у власній музиці.
Він став пропагандистом української музичної культури за межами України, і вона отримала визнання як рівноправна поміж інших музичних культур.
Велика та розмаїта музична спадщина М. Лисенка. Він написав 11 опер, понад 80 творів різних форм на тексти Т. Шевченка, низку інструментальних творів, музику до театральних вистав, пісні на слова різних авторів. Величезне значення в історії української музичної культури мають опери М. Лисенка.
Спираючись на досягнення російських композиторів, на досвід С. Гулака-Артемовського, традиції українського театру, Лисенко збагатив жанр української опери.
Одним із визначних фортепіанних творів Лисенка стала українська сюїта у формі старовинних танців на основі народних пісень. В «Українській сюїті» Лисенко, як і в багатьох інших своїх творах, використовує мелодії народних пісень як початкове інтонаційне зерно, яке він розробляє за вимогами професійної європейської музичної мови. Водночас сюїта виділяється з-поміж інших творів Лисенка.
«Українська сюїта» складається з шести частин, кожна з яких написана на мелодію народної пісні. Про характер використання Лисенком народних мелодій у сюїті можна сказати, що це вже не обробки — це оригінальна творчість, коли вже знайомі народні мелодії раптом заіскрилися новим змістом, набули свіжості, виразності, сповнилися новим життям. Професійна музика наблизилась до слухача, ожила через наповнення її національним змістом.
Відкриває сюїту перша частина – прелюдія на основі мелодії української народної пісні «Хлопче-молодче, який ти ледащо».Прелюдія створює динамічний та драматичний образ.
Друга частина — Куранта («Помалу-малу, братику, грай»).
В основі третьої частини Токати («Пішла мати на село») жвава пісня-танець «Гречаники», що має ствердний, рішучий характер.
Четверта частина – Сарабанда («Сонце низенько, вечір близенько») — спокійний, мірний, трохи поважний танець. Ця частина базується на пісні-романсі «Сонце низенько, вечір близенько». Сарабанда має скорботний характер, мелодія зберігає розповідний, виважений темп.
П'ята частина — Гавот («Ой чия ти, дівчино, чия ти?»), де переважає журливий, драматичний настрій, якому, проте, протиставляється дещо радісніший, безтурботній середній епізод (що лунає в мажорі).
Закриває сюїту шоста частина – мажорне Скерцо («Та казала мені Солоха»), жвава п'єса з легкою мелодією у швидкому темпі, де М.Лисенко використовує народну пісню жартівливо-грайливого характеру. Скерцо утверджує радісний завершальний характер сюїти.
Page updated
Google Sites
Report abuse