Embedded Files
Жанр кантати належить до вокально-інструментальної музики, з'явився він в Італії на початку XVII століття. Спершу він не мав чітко вираженої форми. Слово кантата означало лише, що цей досить великий музичний твір слід співати. Схожий жанр інструментальної музики став назватися сонатою.
Кантата — це великий музичний твір, що складається з кількох частин і створений для виконання хором, солістами та симфонічним оркестром
Творчість сучасної української композиторки Лесі Василівни Дичко (нар. 1939) поширюється на різноманітні музичні жанри: від симфонічного, балетного, вокально-симфонічного — до вокального та інструментального, але в Україні вона найвідоміша саме як хоровий композитор.
Леся Дичко заявила про себе наприкінці 60-х років. Її твори широко представлені на хорових фестивалях, конкурсах та у концертних програмах світу: США, Канаді, Франції, Великої Британії, Німеччині, Данії, Іспанії, Угорщині, Болгарії, Росії, Україні. Композитор є автором багатьох творів симфонічної та камерної музики, музики до кінофільмів, мультфільмів, багатьох пісень.
Л. Дичко продовжила унікальну традицію української авторської духовної музики. Саме за твори хорового жанру композиторку було неодноразово відзначено почесними нагородами та преміями.
Кантата «Чотири пори року» Л. Дичко — це твір, створений на підґрунті українського музичного фольклору та сучасної музики. Кантату написано для хору без супроводу. В його основі — народно-пісенні календарно-обрядові тексти.
У цій кантаті — чотири частини відповідно до пір року:
- «Весна» має теми веснянок;
- «Літо» — для цієї частини Леся Дичко обрала три тексти, на які написала музичні теми. («Ой петрівочка — мала нічка», «Ой нас чотири подруженьки», «А ми кривого танцю йдем»);
- «Осінь» має дві «обжинкові» пісні «Дівка Явдошка» і «Джар, джар, джарочка»;
- «Зима» — це народна сцена щедрування.
Page updated
Google Sites
Report abuse