4. У калейдоскопі жанрів

Хореографію поділяють на кілька видів: 

«Жанр хороводу» 

Історія виникнення танцю сягає глибокої давнини. Перші танці зародилися з магічних обрядів, рухів і заклинань, які наші предки виконували перед полюванням, збиранням урожаю, битвою з ворогом тощо. Усі ці ритуальні дійства виконували в колі. Власне, слово «хоровод» означає «рух по колу», «водити коло». Основні елементи в таких танцях — прості кроки та притупи.

У хороводах органічно поєднані поезія, музика і хореографія. Отже, для хороводу важливе значення має пісня, бо саме вона визначає зміст танцю. Хороводи (веснянки, купальські хороводи тощо) пов’язані з календарними святами.

«Жанр побутового танцю» 

До цього жанру належать популярні українські танці, які лунають у містах і селах під час масових гулянь та родинних свят. Це, звичайно, традиційні метелиці, гопаки, козачки; коломийки, гуцулки, верховини; польки та кадрилі.

«Жанр сюжетного танцю» 

У сюжетних танцях засобами хореографії відображаються події з життя народу чи явища природи. Назва танцю визначена його змістом. Наприклад, у танцях «Шевчик», «Коваль», «Льон» відтворено трудові процеси; у танцях «Катерина», «Горлиця» — народний побут; у танцях «Опришки», «Аркан» — народну героїку.