Важливе значення в розвитку оперної дії відіграє хор. Він звучить у народних сценах, часто у фіналі опери.
Оркестр – один із головних «героїв» опери.
Увертюра – симфонічний вступ до вистави.
В увертюрі звучать головні теми твору, передається його загальна емоційна атмосфера.
Між діями опери інколи звучать симфонічні картинки. Деякі композитори відповідно до сюжету також включають в оперу хореографічні сцени.
«Опера «Запорожець за Дунаєм»
Дія відбувається в Турецьких володіннях (Задунайська Січ) наприкінці XVIII — на початку XIX сторіччя. Увертюра до опери написана в традиціях української народно-пісенної мелодики: в ній по черзі звучать теми головних персонажів опери — Одарки, Оксани, Андрія та Івана Карася.
Нелегко живеться простим українцям на чужині, під владою турецького султана. Біля хати запорожця Карася його названа дочка Оксана сумує за своїм коханим, козаком Андрієм. Вона мріє перелетіти разом з милим до рідних дніпровських берегів, жити з ним в одному гніздечку, на батьківщині. Хлопці й дівчата, що, як і Оксана, тужать на чужині, утішають дівчину й ідуть разом з нею на роботу в поле. Добряче підхмелений Карась не без підстав побоюється зустрічі зі своєю сварливою дружиною Одаркою.
Неспокійно на душі в турецького султана. Не впевнений він у своїх підданих — запорожцях, у яких є всі підстави не любити султана. Він вирішив ближче познайомитися з життям і настроями запорожців.
Султан дозволяє всім, хто цього хоче, без перешкод покинути його володіння й повернутися на Україну (монолог «Смирно слухать, не збивать…»). Причина настільки незвичайної «доброти» султана стає зрозумілою — султан побоюється спалаху всенародного повстання і тому вирішив добровільно повернути волю вільнолюбному українському козацтву.