Embedded Files
Українська музична культура має багатовікову історію.
Національну спадщину складають пісенні традиції та обряди, неповторні мелодії народних танців, шедеври інструментальної музики.
Але найбільшим нашим скарбом є пісня, що за своїм значенням у житті народу, тематикою, сюжетом і музичними особливостями поділяється на багато різноманітних жанрів.
Народна пісня — музично-поетичний жанр фольклору, що відображає характер кожного народу, звичаї, історичні події.
Народну пісню часто поєднували з працею, грою, танцем, інструментальною музикою.
СЛУХАННЯ:
Уривки з українських народних пісень «Ой по- під гай зелененький», «Ой у лузі при лужечку» (у виконанні Н. Матвієнко).
Талановиту українську співачку Ніну Матвієнко ми впізнаємо за не-повторним тембром голосу та манерою виконання.
Основу її репертуару складають народні пісні, серед яких обрядові, ліричні, жартівливі, пісні-балади, колискові та багато інших.
Народна пісня дала початок розвитку вокальної музики.
Вокальна музика — різновид музичного мистецтва, твори якого виконують голосом.
Людей, які займаються співом, називають співаками, або вокалістами.
СОЛО - один співак/ співачка
ДУЕТ - двоє співаків/ співачок
ТРІО - троє співаків/ співачок
КВАРТЕТ - четверо
АНСАМБЛЬ - група
ХОР - великий колектив
(від 12 осіб і більше)
За будовою українські пісні поділяють на
строфічні (з повтором останньої строфи) та
куплетні (мають заспів і приспів).
Чимало українських народних пісень оспівують козацтво, його звитягу, завзяття, сміливість. Близькою за духом до них є сучасна авторська пісня «Козацькому роду нема переводу».
Слова М. Воньо і П. Карася, музика М. Балеми. «Козацькому роду нема переводу»
Page updated
Google Sites
Report abuse