18. Народні обряди та символи

Фольклором називають колективну художню літературну і музичну творчу діяльність народу.

Пісенний фольклор здавна приваблював численних дослідників, серед яких були славетні композитори. Вони дбайливо збирали народні пісні, записували їх нотами та здійснювали інструментальні обробки, аби зберегти це багатство для нащадків. Зараз фольклорні твори зберігаються у цифрових архівах.

Інструментальний фольклор — це музичний супровід до пісень, танцювальні мелодії, імпровізації та награвання, які найчастіше виконують кобзарі, лірники, бандуристи, оркестри народних інструментів, а також аматорські й професійні ансамблі народних інструментів.

Українські народні танці відображають національні риси характеру українців: волелюбність, завзяття, веселу вдачу. «Колискою» знаменитих гопаків і козачків була Запорозька Січ, адже козаки із задоволенням танцювали під час відпочинку або в процесі фізичних тренувань (бойовий гопак). Доволі популярними були й танці-ритуали, танці-обряди — побутові, сюжетні, які виконували в супроводі хору і самобутніх народних інструментів.

Ігровий фольклор — це словесний супровід дитячих та народних ігор, театралізованих обрядових дійств.

Народна гра «Коза» — театралізований обряд-гра з масками, що має різні варіанти сценарію та пісень, пародійно-гумористична вистава, яку проводять на зимові свята. 

Головний персонаж — Коза, тобто парубок, одягнений у виверну- тий кожух і маску (іноді дерев’яний макет голови тварини тримали в руках). Коза танцює, «вмирає» і «воскресає», що символізує річний цикл змін у природі. Серед інших пісень виконують і таку:

Де коза ходить, там жито родить, 

Де не буває, там вилягає.

Де коза ногою, там жито копою, 

Де коза рогом, там жито стогом.

Вертепні дійства, вертепний театр — самобутнє явище в розвитку української театральної культури.

Вертеп — це старовинний пересувний український ляльковий театр, у якому ставили релігійні та світські жартівливі й іронічні п’єси.