20.03. Політизація українського національного руху

«Політизація українського національного руху»

Пригадати:

- Коли у Києві було створено синдикат цукрозаводчиків? (...)
- Об’єднання підприємств, які зосереджують виробництво і збут значної кількості продукції певної галузі промисловості – це…
- Коли виник «Продамет»? (...)
- Які синдикати виникли після «Продамету»? (...)
- Яке явище спостерігалося у 1900 – 1903 рр.? (...)
- Під яким гаслом проходив політичний страйк 1903 р? (...)
- Назвіть одним словом М. Левитського, Є. Чикаленка, М. Терещенка, В. Симоненка. (...)
- Меценат – це людина, яка…

Сьогодні ми дізнаємося про політизацію українського національного руху на українських землях у складі Російської імперії на початку 20-го століття.

Робота з історичним джерелом.

Зі спогадів Є. Чикаленка: «Ювілей Котляревського 1903 р. справив величезне враження не тільки на присутніх на ньому, а через російську пре су і на широкі кола всієї України. Заборона читати привітання українською мовою і протест українців проти цього, приїзд великого числа делегатів від різних інституцій з Галичини, на чолі зі старим Романчуком, головою українського парламентарного клубу у Відні, їхні промови українською мовою, проголо шені звиклими, часом дуже талановитими промовцями, бага тьом людям уперше розкрили очі на український рух.

Взагалі такі публічні, прилюдні виступи українців значно розбудили свідомість у широких масах як міських, так і селян ських, що виразно помічалося за попитом на українську книж ку, який після ювілею Котляревського помітно зріс, і багато ро сійських книгарень у провінції почали закуповувати з нашої книгарні книжки, бо їх уже стали вимагати широкі кола».

· Прочитайте фрагмент історичного джерела.
· Про яку подію йдеться в уривку?
· Поміркуйте, які зміни в суспільно-політичному житті початку 20-го ст. засвідчує автор порівняно з періодом, на який припадає становлення українського національного руху?
· Які проблеми лишалися актуальними?

Політизація українського національного руху у Галичині надихали і східноукраїнських діячів.

У 1897 р. було створено Загальну українську безпартійну організацію (ЗУБО), ініціаторами якої стали В. Антонович та О. Кониський. Метою організації було об’єднання всіх українських діячів національного руху. Члени організації опікувалися друком і поширенням українськомовних видань та влаштуванням святкувань річниць відомих діячів української культури. Члени ЗУБО взяли участь у відкритті пам’ятника І. Котляревському у Полтаві влітку 1903 р. Ця подія стала всеукраїнським «святом української інтелігенції».

У грудні 1903 р. в Києві пишно відзначили 35-річчя мистецької діяльності композитора Миколи Лисенка, а ще через рік вшановували І. Нечуя-Левицького з нагоди 35-річчя його літературної творчості.

Основним завданням цих заходів та діяльності ЗУБО була легалізація української мови.

У 1900 р. харківські студенти Дмитро Антонович, Боніфатій Камінський, Лев Мацієвич та Михайло Русов створили Революційну українську партію (РУП) – першу політичну партію в підросійській Україні. Вона проголосила себе виразником інтересів селянства. Програмовим документом партії стала видана у 1900 р. брошура адвоката М. Міхновського «Самостійна Україна».

У грудні 1902 р. Міхновський вийшов з організації та створив Українську народну партію. У грудні 1904 р. РУП розпалася остаточно. Частина рухівців під керівництвом Мар’яна Меленевського та Олександра Скоропис-Йолтуховського створили Український соціал-демократичний союз – «Спілку». Незабаром «Спілка» увійшла до складу Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП).

Решта членів РУП – Микола Порш, Симон Петлюра й Володимир Винниченко - у грудні 1905 р. перейменували свою партію в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП).

Робота з історичним документом.

З програми УСДРП: «Партія добивається: 1. Демократичної республіки, де вища державна влада... належить одному виборчому законодавчо му зібранню народних представників. 2. Автономії України з окремим представничим зібранням (соймом), котрому належить право законодавства у внутрішніх справах, що торкаються території України... 7. Широкого самоврядування місцевого й краєвого для всього населення держави. 8. Необмеженої волі слова, друку, совісті, зібраннів, спілок і страйків. 9. Недоторканності особи, помешкання й листування... 11. Знищення всяких привілеїв класів, сословій, походження, полу, віри й націй. 12. Рівноправності всіх мов у школах, судах, місцевих гро мадських і урядових установах».

Визначте основні програмові положення УСДРП (усно).

Завдання:

Опрацювати § 24 підручника; сторінка 216, завдання 11 (скласти таблицю).

Результати роботи скинути на kac1989@ukr.net