Програми Любов Морозової «30 років про музику» (1:38:47)
від 6:22 – Про фестивальний рух
JAZZ KOLO. Джазове прочитання української класики: «Ноктюрн» Миколи Колачевського,
«Українська поема» Євгена Станковича,
«Пісня» Левка Ревуцького,
«Мелодія» Бориса Лятошинського,
«Елегія» Івана Карабиця,
«Сумний спів», «Пісня без слів» Миколи Лисенка у вик. Р. Болатока, І. Єреська, О. Малишева, О. Боголюбова, Н. Лєбєдєвої, А. Показа, Р. Іванова, І. Закуса, А. Фролова. (53:24).
ДЖАМАЛА. «1944», фінал Євробачення. (3:17)
«1944» — пісня української співачки Джамали, з якою вона представляла Україну на 61-му пісенному конкурсі Євробачення, де здобула перемогу, набравши 534 бали.
Вона має складну вокальну партію з багатьма півтонами та мугамами[2] ( — один з основних жанрів азербайджанської традиційної музики, багатоактний вокально-інструментальний твір. Мугам — це також загальна назва ладів азербайджанської музики. Мугаму характерний імпровізаційний тип мелодійного розгортання на основі певного мугам-ладу).
Перші рядки пісні були написані ще 2014 року українською мовою. До створення пісні Джамалу надихнули розповіді її бабусі Назилхан про депортацію кримськотатарського народу, яку вона пережила, та останні події в анексованій Російською Федерацією Автономній Республіці Крим. За приспів співачка взяла слова кримськотатарської народної пісні «Ey, güzel Qırım».
«Чому квіти мають очі?», саундтрек до х/ф «Поводир». (2:13).
VIVIENNЕ MORT «Вечір». (5:06).
«Vivienne Mort» (вимовляється як Вів'єн Морт) — український інді-рок-гурт із Києва, заснований Даніелою Заюшкіною у 2007 році.
Інструментальна музика композитора-пісняра (на вибір викладача). Розучити і співати одну з пісень В. Івасюка («Червона рута», «Водограй»). Улюблена музика моїх батьків.
Володи́мир Миха́йлович Івасю́к (4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР — 24/27 квітня[3], 1979, Брюховицький ліс під Львовом, УРСР, СРСР) — український композитор-виконавець, музикант, мультиінструменталіст (володів кількома музичними інструментами: скрипка, фортепіано, віолончель, гітара), поет. Герой України (2009, посмертно)[3]. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1994, посмертно), Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського (1988, посмертно) та номінації «За внесок у розвиток музичної культури України XX століття» (2001, посмертно). Син письменника Михайла Івасюка.
Один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. Професійний лікар, скрипаль, грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, виконавець пісень, живописець.
18 травня 1979 року його знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна радянська версія — самогубство — викликала сумнів громадськості як того часу, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка — це вбивство, здійснене органами КДБ за наказом вищого керівництва СРСР[4]. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.
Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили[5].
26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка[6], але в листопаді 2012 року справу було закрито нібито через відсутність складу злочину.
12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка[7].
Колишній прокурор Львівської області Роман Федик у лютому 2015 року[8][9] заявив, що Володимир Івасюк був убитий «співробітниками КДБ».
13 червня 2019 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз дійшов висновку, що композитор-виконавець Володимир Івасюк фізично ніяк не зміг би вчинити самогубство[10][11].
Володимир Івасюк - Червона рута(1970)
"Водограй" у виконанні В.Івасюка