Символізм

Найближче до імпресіонізму, та навіть перебуваючи в глибокому синтезі та співдії з ним, постає вагомий мистецький напрям межі ХІХ–ХХ століть – символізм. У 80-ті рр. ХІХ століття він зародився в літературі. Його основною метою та ідеєю стали пошуки митцями глибинних смислів, асоціацій, множинності значень предметів, явищ, почуттів. 

Французький філософ і поет Жак Мореас видав «Маніфест символізму», його речниками стали поети Поль Верлен та Стефан Малларме (який написав листа-відозву до К. Дебюссі, внаслідок чого останній створив 149 знамениту картину-балет на вірша С. Малларме «Пообідній відпочинок фавна»). Символізм отримав широке визнання у творчості багатьох митців – Генрік Ібсен у Норвегії, Моріс Меттерлінк у Бельгії, Едгар По в США, Райнер Марія Рільке в Німеччині. 

Міколаюс Чюрльоніс

Символісти намагалися розгадати таємниці світу, природи, людської душі, здіймаючись до космічних висот пошуків людиною сенсу життя, її призначення та сенсу існування. Ці ідеї завжди хвилювали людство. 

Символ – таємна ідея, прихована в довколишньому світі, речах, природі, а також у потойбічних сферах, що можна передати лише засобами мистецтва. Символістів цікавили теми життя і смерті, вічності, співдії людини з природою. Їх особливо приваблював синтез різних мистецтв, поєднання філософсько-поетичних, музичних та візуально-малярських аспектів, взаємопроникнення і взаємовплив яких створював унікальні композиції. Так, яскравим прикладом такої взаємодії може слугувати творчість Міколаюса Чюрльоніса – литовського композитора і художника початку ХХ ст. Йому належить низка музично-візуальних композицій «Гімн Сонцю» для органу, «Музика живопису» тощо. Особливо виділяється синтетичний твір «Соната моря» .

Чарлз Айвз

Американський композитор Чарлз Айвз створив чимало композицій символістичного характеру, що відрізняються космізмом. 

Надзвичайно цікава сторінка музичних експериментів мистця – використання різноманітних просторових ефектів, наприклад, у грандіозному циклі «Симфонія Всесвіту». У невеликій камерній композиції, яку згодом почали називати «Космічний пейзаж» – «Запитання без відповіді» для струнних, дерев’яних духових і соло труби (1908). На написання цієї композиції його надихнули експерименти батька, який шукав нові можливості звучання корнету на березі озера (поблизу їхнього дому). Це перше використання тиші, що звучить в американській музиці. Сам автор зазначав в партитурі: «Струнні грають весь час ррр без зміни темпу. Вони повинні відтворити «мовчання друїдів, котрі нічого не знають, не бачать і не говорять». Труба інтонує «вічне запитання буття» і промовляє його тим самим тоном щоразу». Композитор використовує акустично-просторові прийоми: розміщує струнні на віддалі від розокремлених по різні боки флейти та труби. 

Символізм в українській музиці. 

В українській культурі символізм знайшов дуже багатьох речників, зокрема, в літературі – це Олександр Олесь, зразком символізму у творчості якого може слугувати вірш «Айстри», які розцвіли пізньої осені, передчасно загинули від приморозку, а вже наступного дня після їхньої «смерті» настало тепло: «І вгледіли айстри, що вколо – тюрма. І вгледіли айстри, що жити дарма, – Схилились і вмерли. І тут, як на сміх, Засяяло сонце над трупами їх!» Цей вірш на музику поклав Микола Лисенко. Глибоко символістичною є повість «По дорозі в казку» О. Олеся, де стомлені пошуками кращої долі люди розвертаються в зневірі буквально за один крок від омріяної сонцем залитої землі, вертаючись блукати в пітьмі, а вмираючий поводир встигає побачити сяйво світла сонячних променів. 

Микола Вороний подібно до Жака Мореаса видав маніфест українського символізму під назвою «Відозва». До символістів належать Грицько Чупринка, поети групи «Молода Муза», зокрема, Богдан Лепкий, а вершиною українського символізму вважається творчість Павла Тичини – наскрізь «омузикалений поет», про що найяскравіше свідчить його знаменита збірка «Сонячні кларнети». 

В образотворчому мистецтві символістичні полотна створили Анатоль Петрицький, Олекса Новаківський та ін. 

Серед українських композиторів-символістів (а риси символізму притаманні багатьом митцям того часу – і пізній творчості М. Лисенка, і В. Барвінському, і С. Людкевичу) особливе місце належить братам Якименкам з Харківщини: старшому – Федору Якименку (його називають також Теодор Акіменко) та молодшому – Якову Степовому, який взяв псевдонім від вірша «Степ» Миколи Чернявського. 

Обидва були забрані як талановиті діти в Петербурзьку капелу, де здобули професійну музичну освіту в консерваторії. Федір Якименко* увійшов у гроно російських композиторів-символістів, проте, емігрував ще до революції 1917 в Грузію, згодом його шлях емігранта пройшов крізь Ніццу, Прагу, Париж, де в січні 1945 помер від виснаження і голоду. Залишив по собі більше 1000 творів, частина з яких досі не знайдена, а його ім’я, замовчуване радянською владою, щойно повертається в український музичний простір. 

Символістичні ідеї Федора Якименка виявилися в багатьох витончених та оригінальних композиціях, в яких суміщаються кришталево-делікатні виразові засоби з новими модерними елементами та українськими фольклорними первістками. Такими є його космічні композиції, написані під впливом захоплення астрономією: «У(к)ранія. Муза небес». Фантастичні ескізи для фортепіано ор. 25, 4 частини якого мають красномовні назви: «Прилинь, прилинь до неба, далі від землі» (1), «Танець з тамтого світу. Мрії артиста» з підназвами «Танцюючі сонячні й місячні зайчики на хвилях» (2), «Танець казкового лісу» (3), «Тріумф натури і гармонії» з головною темою – українською веснянкою «Благослови мати весну закликати». Глибоко символістичні твори Якименка «На краю вогню», «Фантастична соната» у 3- х частинах («Видива», «Світлячки увечері», «Фантастичне рондо»), цикли «Розповіді мрійливої душі», «Сторінки фантастичної поезії», «Руїни Римського форуму», «Під склепіннями собору Нотр-Дам»; з симфонічних поем – «Янгол», опера «Фея снігів». Є автором першої української симфонії-балету «На українських пагорбах» («На схилах Дніпра»). Українська тематика пронизує цикли «6 українських поем», «Картини України», «Українська сюїта», «Три п’єси на українські теми», в яку увійшли роздум «Чуттєва ідилія» на тему українського реквієму «Козака несуть»; символістична феноменально витончена, неначе почута поміж зорями п’єса «Біля колиски» (на тему «Котику сіренький»), «Святкова» – феєричний феєрверк сяйва танцювальних тем, в яких об’єднані елементи запальних коломийок та козачків. 

Молодший брат Ф. Якименка – Яків Степовий* після навчання одразу переїхав на Україну, де став визнаним, уславленим композитором. Символістичні тенденції його творчості переплітаються з патріотичною тематикою, що є ознакою саме українського символізму. Фортепіанні Прелюди Я. Степового – унікальні мініатюри, серед яких виділяється «Прелюд пам’яті Шевченка», де в загальноромантичній натхненній манері постає символ-образ Кобзаря, радше, емоційні переживання та душевна наснага від шевченкової поезії, а може й долі поета – на такі роздуми наводить сповнена щирої чуттєвості, розлога мелодична лінія, яка завдяки поєднанню тріолей, рівномірного квадратного та пунктирного ритмів набирає пориву (висхідні секвенції в середній частині, піднесені кульмінації, хвилеподібний розвиток – як один зі знаків символізму: хвилі пам’яті, хвилі часу, які перекочують думи поета з минулого в майбутнє – створюють яскраве поле для слухацьких асоціацій). У вокальній творчості Я. Степовий обирає переважно тексти українських поетів, сповнені глибоких душевних переживань, яскравою образно-символістичною настроєвістю, наприклад, витончена екологічного спрямування поезія О. Олеся «Не беріть із зеленого лугу верби», а символ зів’ялого листя в знаменитій франковій поезії криє в собі затаєну силу і жагу, однак, самотньої знедоленої душі. 

Проаналізувати вірш І. Франка, визначаючи символ – зів’яле листя та визначити його значення в музичному творі: 

Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, 

Розвійтесь, як тихе зітхання! 

Незгоєні рани, невтишені жалі, 

Завмерлеє в серці кохання. 

В зів’ялих листочках хто може вгадати 

Красу всю зеленого гаю? 

Хто взнає, який я чуття скарб бaгатий 

В ті вбогії вірші вкладаю? 

Ті скарби найкращі душі молодої 

Розтративши марно, без тями, 

Жебрак одинокий, назустріч недолі 

Піду я сумними стежками. 

У найбільш відомому драматичному солоспіві-монолозі «Степ» на сл. М. Чернявського постають символи «мертвого степу» і «бажаного грому». 

Закріплення уроку:

Практичне музикування і творчі проєкти 

1. Прослухати і написати твір-новелу чи роздум на тему «Осінні настрої в музиці» за п’єсою Ф. Якименка «Осінній спів», вик. Павло Лисий. URL: https://www.youtube.com/watch?v=epLhlQFUbuc (4:00), 

2. переглянувши відеоклавір «Осінній спів» URL : https://www.youtube.com/watch?v=2xVPizfnQZw (4:48), зазначаючи в літературній новелі особливі музичні засоби, використані композитором для створення відповідного настрою. Вивчити сольфеджувати перший восьмитакт твору.