Нові мистецькі напрями і течії в музиці кінця ХІХ – першої половини ХХ століття.

 Нові умови розвитку музичного мистецтва (вступ): 

1) завершення великомасштабної епохи Романтизму з гіпертрофованістю, перебільшенням та деградацією і трансформацією усіх засобів виразовості (fin de siecle – дослівно з французької – кінець століття, минулої епохи, що характеризувалася нудьгою, цинізмом, песимізмом, зневірою, меланхолією, загальним настроєм та впевненістю неухильного занепаду цивілізації – риси притаманні постромантизму (post – після) та сецесії (дослівно – відокремлюватися, відступатися); 

2) на зміну ж минулому приходить епоха модерну (дослівно з французької – moderne – означає сучасний, актуальний), яка стала виразником індустріальної доби, пов’язаної зі зростаючим науково-технічним прогресом (залізниця, літальні апарати, пароплави, фото, кіно та ін.) та виявилась у напрямах модернізму і урбанізму (urbanus – міський, тобто, музика міста);

4) з іншого боку – всезростаючий інтерес та поглиблене вивчення національного, започатковані у романтичній добі в різних країнах протистояли занепадницьким тенденціям силою народної творчості, джерела якої переосмислювалися в сучасному ключі, що спричинило появу потужного напряму = фольклоризму; 

5) збільшується увага до психологічних тонких відчуттів, вражень від довкілля – природа стає ще однією рівноправною дійовою особою в тематичній панорамі музики нового століття, що пов’язано з імпресіонізмом, а бажання осмислити складні таємниці світу, розгадати глибинні смисли буття, скриті під покровом дійсності – головні ознаки символізму;

6) неостилі. спроба звернутися до минулих епох, знайти в них порятунок чи відповіді на болючі питання, дозволила композиторам пірнати в глибини часу, використовуючи ті чи інші ознаки музики минулого (первісної архаїчної доби, античності, середньовіччя, ренесансу, бароко, класицизму і т. д.) які, проте, поставали в поєднанні з сучасними виразовими засобами та мисленням людини ХХ століття. Цей напрям отримав назву неокласицизму;

7) синтез та залучення різнорідних явищ приводить до того, що різні мистецькі напрями, часто протилежні один одному, можуть поєднуватися чи суміщатися навіть у творчості одного композитора впродовж кількох періодів творчості або одночасно.

Музиканти також створили чимало композицій в імпресіоністичній манері, а головними темами переважно програмних творів імпресіоністів стали витончені та мерехтливі, змінні образи природи («Сади під дощем», «Місячне сяйво», «Відображення у воді», «Гра води», «Хмари», «Дзвони крізь листя», «Звуки і аромати вечірнього повітря» тощо). 

Головним виразовим засобом стає гармонічна барва (тонкі переливи та мерехтіння-блимання гармонічних відтінків) та тембральне розмаїття (наприклад, відблискування тембрів, коли по кілька звуків однієї теми по черзі проводять різні інструменти; «підсвічування» одного тембру іншими тощо). 

Мелодика поступається першістю гармонії, тембру і примхливим, мінливим ритмам, а також перевага віддається мерехтливій фоновій фактурі, в якій делікатними змінами при загальній остинатності відбувається ладотональна, тембральна, агогічна гра (як аналогія – цикли картин «Копиця сіна» Клода Моне, де одна і та ж копиця зображена о різній порі дня, або «Руанський собор» Огюста Ренуара, зображений у різну погоду – сонячну, дощову, туманну, снігову тощо).

«Руанський собор» Огюста Ренуара

Французький композитор Клод Дебюссі

надихався грою світла крізь середньовічні вітражі знаменитої каплиці Сен-Шапель у Парижі від Собору Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі) (ілюстрація вітражів), де крізь кольорові скельця фантастично багатих вітражів переломлювалося і грало сонячне проміння. 

Початком імпресіонізму в музиці став лист французького поета Стефана Малларме до композитора Клода Дебюссі, який відгукнувся на заклик зобразити звуками тремтіння листя, відблиски роси та гру морських хвиль (фрагмент листа) і написав оркестрову балетну сцену «Пообідній відпочинок фавна» за віршем Малларме, де новими засобами передав відчуття втоми та розніженості фантастичних лісових істот від літньої спеки (ведучими тембрами стають арфи, флейти, гобої та валторни). 

Так, у творчості Клода Дебюссі знаходимо численні приклади імпресіоністичного звукопису. Символ затонулого собору заставляє задуматися над образом, втіленим композитором, до роздумів наштовхують і такі твори як «Сліди на снігу», «Що бачив західний вітер» та ін. На схилі своїх років, у розпалі Першої світової війни Клод Дебюссі залишає з велетенського розмаїття барв у своїй музиці лише два кольори – білий і чорний (як у графіці) – «По білому і чорному» – таку назву носить один з останніх циклів для 2-х фортепіано антимілітарного спрямування, що відтворює жахи війни. Також слід згадати «Різдво дітей, що залишились без даху над головою» – фактично останній твір композитора для голосу (хору) і фортепіано. Текст є молитвою французьких (і бельгійських, польських, сербських) дітей, сиріт і безпритульних, які звертаються до Дитятка Ісуса, щоб він покарав загарбників, не відвідавши їх на Різдво. Діти ж на це Різдво просять не іграшок, а хліба, щоб вижити та виграти війну. 

Моріс Равель

Молодший сучасник Клода Дебюссі – французький композитор Моріс Равель також захопився імпресіонізмом. 

У його фортепіанному циклі «Відображення» є імпресіоністичні картини – «Нічні привиди», «Човен серед океану», «Сумні птахи», «Долина дзвонів». 

Особливо М. Равеля приваблювала дитяча тематика, зокрема, йому належить 4-ручний цикл для фортепіано «Моя матінка-гуска» – так французи називали няню, а даний заголовок є традиційним – під ним видавав свої знамениті казки Шарль П’єрро, балет «Сон Флоріни», а особливо знаменитою є опера-балет «Дитя і чар» до казки письменниці Колетт (повторення). 

Зразки імпресіоністичного звукопису в українській музиці

Українські митці завжди сповідували культ природи, яку можна вважати мегатекстом української культури, виявили чимало рис імпресіонізму у своїй творчості. 

В українському малярстві імпресіонізм представлений творами Олександра Мурашка, Архипа Куїнджі, Івана Труша, Олекси Новаківського, а у літературі – у творчості Михайла Коцюбинського. 

Одним з найяскравіших представників імпресіонізму в музиці є Василь Барвінський, сторінки творчості якого сповнені звукових пейзажів, найбільш показовими є Прелюдії для фортепіано. 

Пронизаний настроєвістю та імпресіоністичним флером і романс на слова Лесі Українки «Стояла я слухала весну».