Темою творів Даріуса Мійо, автора балету «Бик на даху», було життя циркових артистів.
Популярною стала сюїта для саксофона та камерного ансамблю (у перекладенні для 2-х фортепіано) «Скарамуш» ор. 165, яка побудована на популярних вуличних мелодіях: 1 частина – «Жваво і весело», 2 ч. – «Помірно: на експресивну та меланхолічну тему», 3 ч. – «Бразилейра: дика південноамериканська самба», яка сповнена гарячих латиноамериканських танцювальних ритмів та мелодій.
Д. Мійо. Бразилієра з сюїти «Скарамуш» у вик. Джес Гільям
Щораз більше поширюється нова, екзотична для Європи, танцювальна та популярна пісенна культура країн Північної (регтайм, блюз – передвісники джазу) та Південної Америки (аргентинське танго, румба, самба). Популярними поруч з вальсом стають фокстроти, шимі, кек-уоки та інші, які звучали на дозвіллі містян, починає активно розвиватися естрадна музика. Нова модерна хореографія представлена винятковими танцюристками Луї Фуллєр (використовувала багато різноколірних тканин на довгих палицях в руках, чим створювала ефект метелика + флуоресцентні фарби і кольорове освітлення – Клод Дебюссі був у захопленні від її шоу), Айседора Дункан, Іда Рубінштейн та ін.
Танець балансує між класичним, модерним виразним (босоногим) та побутовим видами. Невипадково великої популярності набирає жанр балету.
Зароджується сценічний народний танець. В Україні він був представлений в діяльності Василя Верховинця, кінорежисера та хореографа Василя Авраменка. Нові музично-педагогічні системи руху – евритмія Жака Далькроза та її поширення у світі.
Національний колорит різних країн і континентів «висвічується» в загальному контенті музичної культури. Одним з яскравих зразків стає популярність джазу (повторення) – стилю афроамериканської культури. Поруч з духовними спіричуелсами (пісні ностальгійного та релігійного змісту, наприклад «Let My People Go Go Down Moses») джаз починає все ширше проникати в побут і класичну музику.
Спіричуелс «Let My People Go Go Down Moses» у вик. Луї Армстронга
Американський композитор, батьки якого емігрували з України, Джордж Гершвін вводить джаз у сферу академічної музики, зокрема, його «Голуба рапсодія» або «Рапсодія в стилі блюз» для фортепіано з оркестром отримує величезну популярність.
Дж. Гершвін працював у сценічних жанрах. В опереті «Пісня полум’я» композитор представив «Козацьку любовну пісню» (на мотив пісні «Їхав козак за Дунай»).
Популярними стали пронизані джазовими елементами мюзикли «Американець в Парижі» та опера-мюзикл «Поргі і Бесс», знаменитим джазовим стандартом з якої стала «Колискова Клари» з І дії. Спорідненість з колисковою В. Барвінського в хоровій обробці О. Кошиця, спів Республіканської капели якого вразив Гершвіна в США, доводить, що в основі «Summertime» – українська колискова.
Поєднання колискових Барвінського і Гершвіна у вик. Вокальної формації La Vivo
Джаз швидко поширювався Європою, а біля витоків українського джазу стояли Леонід Утьосов (Одеса), Юлій Мейтус (Харків), Дол Даубер (Чернівці). В 30-х роках в Галичині розквітнув польський джаз (Генрик Варс, Генрик Ґолд, Єжи Петербурзький, Адам Астон, Мєчислав Фоґґ) функціонував хор Дана, джаз-бенд «Ябцьо-джаз» (Львів) у складі Леоніда Яблонського, Анатоля Кос-Анатольського, Богдана Весоловського, Ренати Яросевич-Богданської. Творцем українських оперет і мюзиклів є Ярослав Барнич, якому належить популярне танго «Гуцулка Ксеня» з однойменної оперети.
Ukrainian Retro «Ябцьо-джаз» музичний відеоролик
Ukrainian Retro Noir Jazz and Tango 30–70s
Початок нового, двадцятого століття запам'ятався Денні Будману, звичайному темношкірому емігрантові, несподіваною знахідкою в трюмі судна, на якому він плавав і працював прибиральником. Це була колиска з немовлям і запискою, де було записано його можливе ім'я – Т. Д. Лемон. Він усиновляє малюка і нарікає своїм ім'ям. Персонал корабля жартома дає дитині прізвисько «Тисяча дев'ятисотий», ніби як в честь настання нового часу і символу його народження. Сім'єю хлопчика стала дружна команда робітників і моряків. За своє життя він жодного разу не торкнувся суші. Корабель був його єдиним домом, який він знав, а дерев'яна палуба служила йому замість землі. Незвичайне життя головного героя аж ніяк не було нудним і монотонним. Він відкрив в собі музичний талант і став найпопулярнішим пасажиром на борту, завдяки віртуозній грі на піаніно. Його виступи завжди збирали аншлаг серед подорожуючих по океану і друзів – шанувальників таланту молодого музиканта. Він став справжньою легендою, а слава про нього поширилася далеко за межі пасажирського лайнера, досягнувши всіх континентів земної кулі.
Переглянути короткометражний фільм про Я. Барнича