Головне:

Розквіт музичної культури класицизму в другій половини ХVІІІ – початку ХІХ ст. у творчості представників Віденської класичної школи Й. Гайдна, В. А. Моцарта та Л. ван Бетховена.

 Втілення високих громадянських почуттів та ідей, відчуття гармонії між людиною та світом, дієвість образів, пропорційність та логіка, довершеність форм – основні художньо-естетичні принципи віденських класиків. Формування класичного симфонічного оркестру, кристалізація способів музичного розвитку, затвердження провідних інструментальних жанрів і музичних форм. Закріплення та збагачення уявлень про класичний сонатносимфонічний цикл, сонатну форму, жанри сонати, варіацій, симфонії, концерту та квартету.

Багата палітра музичних образів від безпосередньо-життєрадісних до напружено-драматичних. Домінування гармонійного і ясного погляду на світ. 

Опора на рельєфний народно-жанровий тематизм, гомофонно-гармонічну фактуру, класичну гармонію, класичні формотворчі прийоми (різноманітна мотивна робота, варіантноваріаційні принципи). 

Усвідомлення характерних рис музики Й. Гайдна на прикладі творів, що вивчалися в попередні роки та фрагментів нових творів.

Програмність у симфонічній творчості: фрагменти симфонії «Сюрприз» (ІІ ч.), «Прощальної» (І ч. або V ч. на вибір). 

Симфонія № 103 (повторення). Звукозображальна сцена з ораторії «Пори року» – хор «Гроза» (ІІІ ч. «Літо»). 

Зразок камерно-інструментальної музики Й. Гайдна – квартет ор. 76 № 3 («Імператорський»), ІІ ч. (тема і чотири варіації на незмінну мелодію сопрано остинато, яка стала гімном Австрії). 

Історичне значення творчої спадщини Й. Гайдна

• підсумував і підняв симфонію на новий якісний рівень, підсумувавши досвід попередників, відкривши нову епоху у розвитку жанру симфонії (автор 104 симфоній).

• У камерній музиці Гайдн вважається засновником жанру струнного квартету (83 квартети Гайдна написані для постійного складу виконавців (дві скрипки, альт і віолончель) і мають чотиричастинну (алегро в сонатній формі, повільна частина, менует і фінал або алегро, менует, повільна частина і фінал) або п'ятичастинну форму (алегро, менует, повільна частина, менует і фінал).

• Відкриттям Гайдна вважається також форма рондо-сонати, в якій принципи сонатної форми (експозиція, розробка, реприза) зливаються з принципами рондо (А-В-С-А або А-В-А-С-А-В-А). Фінали пізніх інструментальних творів написані саме у цій формі.