Подорож сторінками творчості Р. Вагнера (нім. Wilhelm Richard Wagner; 22 травня, 1813, Лейпциг — 13 лютого, 1883, Венеція), представника пізнього романтизму, оперного реформатора. 

Стародавні народні легенди та міфи, що втілюють вічні проблеми життя – тематика опер Вагнера. 

Основні принципи реформи: 

• заміна номерної будови великими наскрізними сценами; 

• наближення вокальних партій до театральної мови (переважно декламаційна мелодика); 

• розгалужена система лейтмотивів; провідна роль оркестру. 

Фрагменти опери «Лоенгрін». Скандинавський епос «Пісні про Нібелунгів» у тетралогії (4 взаємопов’язані опери) «Перстень Нібелунгів». Яскрава звукозображальність та колоритність, розмаїття лейтмотивів. «Політ валькірій» (антракт до ІІ дії другої опери «Перстня» «Валькірії»). Провідна роль збагаченого оркестру (почетвірний склад), прийоми divisi та введення нових нетипових духових інструментів. 

Перстень Нібелунга (нім. Der Ring des Nibelungen) до складу ввійшли:

• (1854) Золото Рейну (нім. Das Rheingold)

• (1856) Валькірія (нім. Die Walküre)

• (1871) Зигфрід (нім. Siegfried), первинна назва Молодий Зігфрід (нім. Jung-Siegfried)

• (1874) Смерть богів 

«Перстень Нібелунга» (нім. Der Ring des Nibelungen) — назва циклу з чотирьох епічних опер Ріхарда Вагнера, заснованих на реконструкціях німецької міфології, на ісландських сагах і середньовічній поемі «Пісня про Нібелунгів». Ріхард Вагнер написав також і лібрето усіх опер. Цикл створювався упродовж 26 років — з 1848—1874. Загальний час виконання всіх чотирьох опер складає понад 15 годин, найкоротша опера «Золото Рейну» триває дві з половиною години, найдовша — «Загибель богів» — більше п'яти. Серед діючих осіб боги, герої, кілька видів чарівних істот, перстень, який дає владу над світом. Драма розвивається протягом трьох поколінь, завершуючись апокаліпсисом у «Загибелі богів».