Повторення попереднього Уроку 10

Нова тема:

Неокласицизм

Музика власне епохи Класицизму, за взірцевістю якої і отримав назву цей полівекторний напрям, зокрема, творчість Й. Гайдна, В.-А. Моцарта та Л. ван Бетховена знайшла свої нові перевтілення в добу Модерну. Яскравим прикладом може слугувати твір М. Равеля «Менует на імʼя ГАЙДН», де в основу теми менуета покладена монограма HAYDN, яку композитор підкреслив підписаними бувками в нотному тексті (сі-ля-ре), поєднавши плавні класичні кадансування та використання мелізматики, тридольну танцювальну ритміку з сучасними гармоніями, паралелізмами, створюючи дуже вишукану і делікатну композицію, стосовно якої можна вжити поняття звукової алюзії (з лат. – натяк), відгомону ознак минулої доби. «Моцартіанами» називають оркестрові та камерні цикли (серенади, дивертисменти) для різних складів німецького композитора Ріхарда Штрауса, який часто цитував теми Моцарта, Бетховена, вводячи їх як певні ідеї, знаки у контекст авторських творів, Також у руслі неокласицизму постає явище стилізації – написання творів у дусі тієї чи іншої епохи, яке б максимально наближувалося до справжніх взірців. Часто такі стилізовані фрагменти стають частиною твору, виконуючи функцію алюзії (натякаючи) або рефлексії (від лат. reflexio – повертатися назад), згадки. Пауль Гіндеміт – один з найпотужніших неокласиків ХХ століття, який, подібно до І. Стравинського кореспондував у своїй творчості з музикою багатьох різних епох та стилів. Так, в студентські роки композитора привабив Марш № 1 F-dur (WoO 18) Людвіга ван Бетховена, відомий як Yorckscher Marsch – один з найвідоміших німецьких військових маршів, названий на честь пруського генерала Йорка фон Вартенбурга, який очолив визвольну війну Німеччини проти Наполеона, згодом став одним з офіційних маршів країни. «Перепрошивка» П. Гіндемітом Маршу Бетховена відрізняється яскравими модерними рисами, адже композитора цікавлять звучання військових духових інструментів (корнетів, пістонів, флейтпікколо, мідної та особливо ударної груп). Відштовхуючись від оригіналу, композитор пише віртуозні варіації на тему бетховенського маршу, демонструючи власне бачення традицій великого класика. 

Неоромантизм у лоні неокласичних векторів також відгукнувся у творчості композиторів доби Модерну. З одного боку, романтичні тенденції поставали як безпосереднє продовження традиції, з іншого – у поєднанні з новим звуковідчуттям модерної доби давали цікаві та нові зразки перепрочитання та переосмислення недалекого минулого. На фоні переважання антиромантичних течій, насамперед, урбанізму з підкресленим конструктивним мисленням, яке превалювало у творчості багатьох композиторів першої половини ХХ століття (Бела Барток, Ігор Стравинський, Пауль Гіндеміт) виступають композитори-лірики, які сповідують культ пісенного мелодизму, що постає в оправі тенденцій нового часу. Цей напрям буде вирізнятися особливо в ареалі української музики (Віктор Косенко, Василь Барвінський), хоч романтичний піднесено-емоційний тонус, натхненна лірика стане ознакою бразилійця Ейтора Вілла-Лобоса, фіна Яна Сібеліуса, американця Самюеля Барбера, Адажіо для струнних якого здобуло величезну популярність завдяки піднесеному і водночас медитативному мелодизму, неначе заповільненому в часі і просторі. Невипадково твір було перекладено для хору як частину Служби Божої «Agnus Dei» – «Агнець Божий». 

Пісенність як родова ознака української музики пронизує творчість практично всіх національних композиторів, у дусі ж ясного неоромантизму, сповненого вітаїстичного (вітаїзм – vita – життя – питомий напрям українського мистецтва першої половини ХХ століття, речником якого став Микола Хвильовий) сяйва, віри в життя, його красу – сповнені кращі сторінки творчості Віктора Косенка, Василя Барвінського, Левка Ревуцького, які наперекір нелегким колізіям та викликам трагічного часу протиставляли щиру сердечність і віру в людину, кордоцентризм – як бачення і відчуття серцем, наснага, оптимізм, «привітання життя» – провідні неоромантичні риси. Ілюстративний матеріал на вибір викладача – запропоновані твори прослухати самостійно. 

Закріплення уроку: