Повторення попереднього Уроку 3

Нова тема:

Урбанізм. Ерік Саті 

Сильні гіперболізовані пристрасті веризму чи туманність, неоднозначність, хисткість символізму були опротестовані новим урбаністичним напрямом у мистецтві, безпосередньо пов’язаного з низовою міською культурою (з лат. urban – місто). Нові звучання міста – трамваїв, машин, потягів, фабрик і заводів, а також міського побуту – музика цирку, розваг, кафе, танцювальних майданчиків представляють музичний урбанізм. Цей напрям став найбільш радикальним та експериментальним у просторі модернових течій. 

Його речником вважається французький композитор Ерік Саті, який заперечував музичний символізм та імпресіонізм, воліючи, щоб музика була «простою і доступною як табуретка на кухні», «непомітною як шпалери на стінах та зручною як меблі». Його вважають батьком «меблевої» – фонової музики, яка звучала в кафетеріях, торгових центрах та магазинах, модельних салонах, офісах, залах очікування на вокзалах, рекламі тощо. Часто на замовлення Саті писав п’єси з екстраординарними назвами: «Залізний килимок для зустрічі гостей», «Шпалери в кабінеті префекта», «Звукова підлога», «Фіранка без вікна», «Три п’єси у формі груші», «Холодна музика», «Мляві прелюдії», «Автоматичні опуси», «Бюрократична сонатина» тощо. Відверто іронічною є композиція «Неприємності» або «Роздратування» (після того як композитора залишила дівчина) – за задумом автора п’єсу слід було повторити 840 раз. 

Згодом «меблева» музика стала заполонювати міський побут (в ній використовувалися популярні побутові танці, легкозасвоювані коротенькі мелодичні звороти, нескладні ритми). Працюючи тапером у німому кіно, Саті створив чимало опусів кіномузики. Цикл «Гімнопедій» – легка невибаглива, часто наспівна музика-фон з невеличких повторюваних (репетиції) фрагментів, яка чудово звукописує настрої городян Парижу, закоханих, попри ділову біганину у поетику свого міста, його вулиці, парки, вечірні ліхтарі. Музика Саті виявляє мінімалістичні тенденції, які розвинуться в майбутньому в так звану репетитивну «трансмузику», течію другої половини ХХ ст. – мінімалізм.

Артюр Онеґґер

Ерік Саті згуртував навколо себе молоді композиторські сили. Невдовзі з ініціативи відомого діяча Жана Кокто виник гурток з шести осіб – Артюр Онеґґер, Даріус Мійо, Франсіс Пулєнк, Жорж Орік, Луї Дюрей, Жермена Тайєфер, який став називатися «Шістка» (Les Six) та сповідував ідеї урбанізму, утилітарної музики («хліба замість ананасів!») 

Група проіснувала недовго – згодом кожен з митців пішов своїм індивідуальним шляхом – та встигла внести радикальні ідеї в тогочасну музичну культуру. Спільно митці створили балет «Закохані на Ейфелевій вежі». Артюр Онеґґер*, експериментуючи з рухом та ритмом, створив композиції, що передавали хід спортивних подій («Регбі») та культову симфонічну картину, яка відтворювала рух (запуск-розгін-прискорення-набирання швидкості-рівномірний рух-сповільненнягальмування-зупинка) найбільшого тоді в Європі локомотиву з назвою «Pacific 231» 

Юлій Мейтус. Чарлз Айвз

До подібних тем зверталися й українські митці, відображаючи процеси індустріальної доби. Костянтин Данькевич написав п’єсу «Індустріальний момент», а Юлій Мейтус – п’єсу для симфонічного оркестру «Дніпробуд», де особлива роль належить ударним (рух молотів, глісандо низьких мідних). Механістичні рухи, імітація звуків машин, пов’язані з тембральними та метроритмічними експериментами, приводить до зародження конструктивізму, конкретної музики. Символічною є назва симфонічного фрагменту з балету «Сталь» уродженця Києва Олександра Мосолова – «Завод. Музика машин». До теми заводу звертався і Всеволод Задерацький (симфонічна картина «Завод»). 

Український режисер Дзига Вертов зняв один з перших звукових фільмів під назвою «Ентузіазм. Симфонія Донбасу» – звукову кіносимфонію, де використано реальні життєві і промислові шуми як музичні образи (фрагмент фільму). 

Експерименти з новими звучаннями індустріальної доби приводять композиторів до урізноманітнення тембральних мікстів, введення нових інструментів чи навіть звуків побутових речей. Так, з’являються звукові плями – кластери (винахід українського композитора Василя Барвінського), які досягаються грою цілої долоні чи кулаком по клавіатурі фортепіано, англієць Джордж Антгайль пропонує грати ліктями, американський композитор Чарлз Айвз у сонаті «Конкорд» застосовує дерев’яну дощечку.

Закріплення уроку

Практичне музикування і творчі проєкти Виконувати ансамблем – фортепіанне тріо в 6 рук (розподілити між учнями партії басу, акордів і мелодії) «Три гіпнопедії» Еріка Саті. Прослухати та описати музичні засоби, якими скористалися композитори для відтворення урбаністично-індустріальних образів. Спробувати знайти на фортепіано нові способи гри, використовуючи кластери, підкладений до струн папір, тканину, грати одночасно по клавішах та струнах (щипати їх пальцями або дерев’яними паличками як на цимбалах) тощо, тобто застосувати елементи «приготованого фортепіано», експериментувати з виконанням на власному інструменті.