Повторення попереднього Уроку 

Нова тема:

Українець Борис Миколайович Лятошинський (1895-1968), який, як і його сучасники (ще в 1921 році під час першої хвилі репресій був розстріляний у домі батька Микола Леонтович; твори Василя Барвінського, засудженого на десять років ув’язнення, та Левка Ревуцького було спалено, а його 2 симфонію перероблено до невпізнання; Віктор Косенко помер невдовзі після допитів у тюрмі НКВД, композитор Борис Кудрик загинув у мордовсьокому концтаборі) зазнавав постійних нищівних ударів від радянської системи, та не зрадив власній стилістиці та гуманістичним ідеалам. 

Уродженець Житомирщини, Лятошинський провів все життя в Києві, де майже щорічно його виганяли з Київської консерваторії і публічно засуджували в пресі, проте, зумів виховати плеяду видатних українських композиторів (Леонід Грабовський, Валентин Сильвестров, Леся Дичко, Євген Станкович) та «прорубав» залізну завісу радянщини за кордон. Покревнений з поляками (у творчості митця є чимало творів на польську тему – симфонічна поема «Гражина», остання 5-та «Слов’янська» симфонія, «Слов’янський концерт» для фортепіано з оркестром) композитор через родинні і товариські зв’язки отримує запрошення і добивається від влади дозволу відвідати прогресивний авангардний фестиваль у Польщі «Варшавська осінь», звідки полинув свіжий струмінь сучасного авангарду, розкриваючи «шлюзи» у простір світової музичної культури для молодих українських митців. 

У творчості композитора поєднуються різні напрями і тенденції доби модернізму, відчутний вплив на його манеру письма мали Б. Барток, І. Стравінський, А. Шенберг, А. Онеґґер. На початку 20-х років ХХ ст. композитор очолив Асоціацію сучасної музики при Музичному товаристві імені М. Леонтовича, де відбувалося ознайомлення з новими творами композиторів.

Це і символістично-імпресіоністичні елементи (фортепіанний цикл «Відображення»), і низка романсів на слова поетів-символістів К. Бальмонта, П. Верлена, І. Буніна, що постають як експресіоністичні опуси («На цвинтарі», «Прокляте місце»). Фольклоризм Лятошинського виявляється з одного боку крізь призму архаїки в поєднанні з пост-романтичними тенденціями (опера «Золотий обруч» за повістю «Захар Беркут» Івана Франка), з іншого – кореспонденція з широкою палітрою жанрів народно-пісенного матеріалу (симфонічна «Увертюра на чотири українські теми», «Український квінтет», обробки 10 українських пісень, а під час Другої світової війни – композитор написав їх більше 80) викликає таке ж стильове багатство втілень національної теми. Музика композитора сповнена драматизму, емоційно загострена, часто вирішена на високих динамічних оборотах, при цьому супроводжується болючими глибокофілософськими роздумами. 

Один з символів української культури – Тарас Шевченко – постає в баченні композитора як полум’яний борець-трибун, з підкресленим лірико-трагедійним тонусом. Музика до кінофільму «Тарас Шевченко» лягла в основу однойменної симфонічної сюїти. Чотиричастинний цикл складається зі Вступу, лейтмотивом якої стає тема «Заповіту» Григорія Гладкого (1 ч.), «Шевченко на Україні» (2 ч.), «Степ» (3 ч.), «Страта» (4 ч.), де композитор опрацьовує в трагічному ключі тему пісні «Думи мої, думи мої», яка переростає в героїко-патріотичний апофеоз, коли на величних фанфарах проходить тема заклику «Поховайте та вставайте!». 

Третя симфонія Б. Лятошинського постає як складний та глибоко трагічний, полум’яний роздум-відгук композитора на драматичні події першої половини ХХ ст., які обернулися для України кровопролитними революціями, війнами, репресіями, Голодомором. Засобами симфонізму автор створює монументальну картину-епопею битви і страждань людської душі у її протистоянні та опірності силам зла. 

Умисно спотворені, деструктивні, дисонанстно загострені теми 1 частини симфонії ще у Вступі Andante maestoso протиставляються у вигляді жахаючих своєю дисонантністю та хроматизмами фанфар з відповіддю-плачем соло англійського ріжка, тема якого походить з народної пісні «Журба за журбою, туга за тугою». Головна партія Allegro impetuoso – динамічно-напориста наштовхується на драматично-розспівану мелодію плачу зі Вступу. Розвиток постійно переривають фатальні фанфари, на супроти яких стає тема архаїчного хоралу – давньої колядки (наближена до теми Дажбога з опери «Золотий обруч») з рисами жалібних інтонацій (Побічна партія), що лунає в низьких регістрах наче з глибин землі, здіймаючись все вище та захоплюючи та розливаючись на весь звуковий простір. 

У вир боротьби (Розробка) стрімко вриваються інтонації всіх тем, які зударяються, ламаються, наступають і відступають, навалюються одна на одну. При цьому композитор диференціює виразно деструктивні образи (гучна дисонансна мідь та ударні) та конструктивні сили (співучість струнних). 

Вододілом між Розробкою і Репризою стає Хорал, після якого продовжується новий виток нагнітання. Низька загрозлива мідь та фанфари невмолимо наступають, але ці тембри неначе перебирає на свою територію Хорал, який могутнім звучанням завершує 1 частину 

Відлік страшного загрозливо часу вчувається в рівномірних долях затаєних фанфар ІІ частини, на тлі яких зринає похоронний спів, і як відповідь – широкорозпівна лірична тема, яка тримає чоло перед постійними викликами і загрозами фанфар, здіймаючись врешті на гребені кульмінаційної хвилі до високого трагізму, що переривається інтонаціями «надгробного ридання». 

Cкерцо (ІІІ частина) продовжує розгортати протистояння, в яке включається «веснянковий тематизм», риси якого виявляються в провідній ліричній темі. 

Синтетичний фінал (IV частина) об’єднує чи не всі теми симфонії з їх інваріантами. Спочатку він мав трагічне закінчення, однак, згодом композитор вирішує його в оптимістичному ключі, демонструючи в коді-апофеозі всеперемагаючу енергію та силу життя, увінчуючи цей симфонічний колос темою колядки і пісні. 

Закріплення уроку: