Д. Ліґеті. «Симфонічна поема для 100 метрономів». (6:00)
Дж. Кейдж. Відеоролик про «4ʼ33»
Я. Ксенакіс. «Механічний скорпіон» (2:56)
Я. Ксенакіс. «Скани» з ілюстраціями графічних партитур (5:52)
В основі естетичної концепції мінімалізму – ідея статичного часу, на противагу експресивно-динамічному, психологічному переживанню.
Форма зводиться до нанизування функціонально і структурно тотожних розділів. Повтори моделей із незначними змінами і перестановками (так звана «репетитивність») роблять музику мінімалістів легко сприйманою на слух.
Як модель для повторення (pattern) композитор-мінімаліст обирає окремий звук, інтервал, акорд, мотив (коротку мелодійну фразу). Патерни часто варіюються протягом довгого періоду часу при повільно змінюваних спільних акордах у сталих ритмах, на які часто нашаровується лірична мелодія, вибудована довгими, аркоподібними мотивами з навмисним прагненням до слухової краси.
Через відсутність сенсу цілеспрямованої руху, мінімалістична музика, здається, не рухається від одного місця в інше. Тиша, стислість, концептуалізм визначаються як показові риси цього напряму.
Представниками мінімалізму, родоначальником якого вважається нововіденець Антон Веберн з ядерно стислими композиціями триванням у кілька хвилин, стали у другій половині ХХ століття американські композитори (школа американських мінімалістів) Еліот Картер, Філіп Гласс, Джордж Крам, естонський композитор Арво Пярт.
У гроно сучасних мінімалістів увійшов видатний український композитор діаспори і найшвидший піаніст світу, який підкорив найбільші зали світу Любомир Мельник. Відеосюжет про композитора від УНІАН
Л. Мельник. «Butterfly» («Метелики») у виконанні автора (12:32)
Імпровізація на Метеликів у Парижі (10:00)
У пошуках духовних опор і констант, композитори переосмислюють минулі епохи, відроджують забуті жанри і форми, продовжують пошуки у сферах духовно-філософських тем, рефлексій, медитацій тощо. Особливої гостроти набирають екологічна, антимілітарна та антитоталітарна тематика, що безпосередньо пов’язані з викликами суспільства. Видатними художниками гуманістами, які заявили про свої світоглядні ідеали ще в першій половині ХХ ст. є Б. Бріттен, якому належить знаменитий «Військовий реквієм». Наслідки Другої світової війни, осмислення трагедійних подій хвилює багатьох митців і досі. Вагомими у цьому ракурсі є взірці 185 кіномузики, яка набула величезної популярності та значимості. Серед найбільш примітних постатей кінокомпозиторів – Джон Вільямс.
А. Пярт. Da Pacem Domino (Дай миру, Господи) з відеорядом «Діти і війна», вик. Естонського камерного хору (5:49)
Ф. Гласс виконує свою композицію (1:50).
Ф. Гласс. Metamorphosis II у дитячому виконанні (7:12)
Ф. Гласс. Фрагмент опери-сольфеджіо «Енштейн на пляжі» 4 сцена. Енштейн зі скрипкою. Етюди. У виконанні театру Шатлє
Дж. Вільямс. Мелодія з художнього фільму «Список Шиндлера», вик. Іцхака Перельмана (3:34)