Міжнародне право

24.09.21 Тема: Компоненти Червоного Хреста і їх мандат

Шановні діти! 1) Ознайомтеся з матеріалом, законспектуйте в зошит;

2) За допомогою Інтернет або інших джерел знайдіть та законспектуйте історію виникнення і розвитку Товариства Червоного Хреста України

МАНДАТ, МІСІЯ, СТРУКТУРА ТА ІСТОРІЯ ТОВАРИСТВА

МКЧХ є складовою частиною Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, до якого, крім нашої організації, входить Міжнародна Федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця) і 190 національних товариств Червоного Хреста або Червоного Півмісяця, серед них – Товариство Червоного Хреста України

МАНДАТ ТА МІСІЯ

Основна мета діяльності Товариства – захист життя людини, попередження та полегшення людських страждань під час збройних конфліктів, стихійного лиха, катастроф та аварій, надання допомоги медичній службі збройних сил і органам охорони здоров’я, сприяння органам державної влади України у їхній діяльності в гуманітарній сфері.

«…Зазначена мета досягається цілком неупереджено, без будь-якої дискримінації за національною, расовою, статевою, релігійною, мовною, класовою ознакою чи політичними переконаннями…»

(Зі Статуту Товариства Червоного Хреста України)

СТРУКТУРА

Товариство Червоного Хреста України складається з організацій національного (центрального), регіонального, місцевого та первинного рівнів.

До національного (центрального) рівня Товариства належить його виконавчий орган – Національний Комітет Товариства Червоного Хреста України.

До регіонального рівня Товариства належать обласні організації (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська тощо). Регіональні організації є складовою частиною Товариства і організаційно підпорядковані Товариству Червоного Хреста України та його Національному комітетові.

До організацій Товариства місцевого рівня належать міські, районні та міськрайонні організації Товариства, які є складовою частиною відповідних регіональних організацій Товариства і організаційно їм підпорядковані, а також НК Товариства.

До організацій Товариства первинного рівня належать первинні організації (осередки) Товариства, створені за місцем роботи, проживання чи навчання громадян, які є складовою частиною відповідних місцевих організацій Товариства і організаційно їм підпорядковані.

СПІВОБІТНИЦТВО

Український Червоний Хрест плідно співпрацює з 21 національним товариством зарубіжних країн, з якими укладені угоди про співпрацю, за фінансової підтримки міжнародних колег щороку виконує понад 20 гуманітарних програм.

Результати роботи надіслати вчителю : natalablyasenko64@gmail.com

01.10.21 Тема: Що таке Міжнародне гуманітарне право (МГП).

Ознайомтеся із лекцією. Випишіть приклади джерел МГП (по2-3 приклади)

Міжнародне гуманітарне право (МГП) – це галузь міжнародного права, норми і принципи якої обмежують застосування насильства під час збройних конфліктів, висуваючи такі вимоги: а) щадити тих, хто не бере або припинив брати безпосередню участь у воєнних діях; б) обмежувати насильство обсягом, необхідним для досягнення мети конфлікту, а вона може полягати (незалежно від причин, через які конфлікт розпочався) лише в тому, щоб послабити військовий потенціал супротивної сторони . Характер правового регулювання збройних конфліктів визначається гуманними цінностями, що є спільними для всього людства та не залежать від міркувань культурного релятивізму.

Основними напрямками розвитку договірного МГП є:

1) постійне розширення категорій жертв війни, які отримують захист за МГП: спочатку лише поранені військовослужбовці (1864 р.), потім – хворі комбатанти (1868 р.) та особи, що зазнали корабельної аварії (1899 р.), потім – військовополонені та цивільні особи на окупованих територіях (1899 р.) та, нарешті, все цивільне населення супротивника (1949 р.);

2) постійне розширення сфери суспільних відносин, що регулюються МГП, а також збільшення функцій МКЧХ: від надання експертів для засвідчення належного використання госпітального судна до направлення гуманітарної допомоги цивільному населенню, що потерпає від голоду, тощо;

3) розширення кола ситуацій, за яких захищаються жертви: спочатку лише міжнародні збройні конфлікти (МЗК), згодом (1949 р.) – збройні конфлікти неміжнародного характеру (НМЗК); нині триває дискусія щодо захисту жертв ситуацій, котрі не кваліфікуються як збройні конфлікти (зокрема, внутрішні заворушення);

4) регулярне виправлення та доповнення договорів з урахуванням реальних подій останніх збройних конфліктів: наприклад, норми про захист поранених, що містяться вЖеневській конвенції 1864 р., переглядались у 1906, 1929, 1949 та 1977 рр. Слід також мати на увазі, що до 1977 р. МГП об’єднувало дві відносно самостійні підгалузі: «право Женеви», норми якого стосуються захисту жертв збройних конфліктів (осіб, які не є комбатантами, та осіб, які припинили брати участь у конфлікті), та «право Гааги», норми якого забороняють або обмежують застосування конкретних методів та засобів ведення війни.

Головними джерелами МГП, як і міжнародного права загалом, є міжнародні договори та міжнародні звичаї.

Міжнародний договір – головне джерело МГП, починаючи з третьої чверті ХІХ століття, коли розпочався процес кодифікації законів і звичаїв війни. Нині МГП є однією з найкраще забезпечених конвенційним матеріалом галузей міжнародного права. Головними чинними договірними джерелами МГП є: – у сфері захисту жертв збройних конфліктів: Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12 серпня 1949 р. (ЖК І); Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі від 12 серпня 1949 р. (ЖК ІІ); Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. (ЖК ІІІ); Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. (ЖК IV); Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 р. (ДП І); Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру, від 8 червня 1977 р. (ДП II); Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується прийняття додаткової відмітної емблеми, від 8 грудня 2005 р. (ДП IIІ); Конвенція про права дитини, Нью-Йорк, 20 листопада 1989 рГаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, 14 травня 1954 р.; Оттавська конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їх знищення, 18 вересня 1997 р.; Конвенція про касетні боєприпаси, 30 травня 2008 р.; – у сфері індивідуальної кримінальної відповідальності за порушення МГП: Римський Статут Міжнародного кримінального суду, 17 липня 1998 р. (Римський Статут) тощо.

Україна є стороною всіх названих вище міжнародних договорів, за винятком Римського Статуту, ратифікація якого визнана Конституційним Судом України неможливою до внесення відповідних змін до Конституції України.

Важливість звичаєвих норм МГП обумовлюється низкою чинників. Так, міжнародні договори створюють зобов’язання лише для держав, що є їхніми сторонами. Якщо ЖК І-IV 1949 р. набули універсального прийняття, то ситуація з додатковими протоколами до них 1977 р. є значно менш позитивною, оскільки кількадесят держав, серед яких, наприклад, США та Ізраїль, не приєдналися до цих протоколів через принципову незгоду з формулюванням окремих їхніх положень. При цьому такі держави сприймають як юридично обов’язкові інші положення додаткових протоколів, що в цьому разі діють для них як міжнародний звичай. Значення звичаєвих норм особливо важливе для сфер, які недостатньо врегульовані конвенціями, зокрема – у разі збройних конфліктів неміжнародного характеру, договірне регулювання яких за кількістю норм та їх деталізацією значно поступається регулюванню міжнародних конфліктів. До звичаєвого МГП нерідко змушені звертатися міжнародні судові установи (як Міжнародний Суд, так і міжнародні кримінальні трибунали). Посилання на звичаєву природу норм МГП також є корисним аргументом для переконання неурядових збройних груп та невизнаних держав у необхідності їх дотримання.

12.11.21 МГП Національне законодавство України пр о надзвичайний та військовий стани.

д/з: прочитати і законспектувати лекцію. Відповісти на запитання: чим відрізняються ці два правові режими?

Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» визначає надзвичайний стан як особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунення якої іншими способами неможливо..

Важливо, що в указі президента про введення надзвичайного стану мають бути чітко прописані: обґрунтування такого режиму, межі території надзвичайного стану (де саме його вводять), час і термін дії надзвичайного стану, перелік і межі надзвичайних заходів (які права будуть обмежені та на який час), а також виконавці заходів режиму надзвичайного стану (хто буде здійснювати необхідні заходи і які повноваження отримує).

Відповідно до законодавства, режим надзвичайного стану дає підстави для введення низки заходів:

• встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан;

• обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

• посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

• заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;

• заборона страйків;

• примусове відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних ос

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

19.11.21 Категорії учасників конфліктів і постраджалих

Д/З: скласти схему " Категорії учасників конфліктів ", спираючись на текст лекції

У міжнародному гуманітарному праві учасники збройних конфліктів поділяються на дві категорії осіб: ті, що воюють, або комбатанти (від франц. «combattant» - боєць, воїн), і ті, що не воюють, або некомбатанти.

Комбатанти - це особи, які входять до складу збройних сил воюючої держави, що мають право брати участь у воєнних діях.

Правовий статус комбатанта охоплює:

- право застосовувати військову силу;

- право бути об´єктом застосування військової сили аж до фізичного знищення;

- право на поводження з ним як з військовополоненим у разі потрапляння в полон.

Військова сила не застосовується до комбатанта у разі його поранення або потрапляння в полон.

З розвитком міжнародного гуманітарного права розширювалося коло осіб, що належать до комбатантів. Так, відповідно до положень Женевських конвенцій 1949 р., бо комбатантів належать:

- особовий склад регулярних збройних сил сторони, що перебувають у збройному конфлікті;

- особовий склад ополчення і добровольчих загонів, що входять і не входять до складу збройних сил;

- особовий склад організованих рухів опору і партизанських формувань;

- члени екіпажів торгових суден і цивільної авіації, які надають допомогу воюючим;

- населення неокупованої території, яке береться за зброю, якщо воно відкрито носить зброю та дотримується законів і звичаїв війни.

До комбатантів ставляться такі вимоги, яким вони повинні відповідати:

- мати особу (командира), що є відповідальною (відповідальним) за своїх підпорядкованих;

- мати визначений і видимий знак відмінності;

- відкрито носити зброю;

- додержуватися законів і звичаїв війни.

У статті 43 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 1977 р., надається розгорнуте визначення поняття збройні сили, під яким розуміються збройні сили сторони, що перебувають у конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом або владою, не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів.

Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), є комбатантами, тобто мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.

Щоразу, коли сторона, яка перебуває в конфлікті, залучає у свої збройні сили напіввоєнну організацію або озброєну організацію, що забезпечує охорону порядку, вона повинна повідомляти про це інші сторони, що перебувають у конфлікті.

Міжнародне право відносить партизан і учасників національно-визвольних воєн до комбатантів. Хоча положення про те, що вони повинні мати виразні знаки і відкрито носити зброю, з тим щоб володіти статусом комбатанта, ставилося під сумнів, оскільки специфіка партизанської і національно-визвольної боротьби передбачає під час проведенні деяких воєнних операцій певний рівень секретності. Проте незаперечною є умова, що партизани й особи, що беруть участь у національно-визвольній боротьбі, повинні дотримуватись законів і звичаїв війни.

Некомбатанти - це особи, які входять до складу збройних сил воюючої сторони, надають їй всебічну допомогу у досягненні воєнних успіхів, але безпосередньо не беруть участь у воєнних діях. Головна ознака правового статусу некомбатанта - неучасть у бойових діях.

До некомбатантів належать військовий духовний і медичний персонал, інтендантський персонал, військові кореспонденти, юристи тощо. З одного боку, ці особи не можуть бути об´єктом воєнних дій супротивника, а з іншого - можуть застосовувати наявну у них зброю лише з метою самооборони та охорони ввіреного їм майна. Тому некомбатанти мають право на заступництво з боку ворога, якщо вони опиняться у нього.

Поділ учасників збройних конфліктів на комбатантів та некомбатантів пов´язаний із різним обсягом прав та обов´язків у них під час воєнних дій, що впливає на режим воєнного полону.

Серед осіб, що беруть участь у збройних конфліктах, також виокремлюють військових шпигунів і військових розвідників, добровольців і найманців, військових радників й інструкторів, парламентерів.

26.11.21 Роль Міжнародного Комітету Червоного Хреста у забезпеченні прав полонених осіб. (Пам’ятка поведінки у полоні)

Д/З: ознайомитися із лекцією, скласти її тезісний план

Режим військового полону регламентується Конвенцією про поводження з військовополоненими 1949 р. та Додатковим протоколом I 1977 р.. Право на полон являється правом військовополоненого на збереження життя, тому незалежно яким буде наповнення «поводження з полоненими», воно має не загрожувати життю особи. Конвенція про поводження з військовополоненими містить Частину II «Загальні положення про захист військовополонених». Особливе значення має норма, яка передбачає, що військовополонені перебувають у руках ворожої держави, а не окремих осіб чи військових частин, які взяли їх у полон (ст. 12 Женевської Конвенції III). Як правило, взяття в полон здійснюється складом відділення, взводу, роти, звідси і особлива відповідальність командирів підрозділів за поводження з військовополоненими. Але незалежно від відповідальності, яку можуть нести окремі особи, військова влада та начальник табору, саме держава, що тримає в полоні, відповідає за поводження з військовополоненими загалом, піклування про них та виплату винагороди за їхню працю (ст. 57 Женевської Конвенції III) Після захоплення в полон комбатанта потрібно провести його обшук, вилучити в нього зброю, якщо така є при ньому, документи та військове спорядження, розділити за званням, статтю та національністю, охороняти (виключати нанесення військовополоненим шкоди та втечі) та евакуювати в тил. Для цього слід передбачити канал евакуації, про який повинно бути відомо командирам підрозділів (шляхом вказівки про це в бойовому наказі). Щодо майна військовополонених, то після захоплення усі речі та предмети особистого користування, за винятком зброї, коней, військового спорядження та військових документів, залишаються в розпорядженні військовополонених, так само як металеві каски, протигази та подібні предмети особистого захисту (ст. 18 Женевської Конвенції III). В їхньому користуванні залишаються також речі та предмети, необхідні для їх обмундирування або харчування, навіть якщо такі речі та предмети належать до офіційного військового спорядження. Відмітні знаки й знаки державної належності, нагороди та предмети, які мають передовсім особисту або суб’єктивну цінність, не можна відбирати у військовополонених . Суми грошей, що їх мають при собі військовополонені, не можна вилучати в них, за винятком вилучення за наказом офіцера й лише після того, як у спеціальному реєстрі буде зафіксовано суму цих грошей та відомості про їх власника, а також як останньому буде видано докладну розписку з розбірливо написаними прізвищем, званням та військовою частиною особи, яка видала відповідну розписку. Суми у валюті держави, що тримає в полоні, або ті, які на прохання військовополоненого були конвертовані в цю валюту, зараховуються в кредит особового рахунку військовополоненого. Держава, що тримає в полоні, може вилучати у військовополонених коштовні речі лише з міркувань безпеки. У такому випадку застосовується процедура, установлена для сум грошей, які вилучаються Розділ I «Початок полону» регулює питання, пов’язані з моментом захоплення. Військовополонені завжди повинні мати при собі документи, що посвідчують особу у разі перевірки. Кожна сторона конфлікту повинна наділити кожну особу, що знаходиться під її юрисдикцією та може потрапити в полон, посвідченням особи із зазначенням прізвища власника, його імені, звання, армійського, полкового, особистого або серійного номера чи іншої рівноцінної інформації, а також дати народження. Таке посвідчення особи може, крім того, містити особистий підпис або відбитки пальців власника чи те й те разом і може містити також будь-яку іншу інформацію, яку сторона конфлікту може вважати за необхідне додати стосовно осіб, що належать до її збройних сил. Посвідчення особи повинно, по змозі, бути розміром 6,5х10 см і видаватися у двох примірниках. Посвідчення особи пред’являється військовополоненим на вимогу, але в жодному випадку воно не може бути вилучене в нього (ст. 17 Женевської Конвенції III). Держава, що тримає в полоні, повинна групувати військовополонених у таборах або тимчасових таборах з урахуванням їхніх звань (офіцери, сержанти, рядові), статі, національності, мови та звичаїв, за умови, що таких військовополонених не будуть відокремлювати від військовополонених збройних сил, в яких вони служили на момент взяття їх у полон, за винятком відокремлення за їхньою згодою Будь-які фізичні чи моральні тортури та будь-яка інша форма примусу не можуть застосовуватися до військовополонених для одержання від них будьяких відомостей, інакше такі дії розцінюються як воєнні злочини (ст. 130 Женевської Конвенції III, п. 5 ст. 85 Додаткового Протоколу I). Військовополоненим, які відмовляються відповідати, не можна погрожувати, не можна їх ображати, переслідувати або вдаватися до обмежень їхніх прав, у чому й реалізується загальний принцип недоторканності. Військовополонених потрібно евакуювати якомога швидше в тил до таборів, розміщених у зоні, що знаходиться на достатній відстані від зони бойових дій, для того щоб вони перебували в безпеці. У небезпечній зоні можна тимчасово залишати лише тих військовополонених, які наражалися б на більшу небезпеку, будучи евакуйованими, через поранення або хворобу. Військовополонених не можна без необхідності наражати на небезпеку під час чекання евакуації із зони бойових дій (ст. 19 Женевської Конвенції III, 41 Додаткового Протоколу .

11.02.22 Військова окупація

Д/З: підготувати "Живу газету" за темою уроку

18.02.22 Захист цивільного населення.

Д/З:Уважно проглянути ролік, скласти памятку для особи, що опинилася у надзвичайній ситуації. Роботу надіслати на перевірку вчителю

25.02., 04.03. 2 2 Захист цивільних об’єктів, а також окремих місцевостей та установ

Правила безпечної поведінки в надзвичайних ситуаціях.

.

1.При загрозі бойових дій.

- Закрийте штори або жалюзі (заклейте вікна паперовою стрічкою) для зниження ураження осколками скла. Вимкніть джерело живлення, закрийте воду і газ, загасіть пічне опалення.

- Візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку.

- Негайно покиньте житлове приміщення, сховайтесь в підготовленому підвалі або найближчому укритті.

- Попередьте про небезпеку сусідів. Надайте допомогу старим і дітям.

- Без крайньої необхідності не залишайте безпечного місця перебування.

- Проявляйте крайню обережність, не піддавайтеся паніці.

2. Якщо стався вибух.

- Переконайтеся в тому, що ви не отримали значних травм.

- Заспокойтеся і уважно озирніться навколо, чи не існує загрози подальших обвалів і вибухів, які не звисає чи з руїн розбите скло, не потрібна комусь ваша допомога.

- Якщо є можливість - спокійно вийдіть з місця події. Якщо ви опинилися в завалі - періодично подавайте звукові сигнали. Пам'ятайте, що при низькій активності людина може протриматися без води п'ять діб.

- Виконуйте всі розпорядження рятувальника.

3. При повітряній небезпеці.

- Вимкніть джерело живлення, закрийте воду і газ.

- Погасіть пічне опалення.

- Візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку.

- Попередьте про небезпеку сусідів і при необхідності надайте допомогу старим і хворим.

- Якнайшвидше дійдіть до захисної споруди або сховайтеся на місцевості. Дотримуйтесь спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишайте безпечного місця перебування. Слідкуйте за офіційними повідомленнями.

"Екстрена валіза"

«Екстрена валіза» – це узагальнене визначення базового набору речей, необхідного кожній цивільній людині, щоб вижити в будь-якій екстремальній ситуації.

Сьогодні «Екстрена валіза» (тривожний чемодан) повинна бути в кожній родині. Цивільний тривожний чемоданчик, як правило, являє собою укомплектований рюкзак об'ємом від 30 і більше літрів, що містить необхідний індивідуальний мінімум одягу, предметів гігієни, медикаментів, інструментів, засобів індивідуального захисту та продуктів харчування.

Цивільний тривожний чемоданчик призначений для максимально швидкої евакуації із зони надзвичайної події, будь то землетрус, повінь, пожежа, загострена криміногенна обстановка, епіцентр військових дій і т.д.

Укладайте рюкзак так, щоб можна було швидко і без ускладнень знайти потрібну річ. Добре, якщо рюкзак укомплектований спеціальною накидкою від дощу. Перевагу треба віддавати рюкзаку, який зручно розташовується на спині, не сковує рухів і не розійдеться по швах в перші 30 хвилин.

У нього рекомендується покласти наступне:

1. Копії важливих документів в водонепроникній упаковці. Заздалегідь зробіть копії всіх важливих документів – паспорта, автомобільних прав, документів на нерухомість, автомобіль і т.д. Документи треба укладати так, щоб у разі необхідності їх можна було швидко дістати. Серед документів варто тримати кілька фотографій рідних і близьких, з написаними на звороті адресами та номерами телефонів .

2. Кредитні картки та готівку. Необхідно мати при собі невеликий запас грошей.

3. Дублікати ключів від будинку і машини.

4. Карту місцевості, а також інформацію про спосіб зв'язку і обумовлене місце зустрічі вашої родини.

5. Засоби зв'язку та інформації. Невеликий радіоприймач з можливістю прийому в УКХ і FM діапазоні дозволить бути в курсі ситуації. Запасні батарейки до радіоприймача та мобільний телефон з зарядним пристроєм.

6. Ліхтарик (краще кілька) і запасні батарейки до нього.

7. Компас, годинник (перевагу віддавайте водонепроникним).

8. Мультитул – багатофункціональний інструмент, зазвичай у вигляді складних пасатижів з порожнистими ручками, в яких заховані додаткові інструменти (лезо ножа, шило, пила, викрутка, ножиці і т.п.)

9. Ніж, сокирка.

10. Сигнальні засоби (свисток і т.д.)

11. Штук п'ять пакетів для сміття, об'ємом 120 літрів. Може замінити намет або тент, якщо розрізати.

12. Рулон широкого скотча.

13. Шнур синтетичний 4-5мм, близько 20 м.

14. Блокнот і олівець.

15. Нитки та голки.

16. Аптечка першої допомоги. Аптечка повинна включати в себе: бинти, лейкопластир, вата, йод, активоване вугілля (інтоксикація), парацетамол (жарознижувальний), пенталгін (знеболююче), супрастин (алергія), іммодиум (діарея), фталазол (шлункова інфекція), альбуцид (очні краплі).

17. Ліки, які ви приймаєте (мінімум на тиждень) з описом способу застосування та дози; рецепти; прізвища та мобільні телефони ваших лікарів (слідкуйте за терміном придатності ліків).

18. Одяг: комплект нижньої білизни (2 пари) , шкарпетки бавовняні (2 пари) і вовняні, запасні штани, сорочка або кофта, плащ-дощовик, в'язана шапочка, рукавички, шарф (може знадобитися в найнесподіваніших ситуаціях). Зручне, надійне взуття.

19. Засоби гігієни: зубна щітка та паста, шматок мила, рушник , туалетний папір, кілька упаковок одноразових сухих хусток або серветок, кілька носових хусток, вологі серветки. Жінкам – засоби інтимної гігієни.

20. Приналежності для дітей (якщо необхідні).

21. Посуд: казанок, фляга, ложка, кружка (краще металеву 0,5л), розкладний стаканчик.

22. Сірники (бажано, туристичні), запальничка.

23. Запас їжі на кілька днів – все, що можна їсти без попередньої обробки і не займає багато місця та довго зберігається. Запас питної води на 1-2 дні, який треба періодично оновлювати (вода не повинна бути застояною). Висококалорійні солодощі: кілька батончиків «Snickers» або «Шок» (до цих пір використовуються тактичними групами, як джерело живлення і енергії, що володіє малою вагою), жменю льодяників. Набір продуктів: пару банок тушонки, галети, суп-пакети, м'ясні та рибні консерви. Якщо дозволяє місце: крупа перлова, гречана, рис, пшоно, макарони, вермішель, сухі овочеві напівфабрикати і т. п. Горілка, вино, спирт питний. Алкоголь може бути засобом для зняття стресу, дезінфікуючим засобом.

Цей список доповнюється і коригується за вашими потребами. Приблизний обсяг рюкзака становить близько 30 літрів. Вага рюкзака не повинна перевищувати 50 кг.

01.04.22 Якщо використана фосфорна бомба… Що треба знати?

08.04.22 Знати, щоб вижити..

15.04.22 Навколишнє середовище і міжнародне гуманітарне право

Д/З: проглянути відео, підібрати приклади порушень екологічного права в пкріод збройних конфліктів

22.04.22 ПОРАНЕНІ, ХВОРІ ТА МЕДИЧНА МІСІЯ. Госпітальні, безпечні та нейтралізовані зони

Д/З: проглянути відео

29.04.22 Основи безпеки та правила поведінки у період збройного конфлікту та інших надзвичайних ситуацій

Д/з: ознайомитися із представленим матеріалом, скласти памятку

06.05.22 Чинники, що впливають на дотримання МГП Забезпечення дотримання на міжнародному рівні. Індивідуальна кримінальна відповідальність за порушення МГП.

Д/З: ознайомитися із лекцією; проаналіувати інформацію і ЗМІ, відповісти на запитання: які існують пвдстави для розгляду справи щодо стану України у міжнародному трибуналі?

Поняття та ознаки міжнародного злочину

Злочин, що підриває основи міжнародного правопорядку і викликає занепокоєність всього міжнародного співтовариства.

Ознаки: • Тяжкість вчиненого діяння; • Важливість захищених відносин; • Наслідки скоєного злочину.

Наслідки вчинення міжнародного злочину

Вчинення міжнародного злочину тягне за собою індивідуальну кримінальну відповідальність за національним або міжнародним правом для: • керівників держав • керівників організованих збройних угрупувань • інших відповідальних осіб

КАТЕГОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ: a)Злочин геноциду b)Злочини поти людяності (людства) c) Воєнні злочини d)Злочин агресії (ст.5 Римського статуту МКС)

Міжнародні «злочини-кандидати» (піратство, тероризм)

Геноцид будь-яке з таких діянь, які вчинено з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расовучи релігійну групу як таку: a) вбивство членів такої групи; b) заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічної травми членам такої групи; c) умисне створення для будь-якої групи умов життя, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення; d) заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню в такій групі; e) насильницька передача дітей цієї групи до іншої групи.

ст.2 Конвенції про запобігання злочинів геноциду та покарання за нього, Ст.6 Римського статуту,

Діяння, за які передбачено покарання: • геноцид; • змова з метою здійснення геноциду; • пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду; • замах на здійснення геноциду; • співучасть у геноциді.

ст.3 Конвенції про запобігання злочинів геноциду та покарання за нього

Злочини проти людяності (людства) ст.7 Римського статуту будь-яке з таких діянь, коли вони вчиняються в рамках широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти будь-якого цивільного населення, та якщо такий напад здійснено свідомо: • Вбивство, винищування, поневолення, депортація або насильницьке переміщення населення, ув’язнення, катування, зґвалтування, сексуальне рабство,насильницьке зникнення людей тощо.

ст.8 Римського Статуту

Грубі порушення Женевських конвенцій (вбивство, катування тощо)

Інші грубі порушення законів і звичаїв (зґвалтування, використання голоду цивільного населення тощо)

Застосовується до збройних конфліктів не міжнародного характеру (не застосовується до випадків порушення внутрішнього порядку)

Грубі порушення законів і звичаїв, що застосовуються у збройних конфліктах не міжнародного характеру

Воєнні злочини

Злочин агресії ст.8-біс Римського Статуту

планування, підготовка, ініціювання або здійснення особою, яка у змозі фактично здійснювати керівництво або контроль за політичними або військовими діями держави, акту агресії, який в силу свого характеру, серйозності та масштабів є грубим порушенням Статуту Організації Об'єднаних Націй. • "акт агресії" означає застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або у будь-який інший спосіб, несумісний зі Статутом Організації Об'єднаних Націй (Резолюція ГА ООН 1974р.). • незалежно від оголошення війни • Юрисдикція МКС щодо злочину агресії діє з 17.08.2018р.

Актом агресії є будь-які наступні дії: (Резолюції 1974р., 2010р.)

• вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили на території іншої держави або її частини; • бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; • блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; • напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили або морські і повітряні флоти іншої держави; • застосування збройних сил однієї держави, що перебувають на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, з порушенням умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; • дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією другою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; • засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що носять настільки серйозний характер, що це рівноцінно переліченим вище актам або її значної участі у них.

Установи , що розглядають питання відповідальності:

· Міжнародний кримінальний суд

· Міжнародний трибунал щодо Руанди

· Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії

· Рада ООН з прав людини

· Міжнародний трибунал ООН з морського права

13.05.22 Урок узагальнення за модулями 1-4 «Міжнародне гуманітарне право. Збройні конфлікти. Основи безпеки та правила поведінки у період збройного конфлікту та інших надзвичайних ситуацій»

І. Тести:

1.Основоположні документи міжнародного гуманітарного права:

А.загальна декларація прав людини

Б.Конституція України

В.Концепція про права дитини

Г.Женевські конвенції та Додаткові протоколи

2.Визначте сутність міжнародного гуманітарного права:

А.загальні права людини

Б.права людини в Україні

В.права людини під час збройних конфліктів

Г.права дитини

3. Гуманітарне право застосовують:

А.у мирний час

Б.під час надзвичайних ситуацій

В.під час збройних конфліктів

Г.під час культурно-масових заходів

4. Чотири Женевські конвенції 1949 р. є широким зведенням принципів і норм стали основою....

А.міжнародного гуманітарного права у мирному конфлікті

Б.сучасного цивільного права

В.сучасного міжнародного гуманітарного права у збройному конфлікті

Г.сучасного цивільного права у збройному конфлікті

5.Відповідальність за порушення норм МГП може бути...

А.індивідуальною

Б.масовою

В.колективною

6.Головні військові злочинці - це...

А.політики

Б.глава держави

В.виконавці злочину

Г.військові

7.Що входить до міжнародних злочинів проти миру?

А.планування, підготовка, розв'язання агресивної війни

Б.участь в загальному плані чи змові спрямованої на розв'язання війни

В.порушення законів і звичаїв війни

Г.вбивства, винищування

8.Що це за знак?

А.прапор Туркменії

Б.знак прохання про допомогу

В.емблема медичних формувань

Г.старо-слов'янські візерунки

9.Воєнними кримінальними злочинами є:

А.Допомога проведення воєнних дій цивільному населенню

Б.Залучення дітей віком до 18 років до воєнних дій

В.Залучення дітей віком до 15 років до воєнних дій

Г.Гуманне ставлення до цивільного населення

10. Принцип нейтральності Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця полягає у тому, що:

А. Рух намагається за будь-яких обставин як на міжнародному, так і на національному рівні запобігати і полегшувати страждання людини

Б. Рух не може приймати чиюсь сторону у збройних конфліктах і вступати у суперечки політичного, расового, релігійного або ідеологічного характеру

В. Рух не керується прагненням до отримання вигоди

Г. Рух не проводить ніякої дискримінації за ознакою національності, раси, релігії, класу або політичних переконань.

11. Міжнародне гуманітарне право виконує завдання...

Регламентує права та обов'язки осіб, яких взяли у заручники

А.Визначає правовий статус осіб і об'єктів, які потрапили у район ведення воєнних дій та захищають об'єкти, що не мають військового значення.

Б.Встановлює ряд обмежень у виборі засобів та методів ведення воєнних дій.

В.Установлює відповідність держави і окремих осіб за порушення МГП.

Г.Всі відповіді вірні

12. Заборонені методи воєнних дій у збройних конфліктах...

А.Убивати чи ранити осіб, які склали зброю чи не мають засобів для захисту і здалися в полон.

Б.Віддавати наказ нікого не залишати живим серед цивільного населення

В.Спричиняти голод серед цивільного населення з метою досягнення військових цілей

Г.Знищувати культурні цінності,історичні пам'ятки, тощо

Д.Всі відповіді вірні

13. Міжнародні військові трибунали – це:

а) постійно діючі міжнародні судові органи з притягнення до відповідальності осіб, що скоїли злочини;

б) міжнародні судові органи з обмеженою юрисдикцією для притягнення до відповідальності осіб, що скоїли міжнародні злочини у зв’язку з війною та під час війни;

в) органи ООН;

г) суди з необмеженою юрисдикцією;

д) міжнародні структурні підрозділи із застосування примусу.

14. Установчим актом Міжнародного кримінального суду є:

а) Статут ООН;

б) Європейська конвенція про видачу правопорушників;

в) Статут Міжнародної організації кримінальної поліції;

г) Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод;

д) Римський статут міжнародного кримінального суду.

15. Юрисдикція Міжнародного кримінального суду не поширюється:

а) на злочин геноциду;

б) на злочини проти людяності;

в) військові злочини;

г) злочини міжнародного характеру: фальшивомонетництво та незаконний обіг наркотичних засобів;

д) правильна відповідь відсутня.

16. Відповідно до положнень ст. 124 Конституції України, Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених…

а) Римським статутом Міжнародного кримінального суду;

б) Статутом ООН;

в) Європейською конвенцією про видачу правопорушників;

г)Статутом Міжнародної організації кримінальної поліції;

д) Верховною Радою України.

17. Оберіть правильну відповідь.Відповідно до цілей Римського статуту Міжнародного кримінального суду «геноцид» означає будь-яке знаступних діянь, що вчиняються з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку:

а) убивство членів такої групита заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи;

б)навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове їїфізичне знищення;

в)заходи, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи;

г)насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу;

д) правильна відповідь а), б), в) і г).

ІІ. Складіть пам’ятку: «Моя «тривожна» валіза»

20.05.22 Конкурс презентацій, малюнків, колажів, віршів за темами курсу "Міжнародне Гуманітарне право"

д/з: виконати одне з завдань за темою уроку і обовязково надіслати для перевірки

27.05.22 Урок повторення матеріалу за курсом

П1) У чому відмінність між МГП і Загальними правами людини?

2) Основоположні документи МГП?

3) Для чого необхідно МГП?

4) Які документи захищають цивільне населення?

Проблемне питання.

Чи виникають дилеми при визначенні цивільних осіб та об’єктів, які підпадають під захист МГП?

Д/З: Теми для проектів або рефератів.

1. Становище цивільного населення в зоні дії миротворчих сил у Афганістані.

2. Планування табору для переміщених осіб.

03.06.22 Урок повторення матеріалу за курсом

Д/З: повторити маиеріал і визначення за курсом