Правознавство

23.09.21 Тема: Складна держава. Федерація та її види. Імперія (метрополія, колонія). Конфедерація.

Шановні діти!

1) Опрацюйте уважно § 9 підручника, випишіть у зошит і вивчить визначення федерації, конфедерації, імперії;

2) Виконайте тестові завдання. Завдання з * особливо складне. Виконується за бажанням

, додатково оцінюється, бо потребує пошука інформації в Інтернеті.

3) Завдання, що виконувались, надсилати до 27.09 на пошту natalablyasenko64@gmail,com

Тестові завдання:

1.Встановіть, на які ознаки вказує форма державного устрою:

а) спосіб територіального устрою державної влади і організацію системи державних органів, що відповідає цьому устрою; б) порядок створення вищих органів держави; в) співвідношення правових і неправових способів здійснення владних функцій; г) способи юридичної легітимації державної влади та її підстави; д) методи, інтенсивність і правова обґрунтованість використання силових структур, інших ресурсів влади; е) взаємодія вищих органів державної влади з місцевими органами влади; є) тривалість повноважень і характер змінюваності вищих органів влади.

2. Оберіть серед запропонованих ознак ті, які найбільш відповідають унітарнІй формІ державного устрою :

а) має єдині вищі органи державної влади, яким підпорядковуються або підконтрольні місцеві державні органи; б) відсутність суверенітету, оскільки її члени зберігають за собою державний суверенітет; в) наявність громадянства як складових частин, так і держави в цілому; г) відсутність вищих органів, рішення яких є обов’язковими для всіх членів об’єднання; д) не містить відокремлених територіальних утворень, що мають ознаки суверенності; е) відсутність єдиної конституції, системи законодавства, громадянства; є) наявність двох рівнів органів державної влади і управління; ж) єдине громадянство; з) можливість дворівневої системи судових та правоохоронних органів; и) тимчасовий характер, створення для досягнення певних цілей; і) наявність єдиної території, що складається із територій суб’єктів, які можуть встановлювати власний адміністративно-територіальний поділ; ї) міжнародно-правовий договірний характер цього об’єднання; й) єдина для всієї держави система законодавства.

3. Оберіть серед запропонованих ознак ті, які найбільш відповідають наступній формі устрою держави:

конфедерація

а) має єдині вищі органи державної влади, яким підпорядковуються або підконтрольні місцеві державні органи; б) відсутність суверенітету, оскільки її члени зберігають за собою державний суверенітет; в) наявність громадянства як складових частин, так і держави в цілому; г) відсутність вищих органів, рішення яких є обов’язковими для всіх членів об’єднання; д) не містить відокремлених територіальних утворень, що мають ознаки суверенності; е) відсутність єдиної конституції, системи законодавства, громадянства; є) наявність двох рівнів органів державної влади і управління; ж) єдине громадянство; з) можливість дворівневої системи судових та правоохоронних органів; и) тимчасовий характер, створення для досягнення певних цілей; і) наявність єдиної території, що складається із територій суб’єктів, які можуть встановлювати власний адміністративно-територіальний поділ; ї) міжнародно-правовий договірний характер цього об’єднання; й) єдина для всієї держави система законодавства.

4. Визначте, які з наведених держав не є федераціями: а) Австралія; б) Україна; в) Канада; г) Швейцарія; д) Німеччина; е) Іспанія; є) Індія.

5. США є федерацією: а) національню; б) територіальною;и) національно- територіальною (змішаною)

6*. Поясніть, федерація вважається асиметричною через: а) наявність відмінних за територіальними розмірами суб’єктів федерації; б) відмінний час вступу до федерації різних суб’єктів федерації; в) наявність неоднакового юридичного і фактичного статусу в різних суб’єктів федерації; г) нез’єднаність суб’єкта федерації з іншими суб’єктами спільним кордоном.

28.09.21 Тема: Форма державно-політичного режиму. Демократичний політичний режим. Недемократичний політичний режим.

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Параграф 10, виписати , знати риси демократичного та антидемократичних режимів

Практичне заняття: Порівняльна характеристика державного ладу різних країн

Параграф 11, завдання виконати письмово, надіслати вчителю

Додатково виконайте завдання:

Напишіть есе (твір-роздум). Виберіть одну з поданих тем.

• «Монархія небезпечна надлишком влади, демократія - надлишком свободи» (Платон)

• Демократія - це не влада більшості, а захист меншості (А.Камю)

30.09.21 Поняття народовладдя та народного волевиявлення. Безпосередня та представницька демократії.

1. Ознайомтеся із § 12 підручника; вивчіть визначення.

2. Поміркуйте (усно) над цитатою:

Сутність демократії полягає в тому, щоб підкорятися не правителю, а законам.

Солон, афінський політик і законодавець

09.11.21. Державна влада та її ознаки. Державний апарат. Державний орган. Класифікація органів держави. Законодавча влада. Інститут президентства. Виконавча влада. Місцеве самоврядування.

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

д/з: Тема 5, пар. 17- 21 читати, завдання на стор.76-78, письмово

11.11.21 Судова влада: поняття, завдання. Правоохоронні органи: поняття, основні напрямки діяльності. Держава, особа, суспільство.

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

д/з: § 22-24;читати, виписати і вивчити визначення за темою.

задача (за бажанням)

Особа Ц. наголосив, що оскільки в ст.6 Конституції проголошено, що державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу й судову (а це відноситься до основ конституційного ладу), то існування в країні інших органів державної влади Основний Закон не передбачає. Саме тому з метою забезпечення стабільності конституційного ладу необхідно терміново ліквідувати всі державні органи, які не належатьдо кожної з передбачених ст.6 гілок державної влади, передавши їх повноваження легітимним органам.

проаналізуйте таку пропозицію Ц., спираючись на: знання про механізм держави, аппарат держави, орган держави; значення принципу розподілу влади.

16.11.21 Практичне заняття: Право на громадянство.

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/З: § 26, повторити матеріал теми І. «Держава»

Урок повторення й узагальнення Розділ.1 Держава

Д/З: § 27, виконати завдання на стор. 92-95 , по варіантах

18.11.21 Право як особливий вид соціальних норм. Функції. Принципи права. Форми реалізації права

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

д/з: § 28- 30, завдання на стор.103-104 (усно)

23.11.21 Система права

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/З: : §31- 33,крім п.2 §31( його не вчити) , завд.ІІІ та ІУ після §33 виконати письмово і надіслати на перевірку

25.11.21 Правова система і правові сім’ї.

Д/З: : §31 (п.2), §33,п.3,4, стор.113, завд.ІІ (1,2) виконати усно, склавши критерії для порівняння

ІІ Семестр

08.02.22 Громадянство України. Міжнародне право прав людини. Міжамериканська та європейська системи захисту прав людини.

Ідентифікатор конференції: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/З: : ознайомитися з §65-68 підручника;законспектувати до зошиту і вивчити нижче подану лекцію: усно виконати тестові завдання на стор.228-229 підручника.

Міжнародно-правові стандарти у галузі прав людини - це встановлені в договірному порядку правові норми мінімально допустимого поводження держави з проживаючими на його території індивідами (громадянами, іноземцями, апатридами).

Міжнародно-правові стандарти у галузі прав людини різноманітні.

По дії в просторі розрізняють універсальні (діють у всьому світі) І регіональні (діють в певному регіоні земної кулі) стандарти.

До універсальних відносять, наприклад. Загальну Декларацію прав людини (1948), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.). До регіональних — Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод (1950р.), Американську конвенцію прав людини (1969 р.), Африканську хартію прав людини і народів (1981 р.). Як правило, регіональні стандарти більш детальні за своїм змістом і, що особливо важливо, регламентують порядок захисту прав людини у разі їх порушення державою. Наприклад, важливим гарантом дотримання прав і свобод людини в європейських країнах є Європейський Суд з прав людини, який розглядає позови до держави індивідів, котрі зазнали утисків від влади.

Залежно від дії щодо певного кола осіб розрізняють загальні (що стосуються прав всіх людей) і спеціальні (що стосуються прав окремих категорій населення) стандарти. Наприклад, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод відносяться до загальних стандартів. Прикладом спеціальних стандартів є Конвенція про права дитини, Конвенція про статус біженців, Конвенція про запобігання рабству і схожим з ним інститутам. Спеціальні міжнародно-правові стандарти регулюють статус осіб, об'єктивно самих незахищених: дітей, жінок, біженців, національних меншин.

Міжнародні стандарти права і свобод людини мають наступні функції:

1) визначення переліку прав і свобод людини, які у обов'язковому порядку повинні бути визнані державами-учасниками тієї або іншої конвенції;

2) формулювання змісту прав і свобод, які повинні втілитись у конституціях і законах держав-учасників конвенції. Наприклад, Міжнародний Пакт про соціальні, економічні і культурні права 1966 р. розкриває поняття достатнього життєвого рівня. Це поняття включає достатнє харчування, одяг і житло для людини та її сім'ї;

3) встановлення зобов'язань держав по забезпеченню реалізації проголошуваних прав і свобод. Наприклад, приєднавшись до Європейської Конвенції по захисту прав людини і основних свобод, Україна була зобов'язана скасувати смертну страту як вид кримінального покарання;

4) фіксація обмежень і заборон, пов'язаних з реалізацією прав і свобод людини. Наприклад, Міжнародний Пакт про громадянські і політичні права 1966 р. забороняє пропаганду війни, насильства, національної, расової, релігійної ворожнечі.

10.02.22 Поняття конституційних прав і свобод людини і громадянина. Гарантії конституційних прав і свобод. Омбудсман .

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/З: 69, знати, які державні органи виступають у якості гаранта прав і свобод людини

15.02.22 Особисті (громадянські) права і свободи. Право на свободу світогляду і віросповідання. Політичні права і свободи. Економічні права і свободи. Соціальні права і свободи.

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/З: §70-72 (п.1-2) , виписати до зошиту і вивчити визначення громадянські, політичні, економічні права і свободи.

17.02.22 Культурні (духовні) права і свободи. Право на освіту

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/З: §72, п.4. ознайомитися, знати види освіти

22.02.22 Конституційні обов’язки громадян України.

Права і обов’язки громадян в умовах надзвичайного та воєнного станів.

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/З: §73,74( п.1), вивчити визначення надзвичайного та воєнного станів

24.02.22 Правовий статус іноземців, біженців та тимчасово переміщених осіб в Україні. Забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Д/З:§ 74 підручника читати, виписати і вивчити визначення іноземець, біженець, внутрішньо переміщена особа. *Додатково (за бажанням) проглянути відео:

31,03. Практичні заняття:

1. Міжнародні гарантії прав людини на свободу світогляду та віросповідання.

2. Міжнародні гарантії прав людини на мир, здоров’я та безпечне довкілля.

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/З: § 75 (завдання ІІ), § 76 (завдання І,ІІ), § 77 (завдання ІІ) – виконати письмово і надіслати для перевірки

05.04.22 Практичні заняття: Міжнародні гарантії прав дитини. Застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обов'язковість практики Європейського суду з прав людини в Україні.

. Запобігання та протидія корупції у сфері прав людини.

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/З: ознайомитися із представленим матеріалом , виконати одне з двох запропанованих завдань на власний вибір.

лекція

Рішення Європейського суду з прав людини (далі, ЄСПЛ) вже давно є звичним атрибутом при розгляді справ національними судами. Посилатись на них при подачі скарги чи клопотання стало «правилом гарного тону» для адвокатів та прокурорів.

Серед практиків навіть існує впевненість, що факт зазначення у документі якогось рішення ЄСПЛ може посилити позицію цієї сторони у справі. Насправді ж це не так і посилання на рішення ЄСПЛ ще не гарантує успіху.

Рішення ЄСПЛ мають двояку природу, однак, самі по собі не є джерелом права, хоча й нерозривно пов’язані із положеннями та конкретизують застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року (далі, Європейська Конвенція з прав людини, ЄКПЛ, Конвенція).

Отож, звідки така цікавість до рішень ЄСПЛ та яким чином вони стали невід’ємною частиною українських судових рішень?

Європейський Суд з прав людини за своєю суттю є юрисдикційним органом у сфері захисту прав людини (ст. 32 ЄКПЛ). Це означає, що цей суд розглядає всі питання щодо трактування і застосування Конвенції і протоколів до неї, а також розглядає індивідуальні спори, які стосуються порушення прав людини. Для подачі індивідуальної скарги про порушення прав і свобод людини не потрібно погодження держави, а сам ЄСПЛ не зв’язаний рішеннями національних судів. ЄСПЛ констатує чи було порушено право особи з погляду вищих стандартів, ніж національні. Водночас, рішення ЄСПЛ щодо індивідуальних спорів є обов’язковими до виконання для держави-учасниці ЄКПЛ і у разі їх невиконання можуть застосовуватись певні санкції з боку Комітету Міністрів Ради Європи.

Поряд з вирішенням по суті індивідуального спору, ЄСПЛ у своєму рішенні розвиває також і самі положення Конвенції, які повинні тлумачитись однаково усіма державами-учасницями ЄКПЛ. Саме ця особливість «обов’язку однакового тлумачення» дозволяє національним судам посилатись на рішення ЄСПЛ у індивідуальних спорах, що були постановлені стосовно інших держав.

Рішення ЄСПЛ можна охарактеризувати як прецеденти. І хоча в Україні судові прецеденти не є джерелом права, де-факто ситуація зовсім інша.

Нормативне регулювання

Норми, що регулюють питання застосування Конвенції та рішень ЄСПЛ у практиці умовно можна поділити на два рівні:

· Міжнародні акти

· Національні акти

Міжнародним документом, що визначає правовий статус як самого ЄСПЛ так і його рішень є Європейська Конвенція з прав людини (розділ ІІ Конвенції). При цьому, стаття 46 ЄКПЛ зазначає про безумовний обов’язок держав-учасниць виконувати остаточні рішення ЄСПЛ в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Щодо національного законодавства, першочергово слід зазначити Конституцію України статтею 9 якої визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Європейська Конвенція з прав людини була ратифікована Україною 17.07.1997 року (N 475/97-ВР) та набула чинності для України 11.09.1997 року. Таким чином, Конвенція стала частиною національного законодавства і підлягає застосуванню.

Зазначене кореспондує і з процесуальними кодексами, які дублюють вищезазначену норму Конституції. Для прикладу, ч.2 ст.1 КПК України зазначає, що кримінальне процесуальне законодавство, окрім положень Конституції, Кримінального процесуального кодексу та інших законів включає в себе і міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, тобто і Європейську Конвенцію з прав людини.

Тут потрібно також звернути увагу на роль рішень ЄСПЛ у судовій практиці. Стаття 90 КПК України встановлює пріоритет судових рішень, якими констатовано порушення прав людини, для вирішення питання допустимості доказів. Так, встановлено, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і яким встановлено порушення прав людини, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Що ж до рішень ЄСПЛ загалом, то як вже було зазначено вище, самі по собі рішення не є джерелами права, однак у поєднанні з відповідними нормами Конвенції, національні суди можуть їх застосовувати саме як джерело права. Відповідна норма закріплена і в Законі України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (стаття 17).

Зазначений Закон є спеціальним та регулює відносини, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконувати рішення ЄСПЛ та необхідністю впроваджувати в українське судочинство практику європейських стандартів з прав людини. Водночас, чітких рекомендацій щодо правил застосування рішень ЄСПЛ Закон не містить.

Неформальні правила застосування рішень ЄСПЛ

Через відсутність чітких правил і рекомендацій щодо використання рішень ЄСПЛ у інших справах, практики інколи невірно застосовують зазначені рішення або керуються принципом «чим більше – тим краще», що призводить до посилання на рішення ЄСПЛ просто «заради посилання», без осмислення первинного змісту самих рішень.

Натомість, правила застосування рішень ЄСПЛ досить прості і не обов’язково кожне речення у клопотанні, скарзі чи ухвалі доповнювати рішенням Європейського Суду.

Для того щоб якісно донести свою позицію у справі, потрібно розуміти суть рішення ЄСПЛ і його характер, які саме порушення статей Конвенції констатовані і яким чином аргументовано рішення.

Рішення ЄСПЛ можуть містити заходи індивідуального та загального характеру. І саме заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення виконання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням ЄСПЛ, та для усунення недоліків, що носять системний характер.

Серед рішень ЄСПЛ найбільшу вагу мають ті, які вважаються джерелом правової позиції і у подальшому використовуються саме як усталена правова позиція при вирішенні схожих справ. Фактично, це і є орієнтири для усіх національних судів.

Не можна обійти увагою і рішення, які називаються «пілотними» чи «квазі-пілотними» (для прикладу, рішення у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Кавєрзін проти України», «Балицький проти України» та ін.). Вони вказують на системну проблему чи усталене тлумачення певної ситуації у державі. При цьому, акцент у рішенні ЄСПЛ йде не стільки на конкретні обставини індивідуальної справи, скільки на ситуацію із оцінкою застосування певної норми чи національної практики.

Саме такі рішення, які містять усталену правову позицію ЄСПЛ, мають бути прикладом для посилання. І якраз тут не є принциповим питання стосовно якої з держав-учасниць і коли прийнято дане рішення.

Розуміючи природу рішень ЄСПЛ, можна говорити про неформальні правила їх використання практиками при підготовці процесуальних документів чи ухваленні судових рішень. Зокрема, до таких правил можна віднести наступні:

· Посилання на первинне рішення, де ЄСПЛ визначив правову позицію.

· Аналіз первинного контексту рішення ЄСПЛ та аргументації суду при винесенні рішення.

· Обґрунтування подібності випадку.

Ці неформальні правила є універсальними, мають застосовуватись у сукупності і не залежать від виду та категорії справ, які розглядаються судами. Їх дотримання дозволить уникнути випадків неправильного тлумачення тієї чи іншої ситуації, забезпечить сталість позиції ЄСПЛ і, як наслідок – однакове тлумачення усіма національними судами схожих випадків порушення відповідного права, закріпленого у Конвенції.

Загалом, значення рішень ЄСПЛ важко переоцінити. Для більшості заявників, можливість звернення до Європейського Суду з прав людини стала єдиним варіантом боротьби із недосконалістю національної системи правосуддя. Для практиків же рішення ЄСПЛ стали «лакмусовим папірцем» з виявлення проблем системного характеру і водночас встановленням стандартів дотримання прав людини, до яких потрібно прагнути.

завдання:

ЗАВДАННЯ 1. Ознайомтеся зі статтею 16 Конвенції про права дитини. Зробіть висновок про те, чи порушуються права дитини, визначені цією нормою Конвенції, обов'язковістю електронного декларування, яке передбачає розміщення для вільного доступу інформації про належність на праві власності певного майна дітям осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

ЗАВДАННЯ 2. Згідно із Законом України «Про освіту», який набув чинності 5 вересня 2017 р., місцеві органи управління освітою втратили право проводити атестацію освітніх закладів, поруч з атестацією працівників запроваджується їх сертифікація, замість Державної інспекції навчальних закладів створюється Державне агентство із забезпечення якості освіти, яке буде проводити інституційний аудит освітніх закладів, вводиться поняття академічної доброчесності й відповідальності за ЇЇ порушення. Ознайомтеся із цими новаціями освітнього законодавства та зробіть висновок про те, наскільки вони можуть стати дієвими в запобіганні та протидії корупції у сфері реалізації права на якісну освіту. Знайдіть у Законі України «Про освіту» інші новели, які мають сприяти запобіганню та протидії корупції у сфері реалізації цього культурного права

07.04.22 Народовладдя в Україні

д/з: 1. законспектуйте матеріал до зошиту.

2. Вирішіть тестові завдання. Обовязково надішліть їх на перевірку

Народовладдя є вираженням демократії.

Народовладдя реалізується через безпосередню (пряму) демократію і представницьку (непряму) демократію.

Безпосередня (пряма) демократія

Відповідно до ст. 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Український народ або його частина здійснюють владу безпосередньо на загальнодержавних і місцевих виборах, всеукраїнських і місцевих референдумах, мітингах, демонстраціях, зборах громадян, через народні ініціативи тощо.

Пряме народовладдя здійснюється із суверенної волі українського народу в інтересах всього суспільства, незалежно від того, на якому рівні - місцевому чи загальнодержавному - реалізується Його воля.

Народовладдя здійснюється на основі конституційних норм та принципів, які дістали нормативне закріплення у Конституції України, базовому законодавстві про вибори та референдуми. Так, основні форми прямого народовладдя закріплені у статтях 70-71 (вибори) та у статтях 72 - 74 (референдуми) Конституції України. Є й інші важливі форми безпосередньої демократії, наприклад, збір підписів з вимогою проведення всенародного референдуму, збір підписів на підтримку кандидата на пост глави держави та ін.

Сферою виключної компетенції українського народу є його право визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Таке право є невід'ємним від народу, тому не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами (ч. З ст. 5 Конституції України).

Завдяки інституту безпосередньої демократії громадяни держави беруть участь у вирішенні важливих питань загальнодержавного і місцевого значення, здійснюють безпосередню владну діяльність, формують органи державної влади, заповнюють вакантні виборні посади, зокрема пост глави держави.

Безпосередня демократія є важливим механізмом реалізації громадянами своїх конституційних прав і свобод, особливо політичних.

Усе це визначає демократію як найбільш яскравий прояв народовладдя, який опосередковує поступальний розвиток і утвердження громадянського суспільства і правової держави.

Через вибори як одну з форм прямої демократії реалізується установча функція українського народу, зміст якої вбачається у формуванні органів публічної влади: Президента України, Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, районних, районних у містах, обласних рад).

Через інститут референдуму, який є формою прямої демократії, український народ реалізує власне волевиявлення у сфері реалізації свого суверенного права визначати і змінювати форму державного правління, вирішувати питання територіальних змін тощо.

Представницька (непряма) демократія - це здійснення влади народом опосередковано, тобто через своїх представників у владних структурах. Об'єктивізація представницької демократії здійснюється через первинні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які представляють інтереси українського народу. Первинними органами державної влади є ті органи, які безпосередньо обираються (формуються) громадянами України. До них належать: парламент - Верховна Рада України, глава держави - Президент України. Органи місцевого самоврядування не належать до системи органів державної влади, проте є важливим інститутом представницької демократії.

Участь громадян у здійсненні судової влади відбувається через інститут народних засідателів та присяжних (ч. 4 ст. 124 Конституції України). Народовладдя реалізується Українською державою через усю систему її органів - законодавчих, виконавчих, судових, правоохоронних, контрольно-наглядових, а також систему самоврядних органів.

В юриспруденції предметом тривалої дискусії є питання щодо визначення переваг чи недоліків двох форм народовладдя - представницької і безпосередньої. Зокрема, французькі просвітителі XVIII сторіччя стверджували, що закони можуть набирати чинності за умови безпосереднього їх прийняття народом. Французький учений

Д. Дідро наголошував: "Не може бути іншого справжнього законодавця, окрім народу".

Сьогодні як конституційно-правова теорія, так і практика не заперечують можливості прийняття законів громадянами держави. Конституції ряду держав світу прийняті безпосередньо народом, зокрема в Сенегалі (1963 р.), Камеруні (1972 р.), Російській Федерації (1993 р.) та інших. У деяких кантонах Швейцарії і донині практикується прийняття народом частини поточних законів. Ряд учених обґрунтовує переваги представницької демократії. Як стверджує правник М.В. Цвік, обмеженість прямої демократії вбачається у неможливості при її застосуванні всебічного, детального, організованого обговорення тих чи інших питань, що можливо для представницьких органів, рішення яких мають можливість бути значно обґрунтованішими .

До представницьких органів державної влади мають обиратися професіонали, які, як писав Г. Єллінек у праці "Загальне вчення про державу", виражаючи інтереси різних соціальних груп, здатні подолати розбіжності і прийти до єдиного рішення . Дійсно, представницька демократія буде мати сенс за умови, якщо органи державної влади становитимуть патріотично налаштовані професіонали, здатні зміцнити авторитет держави у світі, сприяти економічному, соціальному і духовному збагаченню України.

Грецький філософ Антісфен, який жив у IV сторіччі до н.е., запропонував Народним зборам Афін прийняти постанову: "Вважати віслюків конями". Громадяни афінського полісу сприйняли цю пропозицію як нісенітницю. І тоді мудрий Антісфен вигукнув: "Але ж ви простим голосуванням робите із невігласів - полководців".

Таким чином, і представницька, і безпосередня форми демократії мають свої переваги і недоліки, проте тільки змістовне їх поєднання дасть можливість якнайповніше реалізувати принцип народовладдя в державі.

Тести:

1. Закон України «Про народовладдя через всеукраїнський референдум» був прийнятий:

а) 03.07.1991р4; б) 07.03.1991р; в)03.07.1992р;; г)26.01. 2021р

2.Позначте, яким шляхом здійснюється народне волевиявлення

А)через вибори; Б)через референдум; В)правильно все вище викладене.

Запитання 3

3.Позначте розділ Конституції, який закріплює порядок проведення референдумів:

А )І розділ; Б) ІІІ розділ; В) ІV розділ; Г)VІІ.розділ;

4. Право голосу на референдумі мають:

А)громадяни України; Б)особи без громадянства;; в)іноземні громадяни Г) біженці.

5. Відповідно до Конституції України проводяться:

А)всеукраїнські референдуми; Б)референдуми АРК; В)місцеві референдуми;

Г) вірні всі варіанти.

6. Право голосу на референдумах мають громадяни, які досягли на день їх проведення:

А)18 років; Б)21 року; В)25 років; Г)16 років

7. Затвердження Конституції України, внесення до Конституції змін і доповнень, прийняття, зміна або скасування законів України є предметом:

А)всеукраїнського референдуму; Б)місцевого референдуму;

В)республіканського ( республіки Крим) референдуму; Г)вірні всі варіанти.

8. Не мають права голосу на референдумі:

А) пенсіонери; Б)інваліди; В)громадяни, яких визнано судом недієздатними;

Г)державні службовці.

9. Всеукраїнський референдум призначається:

А)Верховною Радою України; Б)Президентом України;

В) Верховною Радою або Президентом відповідно до їх повноважень

Г)Кабінетом Міністрів України

10. Позначте, скільки має бути зібрано підписів громадян України для проведення Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою

А)3 млн; Б)5 млн; В)7 млн; Г)10 млн.

11.Позначте, які з наведених питань не виносяться на всеукраїнський референдум:

А)внесення змін до Конституції; Б)про входження України до державних, федеративних і конфедеративних утворень;

В)затвердження Конституції України;

Г)питання віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури.

12. Підписи про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою повинні бути зібрані не менше ніж:

А)в 1/2 областей; Б)в 2/3 областей; В)в 3/4областей; Г)в 1/3 областей.

12.04.22 Верховна Рада України: правовий статус, повноваження, структура . Правовий статус народних депутатів України. Законодавчий процес. Парламентський контроль.

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/З: 1.прочитати параглаф 82 -83;

2. Проглянути роліки:

3. Вирішити задачу (12 балів)

І. Верховна Рада України ухвалила законопроект «Про Кабінет Міністрів України», який був направлений на підпис Президенту України. Президент повернув його зі своїми пропозиціями, реалізувавши своє право вето. Верховна Рада України розглянула вмотивовані пропозиції Президента і повторно ухвалила законопроект 314 голосами. Голова Верховної Ради знову направив законопроект на підпис Президенту України, проте той відмовився його підписувати і офіційно оприлюднювати. У зв’язку з цим Голова Верховної Ради підписав закон замість Президента і дав вказівку його опублікувати в офіційних виданнях. В законі зазначено, що він набуває чинності з 1 квітня 2015 року, проте опублікований він був лише 15 квітня 2015 року.

Дайте відповіді до задачі :

1. Яким чином Верховна Рада України може подолати вето Президента України?

2. Чи має право Президент України відмовитися підписувати закон, щодо якого парламентом подолане вето і чи правомірні в даному випадку дії Голови Верховної Ради України?

3. Який порядок набуття чинності законів України?

4. Які видання вважаються офіційними?

5. З якого моменту набуде чинності закон «Про Кабінет Міністрів України», про який йдеться в задачі?

3. Відповіді на задачу надіслати вчителю, пошта natalablyasenko64@gmail,com

14.04.22 Президент України: правовий статус і повноваження. Нормативно-правові акти Президента України

Д/З: § 85- читати, виконати тести :

1. Позначте, до якої гілки влади в системі органів державної влади Конституція України відносить Президента України:

А До законодавчої

Б До виконавчої

В До судової

Г Не відносить до жодної гілки влади

2. Повноваження здійснювати помилування належать:

А До представницьких повноважень Президента України

Б До повноважень Президента в законодавчій сфері

В До повноважень Президента у сфері виконавчої влади

Г До повноважень Президента у сфері судової влади

3. Позначте правові акти Президента України.

А Постанови

Б Укази

В Накази

Г Висновки

4. Позначте, яке з перерахованих повноважень не належить до компетенції Президента України.

А Забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності

Б Користується правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України

В Підписує закони, ухвалені Верховною Радою України

Г Призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою

5. Скріплення акта Президента України підписом Прем’єр-міністра – це:

А Плюралізм

Б Денонсація

В Контрасигнатура

Г Ратифікація

3. спробувати дати аргументовану відповідь на запитання: Чи може Президент України ветувати закон про зміни до Конституції України, який прийняла Верховна Рада України? (за бажанням, на окрему оцінку)

19.04.22 Припинення повноважень Президента України. Усунення з поста в порядку імпічменту. Рада національної безпеки і оборони України

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/З: 1. Параграф 86, 87.Знати визначення: імпічмент

Ра́да націона́льної безпе́ки і оборо́ни Украї́ни (РНБОУ) — координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Відповідно до статті 107 Конституції України . РНБОУ координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Рішення РНБОУ вводяться в дію указами Президента України. Компетенція та функції РНБОУ визначаються законом.

Функції[

Відповідно до Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» це:

· Внесення пропозицій Президенту України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони.

· Координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час.

· Координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Компетенція

Відповідно до функцій, визначених вищезгаданим Законом, Рада національної безпеки і оборони України:

· розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України відповідно до своїх досліджень.

· здійснює поточний контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президенту України відповідні висновки та пропозиції;

· залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;

· ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання;

· координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;

· координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;

· координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Склад РНБОУ

Головою РНБОУ є Президент України. Він також формує персональний склад РНБОУ. До складу РНБОУ за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади.

21.04.22 Виконавча влада України

д/з: 1.ознайомтеся і матеріалом, поданим в лекції, законспектуйте його;

2. спробуйте вирішити задачу

Лекція: Система виконавчої влади в Україні

Конституція України у "Розділі VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади" передбачає, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України:

• відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України;

• підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

До складу Кабінету Міністрів України входять:

• Прем’єр-міністр України;

• Перший віце-прем’єр-міністр;

• віце-прем’єр-міністри;

• міністри.

Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України. Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені Конституцією України. Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України:

• забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

• вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

• забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

• розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

• здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

• акти нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України;

• акти з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації:

• особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України;

• склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій;

• голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України;

• голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня;

• місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

• місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

• виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

• законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

• виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

• реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

***Задача

На засіданні парламенту після виступу Міністра освіти і науки України один із народних депутатів висунув вимогу про відставку цього Міністра, посилаючись на вкрай неефективну роботу міністерства. Депутати з фракції політичної партії “Відродимо Україну” обурилися на цю пропозицію колеги, посилаючись на те, що парламент не має права розглядати питання про відставку Міністра, оскільки пройшло лише 6 місяців з дня затвердження Кабінетом Міністрів на своєму засіданні програми діяльності уряду і відсутнє відповідне подання Прем’єр-міністра про відставку Міністра освіти і науки. Проаналізуйте механізм притягнення Кабінету Міністрів та його членів до парламентської відповідальності. Дайте конституційно-правовий аналіз заявам народних депутатів.

26.04.22 Поняття, принципи, система місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування Об’єднана територіальна громада. Правовий статус депутатів місцевих рад. Сільський, селищний, міський голова. Староста села, селища. Акти органів місцевого самоврядування.

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

Д/з: проглянути відеоурок, читати пар.90 -91 підручника, вивчити поняття місцевого самоврядування.

28.04.22 Урок узагальнення за темами «Народовладдя в Україні. Законодавча, Виконавча влада в Україні. Президент України»

Контрольна робота (12балів)

І. Виконайте тестові завдання :

1. ВРУ приймає закони: а) більшістю голосів присутніх депутатів; б) кваліфікованою більшістю;

в) більшістю від конституційного складу; г) немає правильної відповіді.

2. Кого із зазначених осіб ВРУ призначає за поданням Президента України: а) прем’єр-міністра України; б) міністра оборони України; в) міністра закордонних справ; г) правильно все вище викладене.

3. Президент України є: а) найвищою посадовою особою; б) главою держави; в) главою виконавчої влади; г) главою держави й главою виконавчої влади.

4. Президент України видає: а) укази й розпорядження; б) укази й постанови; в) розпорядження й постанови; г) немає правильної відповіді.

5 Президент України не призначає: а) голів обласних державних адміністрацій; б) голову Національного банку України; в) послів України; г) правильно все вище викладене. А. Перевірка справи про імпічмент Президента України відбувається: 1) Касаційним Судом України; 2) Верховним Судом України; 3) Конституційним Судом України; 4) немає правильної відповіді.

6. Передвиборча агітація закінчується за: а) 48 годин до початку голосування; б) 32 годин до початку голосування; в) 24 годин до початку голосування; 7) немає правильної відповіді.

7. Не є центральним органом виконавчої влади України: а) обласна державна адміністрація; б) відомство; в) міністерство; 7) комітет.

8. Контроль за дотриманням Конституції в Україні здійснює: а) Президент України; б) Генеральна прокуратура України; в) Конституційний Суд України; г) немає правильної відповіді.

9. Якого виду голосування не має у ВРУ: а) відкритого нефіксованого; б) фіксованого(поіменного); в) таємного шляхом подання бюлетенів; г) відкритого за допомогою рук.

10. Напрямами діяльності органів державної виконавчої влади є реалізація двох основних функцій: А) Охоронної та регулятивної ;Б) Освітньої та оздоровчої; В) Контрольної та наглядової;

Г) Виконавчої та розпорядчої

11. Позначте вищий орган у системі органів виконавчої влади. А) Кабінет Міністрів України;

Б) Верховна Рада України; В) Служба безпеки України ;Г) Г енеральна Прокуратура України

12. За поданням Президента України Верховна Рада України призначає: А) Міністра Кабінету Міністрів України; Б) Міністра освіти України; В) Міністра закордонних справ України; Г) Міністра економіки України

13. До повноважень Кабінету Міністрів України не належить: А) Забезпечення державного суверенітету; Б) Ухвалення рішення про визнання іноземних держав; В) Забезпечення проведення фінансової, цінової та інвестиційної політики; Г) Розробка проекту Закону про Державний бюджет України

14. Голови місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні: А) Президенту України

Б) Генеральному прокурору України; В) Верховній Раді України; Г) Органам виконавчої влади вищого рівня

15. Установіть відповідність між назвою центрального органу виконавчої влади та його визначенням:

А) Міністерство

Б) Служба

В) Агентство

Г)Інспекція

1. Центральний орган виконавчої влади, який утворюється в разі, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління. 2. Головна ланка системи органів центральної виконавчої влади, що створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соціально-економічного й політичного життя і є здебільшого органами галузевого управління. 3. Центральний орган виконавчої влади, який утворюється в разі, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства. 4. Центральний орган виконавчої влади, який утворюється в разі, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам.

2. Дайте відповіді на запитання.

1. Верховна Рада України прийняла резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від свого конституційного складу. Хто та за чиїм поданням здійснюватиме призначення Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України?

2. Якому суб'єкту належить повноваження щодо припинення громадянства України?

3. Якщо акт Кабінету Міністрів України не відповідає Конституції України, Президент України…

4. В який строк та в якому порядку Верховна Рада України збирається на засідання у разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях?

5. В яких умовах Конституція України не може бути змінена?

6. В якому з випадків Президент України НЕ має права достроково припинити повноваження Верховної Ради України?

3. Порівняйте поняття. органи виконавчої влади - органи місцевого самоврядування

Знайдіть помилки у тексті: 10 кл.

Право законодавчої ініціативи в Україні мають Президент України, Національний Банк України, народні депутати, Конституційний Суд України, Верховна Рада АРК. Закони приймаються більшістю депутатів, підписуються головою ВРУ та Президентом. Президент має право накладати вето протягом 10 днів з моменту надходження до нього закону. ВРУ може подолати вето Президента 3/4 голосів, і з цього моменту закон вступає в силу. Президент України як глава виконавчої влади України видав закон про зменшення кількості суддів Конституційного Суду України до 10 чоловік і про призначення їх по 5 чоловік Президентом та ВРУ. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр, його заступники, міністри, керівники центральних органів виконавчої влади. КМУ видає постанови та укази. КМУ підзвітний та підконтрольний Президенту України та ВРУ

роботу обовяково прислати на перевірку!

03.05.22 Система судоустрою: структура, повноваження. Правосуддя. Принципи судоустрою в Україні.

Идентификатор конференции: 829 512 9675 Код доступа: 664896

1. СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Судову владу України складають суди загальної юрисдик­ції та Конституційний Суд України.

В Україні судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Участь присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов'язком.

Правосуддя — самостійна галузь державної діяльності, яку здійснює суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ а також конституційного судочинства.

Конституційні засади (принципи) правосуддя (судочинства) закріплено у ст. 129 Конституції України:

1)законність - цей принцип є вихідним для функціонування будь-якого державного органу. Сутність цього принципу стосовно судової влади полягає у тому, що судді при від правленні правосуддя повинні діяти лише у межах та у спосіб, що визначені законодавством України. Інакше кажучи, у своїй діяльності суддя повинен керуватися лише вимогами закону;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом означає, що рішення суду не може ґрунтуватися на дискримінації. Інакше кажучи, суд не може встановлювати будь-яких привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, ет нічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

3) забезпечення доведеності вини - означає, що вирок суду повинен ґрунтуватися не на припущеннях, а на незаперечних доказах. Цей принцип випливає із ст. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - у процесі судового розгляду справи сторони (захист та обвинувачення) мають рівні процесуальні можливості щодо збирання доказів та їх використання для пошуку істини;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором - відповідно до ст. 121 Конституції України, підтримання державного обвинувачення в суді є однією з функцій прокуратури. Прокурор зобов'язаний обґрунтувати необхідність застосування кримінального законодавства до підсудного на підставі зібраних доказів;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами - розгляд справ у судах відбувається відкри то, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Про ведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з до­зволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи;

7) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду - усі учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення з метою виправлення судової помилки та прийняття вірного судового рішення;

8) обов'язковість рішень суду (преюдиційність)- судові рішення, що на брали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України і акону " Про судоустрій...." будується за принципами територіальності і спеціалізації та інстанційності. За принципом спеціалізації виділяють господарські, адміністративні суди, Вищій Антикорупційний суд Украхни, Вищій суд з питань інтелектуальної власності. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди. Систему судів загальної юрисдикції складають:

1. Верховний Суд України;

2. вищі спеціалізовані суди;

3. апеляційні суди,;

4. місцеві суди.

Д/З: прочитати пар.93, п.1, 94,вивчити визначення правосуддя; знати різницю між принципами судоустрою і судочинства.

03.05.22 Конституційний Суд України: формування, склад, повноваження.

Конституці́йний Суд Украї́ни — орган конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Розпочав діяльність за Конституцією 18 жовтня 1996.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Стаття 147. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов'язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Стаття 148. До складу Конституційного Суду України входять вісімнадцять суддів Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який володіє державною мовою, на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ятнадцять років, високі моральні якості та є правником із визнаним рівнем компетентності.

Суддя Конституційного Суду України не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним повторно.

Суддя Конституційного Суду України набуває повноважень з дня складення ним присяги на спеціальному пленарному засіданні Суду.

Конституційний Суд України на спеціальному пленарному засіданні Суду обирає зі свого складу Голову шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

Д/З: прочитати пар.93, п.2,3, знати завдання КСУ

05.05.22 Конституційне подання, конституційне звернення, конституційна скарга.

І. Конституційний Суд є органом конституційної юрисдикції. Він не належить до судів системи судоустрою України, найвищим судом у якій є Верховний Суд.

До повноважень Конституційного Суду України, належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; офіційне тлумачення Конституції України; надання висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; надання висновків про відповідність Конституції України питань, які виносяться на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, надання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; розгляд питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону Суд не розглядає питання щодо відповідності законам України актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, актів інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених пунктом 28 частини першої статті 85 та частиною другою статті 137 Конституції України.

Також до повноважень Конституційного Суду не належить вирішення питань, віднесених до компетенції судів системи судоустрою України. Він не є контролюючою інстанцією щодо цих судів, не може втручатися в їх діяльність, давати вказівки та доручення, перевіряти правильність застосування ними норм законодавства, розглядати питання конституційності прийнятих ними рішень. Конституційний Суд не уповноважений розглядати скарги на дії та рішення органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, давати оцінку цим діям та рішенням.

Конституційний Суд не вирішує питань встановлення та відновлення соціальних пільг, нарахування та перерахунку пенсій, інших питань, віднесених до компетенції органів законодавчої та виконавчої влади, судів та органів місцевого самоврядування. Він не дає роз’яснень та консультацій з правових питань, що виникають під час застосування чинного законодавства.

ІІ. Форми звернення до Конституційного Суду України

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про Конституційний Суд України» формами звернення до Суду є конституційне подання, конституційне звернення, конституційна скарга.

Конституційним поданням є подане до Суду письмове клопотання щодо: 1) визнання акта (його окремих положень) неконституційним; 2) офіційного тлумачення Конституції України.

Відповідно до Конституції України суб’єктами права на конституційне подання є: Президент України, щонайменше сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Заява народного депутата України про відкликання свого підпису під конституційним поданням не має юридичних наслідків.

Конституційним зверненням є подане до Суду письмове клопотання про надання висновку щодо (ст. 53 Закону України «Про Конституційний Суд України»): 1) відповідності Конституції України чинного міжнародного договору України або міжнародного договору, що вноситься до Верховної Ради України для надання згоди на його обов’язковість; 2) відповідності Конституції України (конституційності) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою; 3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; 4) відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України; 5) порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України; 6) відповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України.

Суб’єктами права на конституційне звернення є: 1) Президент України - за пунктами 1, 2, 6 частини першої статті 53 Закону України «Про Конституційний Суд України», що випливає із статей 137, 151 Конституції України; 2) Верховна Рада України - за пунктами 3, 4, 5 частини першої статті 53 Закону України «Про Конституційний Суд України», що випливає з пункту 28 частини першої статті 85, статей 151, 159 Конституції України; 3) Кабінет Міністрів України - за пунктом 1 частини першої статті 53 Закону України «Про Конституційний Суд України», що випливає із статті 151 Конституції України; 4) щонайменше сорок п’ять народних депутатів України - за пунктами 1, 2 частини першої статті 53 Закону України «Про Конституційний Суд України», що випливає із статті 151 Конституції України. Заява народного депутата України про відкликання свого підпису під конституційним зверненням не має юридичних наслідків.

Конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу. Суб’єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України. До суб’єктів права на конституційну скаргу не належать юридичні особи публічного права. Конституційну скаргу фізична особа підписує особисто. Якщо суб’єктом права на конституційну скаргу є дієздатна фізична особа, яка за станом здоров’я або фізичною вадою не в змозі особисто підписати конституційну скаргу, її підписує уповноважена в установленому законом порядку особа, що діє від її імені. Конституційну скаргу юридичної особи підписує уповноважена на це особа, повноваження якої має бути підтверджено установчими документами цієї юридичної особи та актом про призначення (обрання) на посаду уповноваженої особи.

Конституційні скарги надсилаються до Конституційного Суду поштою або передаються безпосередньо до Секретаріату Суду (далі – Секретаріат) без стягнення державного мита. Повернення конституційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Суду з дотриманням вимог цього Закону.

Д/З:Законспектувати лекцію

10.05.22

Загальні положення статусу суддів та присяжних. Кваліфікаційний рівень судді. Вища рада правосуддя.

Д/З: пар.95 підручника, читати, виконати завдання:

Суддя – це громадянин України, який відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ……………………………………………………….., займає штатну суддівську посаду в одному із судів України та здійснює ………………………………………………………………………. На посаду судді може бути призначена особа: громадянин України; не молодша ………. та не старша ………років; яка має ……………………………………………… освіту; яка має стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше …………. років; яка є ………………………………….., доброчесною; яка володіє ……………………………………………………………………….

Присяжний – це особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… або залучається до …………………………………………………………………... Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідних ………………………………………………………….., які формують і затверджують у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які ……………………….. проживають на територіях, на які поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, відповідають вимогам закону і дали згоду бути присяжними. Список присяжних затверджується на……………роки і переглядається в разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку, за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України. Присяжним може бути особа Що постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція суду Не молодша ……………. років Громадянин України .

В Україні діє Вища рада правосуддя, яка:

Вища рада правосуддя Складається з ………………члена Голова Верховного Суду за посадою входить до складу. Десятьох обирає з’їзд суддів України із числа суддів чи суддів у відставці , ……………….призначає Президент України ………………….. обирає Верховна Рада України, Двох обирає з’їзд адвокатів України Двох обирає всеукраїнська конференція прокурорів …………….. обирає з’їзд представників юридичних ЗВО та наукових установ Строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя становить чотири роки. Одна й та сама особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки …………………………………….. ..

Прокуратура: система та повноваження. Національна поліція України.

Д/З: пар. 96, п.1-2, вивчити визначення

12.05.22 Служба безпеки України: завдання, система, обов’язки, права.

Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Служба безпеки України підпорядкована Президенту України.

Завдання Служби безпеки України:

На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Система Служби безпеки України

Систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

Для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр.

Умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Стаття 24. Обов'язки Служби безпеки України

Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана:

1) здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною безпекою України;

2) здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном;

3) виявляти, припиняти та розкривати кримінальні правопорушення, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, проводити їх досудове розслідування; розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених кримінальних правопорушень;

4) здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України;

5) забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань;

6) здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території України, енергетики, транспорту, зв'язку, а також важливих об'єктів інших галузей господарства;

7) брати участь у розробці і здійсненні відповідно до Закону України "Про державну таємницю" та інших актів законодавства заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та здійснення контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України;

8) здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки;

9) у межах визначеної законодавством компетенції забезпечувати захист особистої безпеки громадян і осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі надходження від них, членів їх сімей та близьких родичів заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози їх життю, здоров'ю, житлу чи майну; брати участь у реабілітації і поновленні прав незаконно репресованих осіб;

10) сприяти Державній прикордонній службі України в охороні державного кордону України;

11) сприяти забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного стану в разі їх оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій;

12) подавати наявними силами і засобами, в тому числі і технічними, допомогу органам Національної поліції, іншим правоохоронним органам у боротьбі із вчиненням кримінальних правопорушень;

13) брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну;

{Пункт 13 статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5453-VI від 16.10.2012}

{Пункт 14 частини першої статті 24 виключено на підставі Закону № 3475-IV від 23.02.2006}

15) проводити наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи, впроваджувати їх результати в практику діяльності Служби безпеки України;

16) виконувати за дорученням Президента України інші завдання, безпосередньо спрямовані на забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки держави тощо

Д/З: за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12#Text знайти, ознайомитися і виписати до зошиту права СБУ.

17.05.22 Адвокатура України. Органи юстиції: завдання та повноваження. Нотаріат

Д/З: прочитати пар.97,98 підручника, проглянути відео, виділити і виписати до зошиту такі риси в порядку давнього судочинства, що є схожими с сучасними.

19.05.22 Практичне заняття: Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

• Користуючись витягами з Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України, дайте оцінку діям учасників правовідносин у поданих ситуаціях.

1. Оперативна група поліції прибула на місце пригоди за викликом, що надійшов по лінії «102», і виявила юнака з ножовим пораненням. Отримавши прикмети нападника, поліцейські розпочали пошук. Невдовзі у дворі біля будинку вони затримали особу, яка мала подібні до вказаних потерпілим прикмети. У неї було виявлено ніж, подібний до того, яким було нанесено травми потерпілому, а також плями червоного кольору на одязі. Поліцейські затримали чоловіка та склали відповідний протокол, а знімальна група одного з телеканалів випустила в ефір матеріал, у якому назвала затриманого «хуліганом і злочинцем».

2. Прокурор місцевої прокуратури, виступаючи на суді із звинувачувальною промовою, наполягав на тому, що обвинувачений винний у завданні тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті потерпілого. При цьому він навів докази винуватості, зокрема покази свідків, записи відеокамер спостереження та результати експертиз.

3. Під час проведення першого допиту підозрюваний зізнався у своїх діях. Слідчий, отримавши зізнання, запропонував адвокату терміново подати докази невинуватості його підзахисного, в іншому випадку слідство вважатиме його вину доведеною, а справу завершеною, адже є зізнання злочинця й немає потреби шукати інші докази.

4. Під час розслідування злочину було призначено ряд експертиз. На здивування слідчого, їхні результати виявилися несподіваними: одну не вдалося провести через недостатню кількість досліджуваного матеріалу, інша дала суперечливі результати — у висновку: вірогідність того, що злочин скоїв підозрюваний, була оцінена в 64 %. Слідчий, отримавши результати, вирішив передати справу до суду із звинувачувальним висновком.

З Конституції України

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну та моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

З Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення й має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Д/З є обовязковим для перевірки!

24.05.22 Урок узагальнення за темами «Судова влада в Україні; Правоохоронні органи України та адвокатура»

1. Скільки суддів входить до складу Верховного Суду України?

а) 18; б) 20; в) 24; г) 48; д) 72.

2. Кого включає Верховна Рада України до складу спеціальної тимчасової слідчої комісії під час процедури імпічменту Президенту України згідно Конституції України?

3.Який з перерахованих органів не є правоохоронним?

а) Митні органи;

б) Поліція;

в) Служба Безпеки України;

г) Недержавні розшукові фірми;

д) Державна Виконавча Служба України;

е) Нотаріат

4.Органи прокуратури здійснюють свою діяльність:

а) у складі судової системи;

б) на чолі з міністерством юстиції;

в) незалежно від інших державних структур.

5. Укажіть, від імені кого прокуратура підтримує державне обвинувачення в суді

А) Генеральної прокуратури України; Б) Правосуддя; В) Держави; Г) Президента України

Задача

Підозрюваний у скоєнні крадіжки мотоцикла громадянин Р. звернувся за допомогою до адвоката С., якого під час конфіденційної бесіди розповів, що він скоїв не лише крадіжку, а й убивство рибалки О., труп якого (з ознаками насильницької смерті) було знайдено місяць тому. І цей злочин досі не було розкрито. Але у другому злочині Р. зізнаватись не збирається, т.к. хоче сісти за ґрати виключно за крадіжку, у святі з чим йому потрібна допомога адвоката.

Використовуючи текст закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text, оцініть, як повинен діяти адвокат.

24.05.22 Повторення за курсом. Розділ «Держава»

Д/З: Відповісти на запитання:

Як ви вважаєте, яка тенденція у сучасних взаємовідносинах людини і держави є головною: "держава для людини" або "людина для держави"? Як така тенденція відпопіда. ідеї правової держави? Відповідь аргументуйте

26.05.22 Повторення за курсом. Розділ «Право»

1. Який із наведених видів юридичної відповідальності за характером санкцій є найбільш суворим?

а) Дисциплінарна відповідальність; б) адміністративна відповідальність; в) кримінальна відповідальність; г) суспільна відповідальність; д) цивільно-правова відповідальність.

2. Соціальними нормами, які встановилися першими, вчені визнають:

а) норми моралі; б) звичаї; в) релігійні норми; г) прецеденти; д) норми права.

3. Назвіть елемент правової норми, в якому міститься правило поведінки, яке вона встановлює:

а) презумпція; б) гіпотеза; в) диспозиція; г) санкція.

4. Назвіть органи, які мають право давати офіційне тлумачення правових норм:

а) Конституційний Суд України; б) депутати Верховної Ради України; в) адвокатура України; г) органи внутрішніх справ України; д) Прокуратура України.

5. Підберіть поняття до визначення: «Загальне правило поведінки людей, яке є взірцем, еталоном, масштабом, котрим вони повинні керуватися».

а) Норма; б) індивідуальний припис; в) наказ; г) правовий прецедент; д) стандарт.

6. Які ознаки відрізняють право від соціальних норм первісного суспільства?

а) Загальнообов'язкова нормативність; б) інституціональність; в) забезпеченість державним примусом; г) формальна визначеність; д) усе перелічене.

7. Назвіть основні елементи механізму правового регулювання: а) правопорядок і законність; б) норми права, правові відносини, акти реалізації прав і обов'язків; в) форми правління та державного устрою; г) громадянство та реєстрація; д) конституційний лад та політико-правовий режим.

8. Які засоби впливу на поведінку людей закріплюються в нормах права? а) Декларації, заклики; б) заборони, дозволи, позитивні зобов'язання; в) моральні сентенції, політичні програми; г) релігійні догми; д) корпоративні правила.

9. Як зветься вступна частина нормативно-правового акту? а) Гіпотеза; б) преамбула; в) анотація; г) епілог. 61. Які функції виконує право в ранньокласових суспільствах? а) Регулятивну; б) ідеологічну; в) виховну; г) охоронну; д) усі перелічені.

10. Яка соціальна норма підтримується можливістю застосування державного примусу? а) Звичай; б) норма права; в) релігійна норма; г) технічна норма; д) моральна норма.

11. Вкажіть різновид систематизації законодавства, за яким зведення нормативних матеріалів робиться за хронологічним, предметним та іншими критеріями:

а) консолідація; б) кодифікація; в) інкорпорація; г) імплементація; д) варіанти б) і г).

12. Яким із названих суб'єктів належить право законодавчої ініціативи? а) Депутати Верховної Ради України; б) Голова Уряду України; в) Міністр освіти України; г) Рада юстиції; д) Верховний Суд України.

13. Назвіть основні функції права: а) регулятивна; б) охоронна; в) виховна; г) ідеологічна; д) усі перелічені.

14. Назвіть елементи, які входять до складу правопорушення: а) об'єкт; б) суб'єкт; в) об'єктивна сторона; г) суб'єктивна сторона; д) усі перелічені.

15. З яких елементів утворюється система права? а) Правова норма; б) інститут права;

в) галузь права; г) нормативно-правовий акт; д) варіанти а), б), в). 68. Який елемент правової норми передбачає умови її застосування? а) Гіпотеза; б) преамбула; в) диспозиція; г) санкція.

16. Норми якої галузі права регулюють майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини? а) Земельне право; б) фінансове право; в) цивільне право; г) кримінальне право; д) міжнародне право.

31.05.22 Повторення за курсом. Розділ «Конституційне право України» Конституційне право: про що йдеться в твердженнях?

1. Найменша кількість членів будь-яких зборів або зібрання, зокрема парламенту, за наявності якої вони можуть приймати рішення, які офіційно є рішеннями цих зборів або зібрання.

2. Особа, яка очолює об’єднання громадян, групу депутатів, що належать до певної партії в представницькому органі.

3. Один із представницьких органів державної влади.

4. Він є зібранням у повному складі членів колегіального виборного керівного органу об’єднання громадян, але може мати місце і у судовій владі.

5. Один із актів, які видаються Президентом України.

6. Цей акт видається як Верховною Радою України так і Кабінетом Міністрів України.

7. Одна із назв головної посадової особи парламенту.

8. Вона може бути сільською, селищною, міською, районною, обласною, є органом місцевого самоврядування.

9. Він може бути органом Верховної Ради України, і також центральним органом виконавчої влади.

10. Вона є складовою апеляційного суду, вона є одним із органів, що створюється Верховною Радою України.

11. Він може бути обраний до представницького органу різних рівнів.

12. Будучи державним, він є специфічною формою реалізації однойменної влади.

Цікаві запитання (на 12б)

1.Що єднає прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України, обов`язок батьків зареєструвати народження дитини та виконання робіт за договором підряду?

2.Томас Мор вважав, що смертна кара така ж несправедливість як і протилежність смертної кари.Що він мав на увазі під протилежністю?

3.На думку Демокріта правитель , який владарює над іншими , повинен спочатку владарювати … Над ким?

03.06.22 Урок повторення матеріалу за курсом