Василь Симоненко
Дара Корній про Василя Симоненка
Його поезія - справжня, глибока, щира в простоті рим та влучності творення. Пригадуєте ці його слова: «Найскладніша людина проста» або ці «Найнікчемніші дурні вельможні» (то без натяків на наше сьогодення , хоча…)
Так, писати сильно і правдиво - це талант, приречення і часто вирок... На безсмертя та коротке життя.
Сьогодні, 8 січня, народився Василь Симоненко - український поет, журналіст, шістдесятник. Він пішов із життя так рано. Йому було тільки 28.
Коли у Євгена Сверстюка запитали, на його думку, якою була б доля Василя Симоненка, якби він прожив більше? Той не вагаючись відповів: «Симоненку був уготований шлях Василя Стуса - табори, фізичне знищення».
Згадаймо сьогодні його прекрасну поезію. Упевнена, у кожного з нас свій Симоненко:
Ой, зима!
Біжить, регоче біло,
Бубонами брязкає в степу…
Вам усе на світі зрозуміло?
Просвітіть, премудрі,
Недозрілу
Душу мою,
Зрячу і сліпу!
Душу примітивну,
Як хурделиця,
Білу й зрозумілу,
Наче сніг!
їй чомусь
В очах туманом стеляться
Істини одвічні і нудні.
Ну й зима!
Сміється, свище, сіє,
Гонить дум урочистий кортеж:
Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся
І вмреш!
Пам’ятаємо...