Вступ
Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури. Суспільно-історичні умови розвитку, основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм). Митець і влада, свобода творчості. Поняття «розстріляне відродження».
Завдання 1. Прочитайте уривок із поеми В.Сосюри *Розстріляне безсмертя*
Виразне читання уривка поеми В. Сосюри «Розстріляне безсмертя».
…В вікно б’є вітер непривітний,
дощем, як снігом в час зими.
І дивляться Василь Блакитний,
і Хвильовий на мене з тьми…
Чого ви дивитесь із ночі?..
Ви прожили свій вік не зря…
В одного сині-сині очі,
в другого ж карі, як зоря,
коли прибій в граніт гуркоче
і кида бризки з янтаря…
Ви не боялись бога й чорта,—
ви віддали борні свій спів.
Один умер через аорту,
а другий сам себе убив…
Убив себе, але не спів,
був друг мені і друг Еллану,
і на житті своїм, о гнів! —
як Микитенко говорив,
«поставив крапку олов’яну».
А Микитенка хто убив?..
Все та ж змія проклята, чорна,
що в наші лави заповзла
і нас, синів ковадла й горна,
таємно жалила й пекла
тортур залізом… повна шалу,
вона вела у тьмі бої
і в Революцію стріляла
безсмертним іменем її!..
Душа Миколи Куліша
крилами б’є в вікно блакитне
крізь ніч, похмуру й непривітну,
в мою поему поспіша.
Він геній був… І от не стало
орла духовних тих висот,
куди послав його народ
і партія куди послала.
Пішов у небуття, як дим…
І Курбас Лесь пішов за ним.
Серця спинились їхні чулі
од голоду, а чи від кулі…
І ті, кого любить я звик,
і Кириленко, і Кулик,
що з нами йшли у даль щасливу,
і Підмогильний, і Вражливий,
що з смертю вийшли на двобій,
Кривенко, Плужник, Лісовий
стоять, мовчать у тьмі страшній…
Стоїть в очах примарне військо…
І дивляться Влизько й Фальківський,
із глибини і тишини
вітають Мисика вони…
Не чуть за вікнами сирен…
А я дивлюсь у ніч патлату…
Й заходить тихо у кімнату
печальний Миша Йогансен…
Він теж упав від кулі ката
лицем униз чи горілиць,
із ним упав Косинка Гриць.
«Прощай, матусенько, єдина!»
Я певен, що так Гриць сказав.
І постріл тяжко заридав…
І цілували губи сина
криваву землю України…
Про них співаю я сьогодні
і про усіх, кого нема,
кого ковтнула смерті тьма…
Їх кров наповнила б безодні!..
Досвітній, Епік… Любі, любі,
хоч в пісні воскресить би вас
і той страшний, безумний час!..
Аж ось іде Гордій Коцюба,
у кому лева міць жила,
й сідає мовчки край стола…
«Чи всі зібрались?» Ще нема
Панаса Любченка і Лева,
що звався Скрипником… (Крицева
у нього вдаченька була).
І ще Затонського нема.
Смерть гордий дух їх переміг,—
то тільки тіло сталь порвала…
Нехай фізично вбили їх,
але їх дух не розстріляли!
Хай лине спів, як гул пожеж,
і про товаришку Левкович!..
Зайшли Затонський, Скрипник теж
і Любченко Панас Петрович.
А ось із зором, повним мук,
іде Валерій Поліщук…
«Ну що? Зібралися, вояки?
Стіл круглий, тут усі однакі»,—
лунає голос, мов з-за хмар.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Сидять, хитають головами
й на мене дивляться… Уперті,
чужі хитанням і журбі,
вони були у боротьбі
за Україну і за Русь…
Так тяжко плачу і дивлюсь
я на розстріляне безсмертя,
як на дитя убите мати…
Страшний пройшли ми, друзі, час.
Та як живі вони між нас
і будуть жить на горе кату!..
Безсмертя ж бо не розстріляти!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І знов… Озерський… Пилипенко…
Страждали ви од тих же рук,
що і Федькович, і Шевченко,
й Франко Іван… На ниві мук
один серця довбав нам крук
і додовбав-таки, проклятий,
зальотний гість у нашій хаті,
на золотій землі моїй…
Та не програли ми двобій,
хоч воробйови нас в ці роки,
що в даль летять, немов потоки,
рвучи майбутнього загать,
духовно хочуть розстрілять…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А в саду гнуться пишні віти,
життя так радісно шумить
багряним прапором в блакить…
О ні! Безсмертя не убити!
Ми будем, браття, вічно жить,
як і вкраїнська наша мова.
Я не боюся Воробйова,
хоча ще точить з серця кров
цей колективний воробйов
під маршу радісного звуки…
Але йому одсохнуть руки…
Завдання ІІ. Подивіться відео та дайте письмову відповідь на ДВА питання.
Про яку *українську мафію* говорить Капранов?
Що значить *Червоний ренесанс*?
Чому саме в цей час виникають літературні групи?
Як влада збільшувала кількість читачів?
Які конфлікти виникли між українськими та російськими (комуністичними) митцями (владою)? Чому розгромили українське відродження?
Спілка письменників СРСР - це позитив чи негатив у розвитку літератури?
Авангардні тенденції в українській літературі 1920-х років.
Поет-футурист М. Семенко – сміливий експериментатор. Урбаністичні мотиви його лірики, їхня змістова новизна, ламання класичної форми («Бажання», «Місто», «Запрошення»).
Літературно-поетичні засоби авангардизму:
пародійні прийоми,
вульгаризм,
використання нецензурної лексики,
«прозаїзації» поетичного стилю.
Першою хвилею авангардизму в Україні став так званий історичний авангардизм 1910–1930 років. Представники цього напряму намагалися очистити українську літературу від застарілих тенденцій — народництва, консерватизму, хуторянства. В українській літературі початку ХХ століття найвиразніше виявилися такі напрями авангардизму, як експресіонізм та футуризм.
Конструктивізм в українській літературі
Конструктивізм в українській поезії можна вважати умовним, попри домагання його основного ініціатора Валер'яна Поліщука. Майкл Йогансен.
Прочитати статтю за покликанням та дати відповідь на 1 питання:
1. У чому незвичність журналу *Авангард*?
ІІ. Про що мріяли авангардисти групи В. Поліщука?
3. Яке завдання авангардисти ставили перед літературою?
4. Які види мистецтва висували авангардисти на перший план? Чому саме їх?
Український футуризм
В 1914 році народжується український футуризм. Його справжнім лідером стає Михайль Семенко, що друкує маніфести до своїх поетичних збірок „Дерзання” і „Кверо-футуризм” (від лат. quero — шукати). М. Семенко оголошує війну будь-якому канонові та культові в мистецтві. Він протестує проти культу Т. Шевченка (М. Семенко демонстративно спалює власного „Кобзаря”) та „хуторянського”, провінційного мистецтва. М. Семенко нехтує національним у літературі — воно здається йому примітивом. Поет виступає за „красу пошуку”, за стрімкий рух мистецтва: „процес мистецтва, — на думку М. Семенка, — динамічний субстан-ційно”. Семенко організовував різні футуристичні групи: „Кверо” (1914 p.), „Фламінго” (1919 p.), „Ударна група поетів-футуристів” (1921 р.), „Аспанфут” (асоціація панфутуристів) (1921 p.). Футуристичні угруповання діяли також у Харкові („Ком-Космос”) та Одесі („Юголіф”). У лавах футуристів перебували О. Слісаренко, Я. Савченко, В. Ярошенко, М. Терещенко, Г. Шкурупій, Г. Коляда, Μ. Щербак та інші. В 1922 році Михайль Семенко, який називає себе „футуро-рубом на незайманих лісах української літератури”, розробляє теорію панфутуризму. Поет вважає, що „мистецтво, досягнувши вершин академізму та класицизму”, пішло деструктивним шляхом. Потрібно не чекати, поки воно саме відімре, а „добивати” його, аби з уламків старого мистецтва зводити, конструювати нове. Концепцію Семенка підтримав і Гео Шкурупій.
У середині 20-х років футуризм, як український, так і світовий, завершує своє існування. Він переживає себе як організована течія й система ідейно-естетичних настанов. Проте досвід футуризму, його принципи та засоби переймають авангардисти інших літературних і мистецьких угруповань (дадаїсти й сюрреалісти в Західній Європі, імажиністи і оберіути — Д. Хармс, О. Введенський, М. Заболоцький — у Росії, конструктивісти — В. Поліщук, О. Левада, Р. Троянкер — в Україні).