Завдання 1. Прочитати с. 38-39. Записати основні особливості неокласицизму.

Не так багато відомо про українського поета Драй-Хмару, день народження якого ми сьогодні відзначаємо. І у шкільній програмі є лише згадка прізвища серед неокласиків, а однак постаттю він був видатною.

Михайло Опанасович Драй-Хмара - український поет, літературознавець, перекладач народився 10 жовтня 1889 року в селі Малі Канівці (нині – Чорнобаївський район Черкаської області) в козацькій родині. Закінчив Черкаську гімназію. У 1906 році М. Драй-Хмара витримав конкурс на право навчатися в колегії Павла Галагана в Києві (закінчив її в 1910 році), яка була одним із найкращих приватних навчальних закладів Росії. Після закінчення в 1915 р. історико-філологічного факультету Київського університету залишився на кафедрі слов’янознавства для підготовки до професорського звання. 1913 року відряджений за кордон, де студіював фонд бібліотек і архівів Львова, Будапешта, Загреба, Белграда та Бухареста. З початком першої світової війни, як професорський стипендіат, працював у Петроградському університеті. Тут він перебував з 1915 по 1917 рік в оточенні і під керівництвом таких славетних учених, як О. Шахматов, І. Бодуен де Куртене.

Справжнє прізвище поета — Драй. Це козацьке прізвище походило, очевидно, від дієслова «драти» (серед козаків було чимало прізвищ на «ай»: найвідоміше — Мамай). Але 1915 р. в Петербурзі, нещодавно перейменованому на Петроград, прізвище «Драй» дуже скидалося на німецьке «drei» — три. Тож професорський стипендіат Петроградського університету Михайло Драй додає до свого прізвища слово «Хмара» і відтоді стає Драй-Хмарою.

В 1917 році повернувся в Україну. В 1918-1923 рр. – професор Кам’янець-Подільського університету. З 1923 по1929 рік – професор кафедри українознавства Київського медичного інституту, а в 1930-1933 роках працював у Науково-дослідному інституті мовознавства при ВУАН. Монографія «Леся Українка», видана 1926 року є найважливішою з літературознавчих праць Михайла Драй-Хмари. Це дослідження не втратило свого значення й нині. Крім того М. Драй-Хмара добре володів 19-ма іноземними мовами і залишив по собі багато перекладів. По смерті поета надовго його ім’я було викреслене з пам’яті українського народу. І лише в 1969 році вийшла його збірка вибраних поезій та перекладів.

Книги можна подивитися тут: https://crafta.ua/.../6538149982-m-dray-_-hmara-_-lesya...

У березні 1933 року за сфабрикованими звинуваченнями його було заарештовано. Драй-Хмара був одним із небагатьох, хто на допитах не зламався, не наговорив ні на себе, ні на товаришів. Тому в травні він на волі, яка обернулася також пеклом. Як підозрюваний потенційний «ворог народу», М. Драй-Хмара ніде не знаходить роботи, перебивається випадковими заробітками. Навіть у початкову школу зі страху не приймають на роботу вченого, професора-поліглота. Голодного 33-го він не має чим прогодувати коханої дружини і маленької донечки Оксани. Родина голодує, і це було важче, ніж у катівні. Невдовзі не забарився й другий арешт. Це сталося восени 1935 року. Сім довгих місяців мук і катувань у слідчому ізоляторі Лук’янівської тюрми не зламали поета. Він так нічого не сказав ні про себе, ні про друзів з «грона п’ятірного». Тому вирок був порівняно «м’яким» — п’ять років виправно-трудових таборів на Колимі, хоч у вироку й стояло — «за к.-р. деятельность». В 1938 р. йому додають 10 років за участь в антирадянській пропаганді в таборі. Ось що про смерть поета на Колимі повідав Михайло Добровольський, який до 1937 очолював комсомольську організацію Удмуртської АРСР:

"Був у мене на Колимі друг незабутній, ще й тезко, — український поет, професор — знавець мов і літератур… Прізвище поет мав якесь чудернацьке з двох окремих слів, одна половина ніби як німецька, а друга — українська. Якщо ж перекласти по-російському, то буде «три тучи»…

…Одного сонячного квітневого дня 1939 р., коли було по-колимськи відносно тепло, а наша бригада поралася на дорозі, до нас наблизилося легкове авто — «емка». Конвой вишикував шеренгою бригаду із сорока доходяг.

З «Емки» вилізли троє із сусманського управління, притримуючи при боках маузери. Усі, як завжди тоді, «під мухою»… Підійшли. Конвой щось їм доповів… Один із трьох повільно витяг маузер із дерев'яної кобури і, підійшовши за кілька кроків до першого в'язня, — трах, до п'ятого — трах… Ми з Драєм стояли аж у четвертому десятку поряд, а з другого боку стояв київський студент Володя, з чиїм батьком Драй дружив колись у Кам'янці. Отож, коли почали нізащо розстрілювати щоп'ятого, Драй умить обрахував, що під кулю потрапить саме студент Володя…

Щойно кат наблизився до чергової п'ятірки, до Володі, як Драй рвучко відштовхнув студента і став на його місце зі словами: «Не чіпай, кате, молоде життя, бери моє»… З цими словами він плюнув прибульцеві межи очі… Все відбулося блискавично… Тієї ж миті кат упритул випустив у груди Драя решту набоїв… Драй ще встиг прохрипіти «Гад!..» і, відштовхнувшись правицею від мого лівого плеча, бездиханно упав горілиць із розплющеними в небо очима…"

25 жовтня 1939 київський ЗАГС повідомив дружину Драй-Хмари про його смерть, що сталася 19 січня 1939 року. Місця і причини смерті в повідомленні не вказано. Реабілітований 1989-го. У матеріалах до реабілітації офіційна версія уривка з гулагівського документа гласить: «Драй-Хмара Михаил Афанасьевич умер 19.01.1939 г. от ослабления сердечной деятельности».

Сімї поета вдалося перебратися на захід. Доужина Ніна Драй-Хмара померла 1996 року у США. Дочка, Оксана Драй-Хмара (по чоловікові — Ашер) стала дослідницею творчості свого батька. В 1967 році у Парижі вона закінчила аспірантуру Сорбонни зі ступенем доктора слов'янської літератури за працю про творчість Михайла Драй-Хмари.

На питання, хто такі «неокласики», Максим Рильський відповів: «А хто такі класики, знаєте?.. Це ті, що створили невмирущі твори. «Нео» — новий. Неокласики — нові класики…. Самі поети, що їх названо неокласиками, ніколи себе так не називали. Але вони вважають себе учнями, послідовниками тих, що становлять славу і гордість людства, — учнями класиків. Вони намагаються кращі надбання світової культури перенести на український ґрунт, прищепити їй пагони класичної спадщини».

Естетичне кредо Максим Рильський (вірш «Коли усе в тумані життєвому» збірки «Під останніми зорями» (1918).

Завдання 1 . Оберіть одне поняття з хмари слів. Поясніть його дотичність до долі Максима Рильського.

Завдання ІІ. Оберіть одну з поезій М Рильського. Уважно прочитайте. Визначте ознаки неокласицизму (якщо можливо), тему, настрій, образи, охарактеризуйте ліричного героя.

1. *Як Одіссей, натомлений блуканням*

2. “Спинилось літо на порозі…”

3. “Яблука доспіли, яблука червоні!..”

4. “Запахла осінь в'ялим тютюном…”

5. *Шопен*

6. *Мова*

7. *Свиснув Овлур за рікою*

8. *Троянди й виноград*

Після аналізу поезій визначте, які цінності найбільш вагомі для М. Рильського.

Завдання 3. Прочитайте текст.

Примітна ознака творчості М. Рильського — багатство строфічних форм, захоплення сонетом. Поет найчастіше вдається до класичних французьких або італійських рим (сонети «Хто храми для богів.», «Епоху, де б душею відпочить…», «Коли усе в тумані життьовому…»), інколи трансформує їх, не порушуючи композиційної стрункості цієї усталеної форми. Усе це сприяло розкриттю настроїв його ліричного героя, роздумів самого автора про людину і час. Уже на схилі віку Рильський зізнавався читачам:

Лише дійшовши схилу віку,

Поезію я зрозумів,

Як простоту таку велику,

Таке єднання точних слів,

Коли ні марній позолоті,

Ні всяким викрутам тонким

Немає місця, як підлоті

У серці чистім і палкім.

Слова повинні буть покірні

Чуттям і помислам твоїм,

І рими мусять бути вірні,

Як друзі в подвигу святім.

Читачу! Вглибся у те,

Чим я свою пісню зогрів,

І може, почуєш ти щось,

Що більше од звуків і слів.

Побачиш ти в пісні моїй

Луну своїх власних надій…

Читачу! Поглянь, усміхнись:

Я твій, я не вмер, я живий!