Історична основа твору

Дія драми відбувається у Києві 1506 року. На той час цехове життя міста розквітало після запровадження в Києві Магдебурзького права. Проте все міське життя було зосереджене на Подолі, що звався тоді Подольє або Нижній город, адже місто ледве почало оживати після «жахливого руйнування, якого зазнав [Київ] в 1492 році від кримського хана Менглі-Гірея».

Щодо цього автор драми Іван Кочерга писав: «Коли я дивлюсь на старий Подол і переводжу погляд на відроги київських гір, на Андріївську церкву і зелені яри, — я не згадую ні Ярослава, ні Андрія Боголюбського, на Менглі-Гірея. Я не згадую ні Мазепу, що будував тут палаци і собори, ні Петра Могилу, що насадив розкішний „вертоград“ схоластичної „мудрості“ і благочестія, розплодивши разом з тим незчисленні зграї чорних монахів.

Ні, — це не хвилює і не вабить… Це все не те. Я знаю, що було щось інше — таке знайоме і рідне, що так до болю хочеться викликати з голубого серпанку віків. Адже там, в кривих і вузьких вуличках „Подолья“, кипіло 450 років тому таке зрозуміле й близьке нам — міське робітниче життя».

Темою для драми «Свіччине весілля» послужив мотив «заборони світла», на який автор натрапив у грамотах литовських князів, які в той час володіли Києвом (1494 і 1506 р.). Там і була коротка звістка про заборону засвічувати світло в домах. Ця заборона тривала, за роздумами І. Кочерги, не менш ніж 15 років. У грамоті 1494 року ця заборона згадується як факт, що вже тривав. У грамоті ж 1506 року її нарешті скасовує новий король Сигізмунд, і посилається в ній на скарги киян. Проте і в грамоті 1494 року теж згадуються скарги селян, але на відміну заборони запалювати свічки це не вплинуло.

Сам Іван Кочерга пише: «Коли я випадково натрапив на мотив „заборони світла“, мотив, що послужив темою для цієї драми, мене захопила в ньому можливість змалювати барвисту картину суто міського життя і соціальної боротьби в стародавньому місті, а на цьому мальовничому тлі створити узагальнений образ боротьби України за свою волю і самобутню культуру».