Еволюція зір. Білі карлики. Нейтронні зорі. Чорні діри.
<<<
Уроки
>>>
Еволю́ція зір — зміна фізичних характеристик, хімічного складу та внутрішньої будови зорі із часом.
Протозоря — астрономічний об'єкт, що перебуває на проміжному етапі зоряної еволюції — від фрагменту газо-пилової хмари до власне зорі на стадії головної послідовності[1].
Наднова́ (англ. SuperNova) — зоря, що раптово збільшує свою світність у мільярди разів (на 20 зоряних величин), а іноді й більше.
Час перебування зорі на головній послідовності
, де M - маса зорі.
Бі́лі ка́рлики — зорі низької світності з масами, порівняними із масою Сонця, та високими ефективними температурами. Назва білі карлики пов'язана з кольором перших відкритих представників цього класу — Сіріуса B та 40 Ерідана B. На діаграмі Герцшпрунга — Рассела вони розташовані на 10—12m нижче зір головної послідовності такого ж спектрального класу[1].
Нейтронна зоря — зоря на завершальному етапі своєї еволюції, що не має внутрішніх джерел енергії та складається переважно з нейтронів, які перебувають у стані виродженого фермі-газу, із невеликою домішкою інших частинок. Густина такого об'єкта, згідно з сучасними астрофізичними теоріями, сумарна з густиною атомного ядра[1].
Чо́рна діра́ — астрофізичний об'єкт, який створює настільки потужну силу тяжіння, що жодні, навіть найшвидші частинки, не можуть покинути його поверхню, в тому числі світло та електромагнітне випромінювання.
Гравітаційний радіус, Сф́ера (радіус) Шв́арцшильда - радіус сферичного тіла, при якому його друга космічна швидкість дорівнює швидкості світла.
Гравітаційний радіус Rg для тіла масою M обчислюється за формулою
Домашнє завдання: повторити теми 4-5 до к.р та пройти тест.