Теорія

• Астрономія — фундаментальна наука, яка вивчає об’єкти Всесвіту та Всесвіт в цілому. Астрономія (грец. αστρον — зоря і νομος — закон) — наука, що вивчає будову, рух, походження та розвиток небесних тіл, їх систем й усього Всесвіту

• Геоцентри́зм, Геоцентри́чна систе́ма сві́ту (від дав.-гр. Γῆ, Γαῖα — Земля) — уявлення про світобудову, згідно з яким центральне положення у Всесвіті займає Земля, навколо якої обертаються Сонце, Місяць, планети, зірки.

• Геліоцентри́зм або Геліоцентри́чна систе́ма сві́ту (від грец. ηλιος «сонце» і лат. centrum «осереддя, центр») — вчення в астрономії і філософії, яке ставить Сонце в центр Всесвіту, а навколо нього (точніше, навколо спільного центра мас всієї його системи) обертаються усі тіла в т.ч. планети і зокрема Земля.

Астрономія поділяється на окремі підрозділи :

• Астрометрія — розділ астрономії, що вивчає положення і рух небесних тіл та їх систем.

• Небесна механіка — розділ астрономії, що вивчає закони руху небесних тіл.

• Астрофізика — розділ астрономії, що вивчає фізичні явища й хімічні процеси, які відбуваються в небесних тілах, їх системах та в космічному просторі.

• Космологія — розділ астрономії, що вивчає походження, будову та еволюцію Всесвіту як єдиного цілого.

історія:

• (310–230 рр. до н.е ) - Давні мислителі, зокрема Аристарх Самоський), вважали, що в центрі Всесвіту розташоване Сонце.

• (бл. 100–170 рр. до н.е). - Клавдія Птолемея, Найбільшого розвитку теорія про геоцентрична система світу набула в монографії «Альмагест» («Велика побудова») александрійського астронома, географа й математика ;

• Аль-Біруні (973–1048) у працях з астрономії описав гіпотезу про рух Землі навколо Сонця.

• Омар Хайям (1048–1131) висунув надзвичайно сміливе припущення про імовірність населеності далеких світів й нескінченність нашого Всесвіту.

• Мірзо Улугбек (1394–1449) у Самарканді запровадив до використання сорокаметровий секстант, за допомогою якого міг обчислювати рух Сонця з небаченою до того часу точністю.

• Польський астроном Миколай Коперник (1473–1543) у праці «Про обертання небесних тіл» представив власну геліоцентричну систему світу. За його теорією, центральне місце належить Сонцю, а Земля та інші планети обертаються навколо нього по колових (не еліптичних) орбітах

• Галілео Галілей (1564– 1642). Ним була виявлена зміна фаз Венери, що свідчило про її обертання саме навколо Сонця, а не Землі. Також Галілей за допомогою найпростішого телескопа побачив на Місяці гори й кратери, відкрив чотири супутники Юпітера

• Галілея Йоганн Кеплер (1571–1630) уславлений тим, що, здійснюючи спостереження за рухом Марса, визначив три закони руху планет. Це стало значним проривом у розвитку уявлень про будову Сонячної системи.

• Англійський вчений ХVІІІ ст. Ісаак Ньютон відкрив основні закони механіки та закон всесвітнього тяжіння. Він довів універсальність сили тяжіння (гравітації), що керує рухом зір і галактик.

• Найвидатніший учений ХХ ст. Альберт Айнштайн (1879–1955) став основоположником загальної теорії відносності, завдяки якій інтенсивного розвитку набув розділ сучасної астрономії, що вивчає походження, будову й еволюцію Всесвіту як єдиного цілого, — космологія.

•