ГЕОГРАФІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО

19.03 Повітря його склад та значення

Для життєдіяльності людини велике значення має якість повітря. Від нього залежить самопочуття, працездатність і в кінцевому підсумку, здоров'я людини. Якість повітря визначається його хімічним складом, фізичними властивостями, а також наявністю в ньому сторонніх часток (пилу, заряджених частинок і т.п.).

Атмосфера Землі складається з суміші сухого повітря і невеликої кількості водяної пари. "Здорове" сухе атмосферне повітря містить:

· 78% азоту;

· 20,9% кисню;

· 0,93% аргону;

· 0,03% вуглекислого газу;

· незначна кількість гелію, неону, криптону і інших газів.

Для людини найважливішою складовою частиною повітря є кисень. Сталість вмісту кисню обумовлюється в природі процесом фотосинтезу, при якому зелені рослини, споживаючи вуглекислий газ, виділяють кисень.

Стан повітря характеризується наступними параметрами:

· тиск;

· густина;

· температура;

· абсолютна вологість;

· вологовміст;

· відносна вологість;

· температура точки роси;

· питома теплоємність;

· ентальпія.

Склад земної атмосфери в результаті бездумної діяльності людини не залишається постійним.

З одного боку, йде постійне винищення зелених насаджень, лісів, а з іншого - в результаті промислової діяльності, - постійно збільшується викид в атмосферу різних шкідливих для атмосфери газів і особливо, вуглекислого газу. Частка вуглекислого газу невблаганно зростає, незважаючи на вжиті заходи на міжнародному рівні.

Такі глобальні зміни складу повітря в поєднанні з непродуманими як слід заходами по обробці землі, зрошенню і осушенню привели як до парникового ефекту, так і до локальних змін властивостей повітря.

Сьогодні ми можемо спостерігати повені, там де раніше був сухий клімат і навпаки, посухи в місцях з підвищеною вологістю. Численні урагани, смерчі і тайфуни - також швидше за все непрямий результат глобальної зміни складу повітря.

Властивості повітря:

l 1м³ повітря має масу 1 кг 300 г;

l Прозоре, безбарвне, без смаку й запаху;

l Погано розчиняється у воді;

l Погано проводить тепло;

l Це складова частина атмосфери, яка має масу 5^.10¹⁵ тонн;

якщо врахувати площу людини в середньому 1,5 м², то на кожного з нас повітря тисне силою 15 т. Чому повітря не розчавлює?

Ви вже знаєте, що повітря безбарвне й прозоре. Дослідимо інші властивості повітря.

Дослід 1. Візьмемо порожню пластмасову пляшку з-під води, закриємо її щільно пробкою і натиснемо на неї з боків. Помітно стиснути пляшку не вдається. Це тому, що вона не порожня, як здавалося, а заповнена повітрям. Через пробку воно не може поширитися назовні. Відкриємо пробку і повторимо стиснення. Це вдається зробити без особливих зусиль.

Дослід 2. На запалену свічку спрямуємо отвір відкритої порожньої пластмасової пляшки й натиснемо на неї з боків. Побачимо, як полум’я заколивалося, хоча ми до свічки не торкалися. На нього подіяло повітря, витиснене з пляшки. Так ми перевірили, що повітря справді, як і будь-яка речовина в газуватому агрегатному стані, заповнює посудину та легко поширюється за її межі.

Дослід 3. Одну пластмасову пляшку, наповнену водою, а другу порожню щільно закриємо пробками і помістимо на різні шальки лабораторних терезів. Будемо спостерігати як пляшка з водою швидко опускає шальку донизу. Це доводить, що повітря легке.

Ви також знаєте, що повітря можна стискати і що воно пружне (пригадайте, як гумовий м’яч, сповнений стиснутим повітрям, відскакує від підлоги).

Дослід 4. Також вам відомо, що повітря погано проводить тепло. Сонячного дня доторкніться рукою до віконного скла. Воно буде прохолодним. Покладіть руку на підвіконня, освітлене Сонцем. Непрозоре підвіконня буде теплим, нагрітим. Це пояснюється тим, що повітря пропускає тепло і світло, але саме при цьому майже не нагрівається.

Земна поверхня нагрівається сонячним промінням, що проходить крізь атмосферу, а від земної поверхні нагрівається прилеглий до неї шар повітря. Ця його властивість дає змогу вберегти Землю від надмірного нагрівання сонячними променями та охолодження.

Переважна більшість живих організмів використовує ки­сень повітря в процесі диханння. Людина споживає за добу 700 г кисню, що є у складі повітря. Повітря є скрізь, де існують живі організми: на су­ходолі, у воді, у ґрунті

Широко використовують кисень у господарстві для зварювання металів, у медицині для штучного дихання хворих людей застосо­вують кисневі подушки, «кисневий коктейль» надає людині сил. Вуглекислий газ використовують для виготовлення цукру, газованої води, штучного льоду, а також для гасіння пожеж.

Здавна люди навчилися використовувати рух повітря. Вони створили вітрильні човни, вітряки — млини, вітрові електростан­ції. Таким чином, людина корисно використовує енергію повітря, що рухається

20.03 Водні багатства нашого краю. Дніпро

ДНІПРО́

Це – найбільша ріка в Україні, третя в Європі після Волги та Дунаю за площею басейну та четверта за довжиною. В антич. джерелах відомий під назвою Борисфен, у старослов’ян. – Славутич. Протікає тер. РФ, Білорусі та України. Довжина Дніпра на території України 1121 км (заг. 2200 км), пл. бас. 292,7 тис. км² (509 тис. км²). Спільна з Білоруссю ділянка становить 125 км. Бере початок з болота Аксьонинський Мох на пд. схилах Валдайської височини,впадає у Дніпровський лиман Чорного моря, перетинаючи зони мішаних лісів, лісостепову та степову. На території України русло Дніпра звивисте, утворює рукави; багато перекатів, о-вів і обмілин. Ширина долини збільшується до 18 км, заплави – до 12 км. Нижче Києва долина Дніпра асиметрична: праві схили круті та високі, ліві – низькі та пологі. Вздовж Придніпров. височини русло річки відхиляється на Пд. Сх. Між Дніпропетровськом і Запоріжжям ріка перетинає УЩ, де до спорудження Дніпрогесу (1932) були Дніпровські пороги, що перешкоджали судноплавству. Далі річка плине Придніпровською низовиною; в гирлі утворює численні рукави та протоки. У пониззі заплава Дніпра розширюється до 20 км, пл. дельти становить 350 км². Від гирла Прип’яті до греблі Каховської ГЕС Дніпро перетворено на суцільний каскад водосховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське). З їхнім створенням природне русло та частина заплави були затоплені.

Гідрографічна мережа у басейні Дніпра найрозвинутіша у верхній частині в межах зони мішаних лісів (0,39 км/км²), найменш розвинута – в нижній частині, в межах степової зони (до 0,2 км/км²). Головні притоки: праві – Березина, Прип’ять, Тетерів, Рось, Інгулець; ліві – Сож, Десна, Сула, Псел, Ворскла, Оріль, Самара. Загалом у бас. Д. – бл. 15,4 тис. річок, серед яких 89 – ріки завдовжки 100 км і більше.

Дніпро – типова рівнинна ріка, має мішане живлення. У верх. частині басейну переважає снігове (50 %), а на дощове та підземне припадає відповідно 20 % і 30 %. Нижче, в межах степової зони, частка снігового живлення зростає до 85–90 %, підземного – зменшується до 10–15 %, дощового майже немає. У гідрологічному режимі Дніпра чітко виражені весняна повінь, низька літня межень (з періодич. дощовими паводками), регулярні осінні паводки та зимова межень. У пригирловій ділянці відчувається вплив згінно-нагін. явищ. Льодостав утворюється у верхів’ї Дніпра на поч. грудня, в пониззі – наприкінці грудня; скресає у верхів’ї на поч. квітня, в пониззі – на поч. березня. На водосховищах льодостав утворюється і зникає пізніше, ніж на незарегульованих ділянках русла. Найбільша частина стоку ріки (понад 80 %) формується вище Києва; на території РФ – 32 %, Білорусі – 31 %, України – 37 %. За багато річний період його річний об’єм коливався від 22,6 до 96 км³, нині у гирлі становить 53 км³, зменшуючись у маловодні роки до 43,5 км³. Загалом у басейні Дніпра на території України формується у середньому 19,7 км³ стоку. Дніпро – основне джерело водних ресурсів для України та головна воднотранспортна магістраль. Всього в басейні Дніпра збудовано 510 водосховищ та 12 570 ставків на малих ріках. Дніпро забезпечує водою дві третини території України, зокрема й понад 30 млн осіб, 50 великих міст і пром. центрів (бл. чв. водопостачання Києва), бл. 10 тис. підпр-в, 2,2 тис. сільс. і понад 1 тис. комунал. госп-в, 50 великих зрошувал. систем. Спорудження дніпров. каскаду ГЕС і водосховищ, в яких закумульовано 43,8 км³ води, сприяло використанню енергет. ресурсів Д. та поліпшенню водопостачання галузей економіки. Води Дніпра живлять Інгулец., Краснознам’ян., Кахов. та ін. зрошувал. системи. З Дніпра починаються канали, воду яких використовують для водопостачання і зрошування: Дніпро–Кривий Ріг, Дніпро–Донбас, Північно-Кримський, Дніпро–Інгулець. Щорічно за межі басейну перекидається 5–6 км³ стоку. Від гирла до м. Дорогобуж (1990 км) Дніпро судноплавна. Каналами Д. сполучений з суміж. басейнами: з Німаном – Дніпров.-Німан. каналом (від 1784), з Зх. Двіною – Березин. водною системою (від 1805), з Зх. Бугом – Дніпров.-Бузьким каналом (від 1848). Осн. річк. порти – у Києві, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Запоріжжі; серед ін. – у Каневі, Черкасах, Кременчуці, Нікополі, Херсоні, а також у Білорусі – Могильові, Рогачові, Жлобині. Велике значення має рибальство (осн. пром. види риб – лящ, судак, короп, щука, окунь, товстолобик, білий амур). Береги Дніпра та його водосховищ – важливий рекреац. р-н.

Використання водних ресурсів Дніпра, зростання міст на його берегах зумовили необхідність орг-ції системат. спостережень. 1804 на річці побл. Києва створений перший постійно діючий пост для вимірів рівнів води.

Будівництво водосховищ порушило екологічну рівновагу й докорінно змінило умови водообміну. Порівняно з природними умовами, він уповільнився в Дніпрі у 14–30 разів. 1997 затверджена «Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води», основною метою якої є відновлення і забезпечення сталого функціонування екосистеми Дніпра, якісного водопостачання, захисту водних ресурсів від забруднення. У басейні Дніпра функціонують великі промислові об’єкти машинобудування, металургії, гірн.-рудної пром-сті; окрім Чорнобил., розташ. Рівнен., Хмельниц., Запоріз., Смолен. та Курська (обидві – РФ) АЕС. Фахівці України, РФ та Білорусі працюють над вирішенням транскордон. екол. проблем бас. Д. Питаннями водного госп-ва на тер. басейну опікується Дніпров. басейнове упр. Держводгоспу України.

Долина Дніпра була заселена десятки тис. років тому, про що свідчать залишки палеоліт. стоянок, пам’ятки трипіл. культури. Велику роль відіграла ріка у розселенні давніх племен, особливо слов’янських. Перша писемна згадка про Дніпро належить Геродоту і датована 5 ст. до н. е. З порожистою частиною Дніпра пов’язана історія виникнення Запороз. Січі. У 9–12 ст. річкою пролягав «шлях із варяг у греки», що зв’язував Балт. і Чорне моря. 1696 на Д. створ. перше з’єднання військ. кораблів. Під час росфйсько-турецької війни 1768–74 для захисту України від турецько-татарської.агресії почалося спорудження системи прикордонних укріплень – Дніпрової лінії. У 1-й чв. 19 ст. на річці запроваджено пароплавство. 1825 введено в дію перший буксир. пароплав, збудований у с. Мошни (нині Черкас. р-ну). 1850 почала працювати перша регулярна пасажир. лінія між Кременчуком і Пінськом (Білорусь), був споруджений один з перших постійних мостів через Дніпро – Ланцюговий міст у р-ні Києва. 1872 збудовано перший централізований водопровід у Києві із забором води з Дніпра. Під час воєнних дій 1918–20 та 2-ї світ. війни на річці відбувалися запеклі бої.

На берегах Дніпра – низка пам’яток природи, зокрема Канівський природний заповідник, Липівський заказник, розташ. відомі істор.-архіт. заповідники – Києво-Печерський національний історико-культурний заповідник, «Хортиця» Національний заповідник. У с. Трипілля (Обухів. р-н Київ. обл.) – музей пам’яток трипіл. культури. У Каневі над Д. поховано Т. Шевченка, с. Прохорівка (Канів. р-н) – М. Максимовича. Дніпро оспіваний в нар. піснях і думах, його образ втілений в худож. літ-рі, зокрема у «Слові о полку Ігоревім», творах Т. Шевченка, М. Гоголя, Лесі Українки, І. Нечуя-Левицького та ін. письменників; зафіксований на полотнах художників, у піснях відомих композиторів, худож. та документал. фільмах.

Вивчення екології нашого краю

Сучасна екологічна ситуація на Херсонщині та можливі шляхи розв'язання проблемних питань.

В останні десятиріччя під дією антропогенного фактора в області різко погіршився стан навколишнього природного середовища. Гостро постали такі екологічні проблеми: погіршення якості питної води; забруднення підземних вод; забруднення водойм стічними, нерідко зовсім неочищеними водами, погіршення екологічного стану річок; деградація земель під дією водної та вітрової ерозії, осолонцювання, вторинного засолення, підтоплення; забруднення землі побутовими та токсичними відходами, отрутохімікатами; зниження вмісту гумусу в ґрунтах, внаслідок чого зменшилась продуктивність сільськогосподарських угідь; розораність земель в області, яка перевищила всі припустимі межі; руйнування берегів річки Дніпра, Каховського водосховища, Азовського та Чорного морів; скорочення площі лісів та лісових смуг; забруднення атмосферного повітря в Херсоні канцерогенним для людини вуглеводнем бенз(а)піреном, який утворюється внаслідок викидів автотранспорту; наявність в Каланчацькому районі звалища з великою кількістю невизначених отрутохімікатів; збільшення кількості несанкціонованих сміттєзвалищ; загальне засмічення населених пунктів; недостатня площа об'єктів природно-заповідного фонду, внаслідок чого багато рідкісних видів флори, мікобіоти і фауни не охороняються; підвищення антропогенного тиску на ці об'єкти, особливо на біосферні заповідники; деградація біорізноманіття - стають рідкісними або навіть зникають види рослин, грибів, тварин; інтенсивне біологічне забруднення флори, в рослинні ценози проникають види- чужинці, серед яких є небезпечні карантинні види, та ін.

Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище досягло рівня, загрозливого для здоров'я людини і існування безпечного довкілля. Екологічний стан області можна охарактеризувати як напружений. В галузях охорони довкілля і здоров'я не забезпечується стійкий з екологічного погляду розвиток; органами державної і місцевої влади, як і окремими громадянами, з різних причин не виконуються в повному обсязі природоохоронні закони; спостерігається слабка екологічна освіта і екологічне виховання, недостатня екологічна обізнаність населення. В Херсонській області, порівняно з іншими областями України, зареєстровано дуже мало громадських екологічних організацій, ( наприклад в Бериславі діє «Відродження Берислава»), але деякі з них існують лише на папері. Громадськість в цілому пасивна в розв'язанні вказаних екологічних проблем. Не останньою причиною цього є слабка екологічна інформованість населення, дефіцит конкретної екологічної інформації, хоча за останні роки щодо території Херсонської і сусідніх областей накопичена значна її кількість.

03.04 Туризм Херсонщиною.

«Херсонщина — смарагд у золоті ланів»

Минуло багато часу від того дня, коли цариця Катерина ІІ дала наказ генералу Потьомкіну знайти місце на березі Дніпра для будівництва фортеці та порту. Назвали це місто Херсон (на честь давньогрецької колонії Херсонес).

Сьогодні місто Херсон не втратило свого первинного призначення місто-порт.

На лівобережжі Дніпра на 140км простягаються Олешківські піски з дюнами заввишки 8-15м – це єдина в Європі унікальна за своїми характеристиками пустеля.

Унікальний куточок природи на Херсонщині – це біосферний заповідник «Асканія-Нова» Чаплинського району. Тут розміщена єдина у світі ділянка первинного степу, яка ніколи не використовувалася для потреб сільського господарства.

Херсонщина – благодатна і щедра земля, за своїми природними та кліматичними умовами належить до кращих територій світу і має великий природно-ресурсний потенціал. Повітря в цих місцях насичене ароматами степових трав, квітучих садів, хвої, солоними морськими бризами. Тому Херсонщина вже упродовж багатьох десятиліть є визнаною оздоровницею і має унікальні можливості для розвитку туризму. Матеріали в покажчику згруповані у тематичні розділи, які висвітлюють окремі аспекти екології, охорони природи та раціонального природокористування, природно-заповідного фонду Херсонщини, туризму.

Херсонщина – це справжня перлина степового краю України. Її оспівували у віршах, її малювали і складали про неї пісні.

Вона приваблює туристів своєю природою, морем, фестивалями та рекреаційними послугами для туристів.

Наприклад Курган "Огуз"

Найбільший курган причорноморського степу знаходиться біля селища Нижні Сірогози. Він вважається одним із найяскравіших історичних пам'яток знайдених на території Херсонської області.

На думку деяких археологів, які проводили тут свої дослідження, цей пагорб можна вважати могилою нащадка скіфського царя Атея, який правив у IV столітті до н. е.

Крім того, Огуз вважається одним із найбагатших курганів. Свідченням цього є численні знахідки прикрас, які зараз прикрашають скіфські колекції Ермітажу та Національного музею коштовностей. Серед них золоті платівки із зображенням Діоніса, рогатих грифонів та медузи Горгони.

У 1901 році декілька таких знахідок стали причиною золотої лихоманки серед місцевого населення, яке масово почало копатися в землях пагорба, щоб відхопити собі частинку дорогоцінного металу.Археологи теж вирішили бути у цих справах оригінальними і придумали своє повір'я. Вони розповідають, що нібито, на тому місці, де під час розкопок хтось травмується і прольє свою кров, той обов'язково знайде золото.

Курган Огуз; вважається сімейною усипальницею скіфського царя Атея, який правив у IV столітті до н.е.

Острів Джарилгач

Це найбільший острів України та Чорного моря, який знаходиться у Каркінітській затоці за вісім кілометрів від міста Скадовськ і має статус орнітологічного заказника.Поява Джарилгач овіяна міфами та легендами, які розповідають історії про подвиги Ахілла та Геракла.

Так, один із міфів оповідає про те, що острів утворився з піску, який кидала під ноги Ахілу богиня Артеміда. Вона хотіла врятувати свою жрицю Іфігенію від одруження з воїном, який намагався її наздогнати.Сьогодні Джарилгач вважається безлюдним островом із довжелезним піщаним пляжем, який омивається чистими водами Чорного моря та Лиману.

Багато туристів, які хочуть усамітнитися і помилуватися благородними оленями та муфлонами вибирають для себе дикий відпочинок на цьому острові.

Комплекс рибалки та відпочинку "Дельта Дніпра"

Комплекс відкрили у 2008 році у Білозерському районі Херсонщини. Славиться він своїми заплавами з великою кількістю риби та птахів.

Саме тут знаходиться густа мережа водних доріг та рукавів, які займають площу в 350 кв. кілометрів і утворюють унікальний ландшафт.

Кожен рибалка мріє потрапити сюди аби виловити ляща, тараня, ліня, карася, щуку, коропа, сома або ж судака. Це справжній рай для азартного риболова, який тут може не лише половити риби, а й помилуватися гарними краєвидами і комфортно відпочити в одному із тамтешніх готелів.

Чорноморський біосферний заповідник

Заповідник розташований на території Херсонської та частково Миколаївської областей України та був створений у 1927 році.

Складається він із острівної, лісостепової та приморської ділянок, які доглядають близько 73 працівників.Крім того, він вважається найбільший за площею заповідником України, який є природним еталоном водно-болотних угідь північного Причорномор'я.Його можна вважати земним раєм для всього живого царства півдня. Адже фауна Чорноморського біосферного заповідника нараховує близько 3500 видів тварин, з яких 29 - занесені до Європейського червоного списку, а 124 види - до Червоної книги України.

Та справжньою окрасою заповідника вважається Тендрівська коса, яку давні греки прозвали Ахіллесовим шляхом і побудували там на честь нього храм.

З 1985 року заповідник увійшов до Міжнародної мережі біосферних резерватів, одержавши сертифікат ЮНЕСКО

Біосферний заповідник "Асканія-Нова"

Цей розкішний оазис природи по праву вважається найстарішим біосферним заповідником планети і найбільшим серед європейських степових заповідних територій.Створив його барон Фрідріх Фальц-Фейн, предок німецьких колоністів, які освоювали південні українські степи і володіли землею, на якій знаходиться Асканія-Нова.У кінці XIX століття, ще будучи зовсім юним, Фальц-Фейн почав створювати перші вольєри для птахів і звірів.

Дитяче захоплення Фрідріха стало справою його життя, його зусиллями був створений зоопарк і красивий дендропарк. Але найвидатнішою справою Фальц-Фейна було створення унікального заповідника на ділянці типчаково-ковилового степу.Пам'ятник барону встановлений на території заповідника.

На сьогоднішній день площа природного оазису складає 33 тисячі гектарів, третина з яких - абсолютно заповідна степова зона, якої ніколи не торкався плуг.У тутешніх степових екосистемах налічується більше 500 видів вищих рослин і понад трьох тисяч видів тварин. 69 видів тварин, що мешкають в Асканії, занесені в Червону книгу України, 295 - охороняються Бернською конвенцією, 104 - Боннською конвенцією, а 12 - занесено в Європейський червоний список.

Сотні туристів приїздять сюди кожного року, щоб подивитися і безпосередньо поспілкуватися з тваринами в умовах дикої природи. Почуття переповнюють, коли ти власноруч можеш доторкнутися і погладити благородного оленя.

10.04 -16.04 заповідники та заказники

Навіщо нам заповідники?

Ще з часу виникнення самої ідеї заповідання, яку висловив у 1895 р. В.Докучаєв, наукові кола та прогресивна громадськість вважали збереження заповідних еталонів кожної природно-історичної області святою справою, справою совісті і честі нації. Загалом заповідну справу можна визначити як теорію та практику збереження і відновлення ландшафтних комплексів, а також їх раціональне використання у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Відтак чи потрібні суспільству заповідники, національні парки і загалом заповідні території?

Відверто кажучи, у наш час вони економічно недоцільні і не мають соціального запиту. В умовах сьогодення для більшості українців національні парки, створені для організації відпочинку та дозвілля населення, не є першою необхідністю. На створення національних природних парків, а ще більше — на подальше утримання їх потрібні чималі державні кошти.

АЛЕ ДЛЯ ЛЮБИТЕЛІВ ПОДОРОЖЕЙ І ПІЗНАННЯ Є НА ЩО ЗВЕРНУТИ УВАГУ!

5 заповідників України, які варто побачити на власні очі.

"Асканія-Нова"

Найстаріший в Україні біосферний заповідник розташований у Херсонській області на лівому березі нижнього Дніпра серед степових просторів Таврії. Він належить до "100 великих заповідників і парків" світу. У ньому – понад 1000 тварин, 70 видів птахів і 400 - трав та квітів.Тут уперше в світі з'явилися кінь Пржевальського, зеброїди, зубробізони та інші гібриди. Тут ви зможете побачити унікальних тварин: теплолюбних бантенгів, африканських буйволів, індійських антилоп, ситатунг, шотландських поні, імпал, куланів, винторогих козлів, сухоносів тощо. До заповідника входить зоологічний і дендрологічний парки. Дендрологічний парк – єдиний на степовому півдні України, який немає природної деревної рослинності. Тут штучно відтворені фрагменти лісу, ставків, галявин та острівців.

Доїхати сюди можна з Херсона, Новоолексіївки та із чорноморських курортів області екскурсійними автобусами.

"Дунайський"

На Одещині, поблизу міста Вилкове, роташований Дунайський біосферний заповідник. Це так званий Нульовий кілометр. Тут є багато заток із чудовими заплавними лісами.Унікальність і своєрідність заповідника у тому, що тут розташована Кілійська дельта, наймолодша і найдинамічніша ділянка однієї з найбільших у світі дельт – дунайська.Територія заповідника охоплює єдину "живу дельту" Європи, де завдяки намулу, який нанесла ріка, щороку утворюються нові острови. Рукави та протоки утворюють лабіринт, де гніздяться птахи, в тому числі і пелікани, які стали "візитівкою" заповідника.

Візитівкою заповідника є пелікан. Також ви побачите поля лотосів, рідкісні види тварин і риб.Дістатися можна до Одеси або до Кілії, потім на маршрутному таксі до Вилкового.

"Поліський"

На Житомирщині у селі Селезівка між річками Уборть і Болотниця розташований острівець дикої природи – Поліський природний заповідник. Природа у цьому північному куточку України нагадує тайгу. Тут багато соснових лісів, мальовничих озер і струмків. У лісовій гущавині бродять рисі та лосі.Через територію заповідника проходить немаркований кордон із Білорусією – це режимна закрита територія фактично недоступна для звичайних туристів.Тут можна відвідати музей просто неба "Древлянське село" і зупинитися з ночівлею у зрубній хаті. Ви побачите поліські печі, в яких палять дровами і готують колоритні страви в горщиках.Природа Поліського заповідника нагадує тайгу

Доїхати можна до Овруча з Києва або Житомира, звідти - до Селезівки рейсовим автобусом.

"Медобори"

На сході Тернопільської областів у межах Гусятинського і Підволочиського районів у селі Гримайлівна на території унікального геологічного утворення – Товтр (залишки давнього бар'єрного рифу, що сформувався понад 25 мільйонів років тому) розташований природний заповідник "Медобори". Свою назву він отримав завдяки медоносним рослинам, які збереглися донині.

У Х-ХІІІ століттях тут був збручський культовий центр, один із останніх осередків язичництва у Київській Русі.На території заповідника є багато історико-культурних об'єктів: геологічне відшарування Товтрової гряди у Сліпому яру, карстові печери, язичницькі городища біля гір Звенигород, Говда, Бохіт. На околиці села Вікна розташовані унікальні озерця у вигляді лійок, що не замерзають навіть узимку.Також тут тече річка Збруч, на правому березі якої є джерело "Гліцеринова вода", а навпроти нього – джерело "Збручанської Нафтусі". Недаремно заповідник "Медобори" називають скарбницею лікувальних факторів. Адже "Гліцеринова вода" має цілющі властивості: якщо нею вмитися, шкіра стає молодшою. Через це у народі його називають джерелом краси донни Бейжі.Джерело "Збручанська Нафтуся" має жовчогінні, сечогінні, протизапальні, дезінфекційні властивості. Окрім цього, хворі їдуть сюди, аби відновити склад крові.Серед тварин тут можна побачити оленя, косулю, дикого кабана, куницю, борсука та інших.Дістатися можна із Тернополя до Гусятина або Гримайліва, далі – автобусом.

"Розточчя"

На Львівщині у Яворівському районі у селищі Івано-Франковому на головному європейському вододілі, у межах території України і Польщі, розташований унікальний, у фізико-географічному відношенні, природний заповідник "Розточчя".Заповідник цікавий тим, що тут беруть початок багато річок та струмків, що впадають у водні артерії України – Дністер, Буг, Чорне та Балтійське моря. Також ця територія поєднує три флористичні області: Карпати, Поділля і Полісся, тому ви зможете побачити чимале різноманіття рослин, які відрізняються між собою віком та походженням. Серед рослин тут є біла фіалка, сіра вільха, біла ялиця, багно болотне, мирзолиста верба та болотяна журавлина.Територія заповідника "Розточчя" поєднує три флористичні області: Карпати, Поділля і Полісся Із рідкісних видів тварин, занесених до Червоної книги України, у заповіднику зустрічаються горностай, кутора мала, європейський широковух, змієїд, орлан-білохвіст, сичик-горобець, мідянка, полоз лісовий, дозорець-імператор. Комусь може пощастити побачити у заповіднику найменшу пташку України - жовтоголового королька.

Доїхати сюди можна зі Львова автобусом