В українській мові історично утворилися дві функційно-стильові сфери — книжне мовлення й розмовне мовлення, у межах яких утворювалися стилі — функційні різновиди літературної мови. У розмовному мовленні виділяють розмовно-побутовий стиль; а в межах книжного — художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, конфесійний, епістолярний. Кожний з цих стилів має свою сферу вживання, призначення, стильові ознаки, що реалізуються добором або організацією мовних одиниць. Створення текстів певного стилю регулюють відповідні норми.

Стилістичні норми — це мовленнєві норми, що регулюють правильне вживання мовних засобів відповідно до мети висловлювання та мовленнєвої ситуації. Для кожного стилю існують свої стилістично марковані засоби, і вживати їх треба лише в тій мовленнєвій ситуації, якої вони стосуються. Зокрема, для офіційно-ділового

стилю характерні стандартні мовленнєві звороти (канцеляризми), яким властива відтворюваність, стійкість значення, нейтральність забарвлення.

Такі звороти доречні в цьому стилі, оскільки завдяки їхній упізнаваності не затримують на собі увагу, полегшуючи ділове спілкування. Наприклад, на виробництві вживаються словосполучення у зв’язку з виробничою необхідністю, доводити до вашого відома, які не викликають емоцій і сприймається закономірно. Але якщо такі слова вжито в іншій ситуації, то це призведе до небажаного ефекту.

(На побаченні юнак скаже своїй коханій: «Лесю, доводжу до твого відома, що я тебе кохаю».)

Емоційно-забарвлені слова й словосполучення вживають у художньому стилі, вони не властиві науковому чи офіційно-діловому стилям.

Порушення стилістичних норм призводить до появи стилістичних помилок. Вони є різновидом мовленнєвих помилок, як і лексичні, морфологічні та синтаксичні.

Стилістичні помилки виникають унаслідок порушення мовцями трьох основних критеріїв — змістового, функційного й естетичного.

1. Порушення змістового критерію.

1.1. Неправильна лексична сполучуваність слів: надавати прикрощів (треба завдавати прикрощів).

1.2. Порушення смислового поєднання одиниць: Ми зустрілись на дискотеці, а розстались восени.

1.3. Нерозрізнення паронімів: Абонементна скринька (правильно абонентна).

1.4. Уживання слів у невластивому значенні: Це є вірне рішення (треба правильне). (Вірність — це незрадливість у коханні, дружбі, служінні)

1.5. Уживання зайвих слів (плеоназм): Передній фасад будинку.

1.6. Уживання поряд спільнокореневих слів (тавтологія): Зробити велику роботу (правильно виконати).

1.7. Об’єднання як однорідних членів родових і видових назв (Любити різні фрукти і яблука) або різних частин мови (Любити музику й малювати).

1.8. Невдалий порядок слів: Цікава поїздка на острови туристів (правильно Цікава поїздка туристів на острови).

2. Порушення функційного критерію.

2.1. Невластиве вживання просторічних слів і діалектизмів: Організація дозвілля нашому керівництву по цимбалах.

2.2. Невиправдане вживання книжної лексики: Покупець запропонував знизити ціну.

2.3. Невідповідність стилістичного забарвлення слова змістові фрази: На блідій фізіономії чорніли брови.

3. Порушення естетичного критерію

3.1. Мовні штампи: З повною відповідальністю поставитися до назрілих питань.

3.2. Штучна експресивність: Українська мова — гілка червоної калини.

3.3. Немилозвучність висловлювання внаслідок нагромадження однакових звуків (какофонія): Часто втрачати почуття часу.

3.4. Нагромадження тих самих частин мови: Розв’язання питання підвищення ефективності навчання.

3.5. Одноманітність у побудові речень.

3.6. Невдала довжина фраз. (Арешенков Ю. О. Стилістика української мови. Кривий Ріг: КрДПУ, 2000. С. 26–27).

Стилістичні норми регулюють правильність відбору мовних одиниць відповідно до умов спілкування та стилю викладу. Стилістична помилка – помилка в усному або писемному мовленні, що полягає у вживанні слів (словосполучень, речень), що не відповідають стилеві всього тексту.

Теоретичні відомості стосовно основних понять: параграф 44, 45 с.149-150, с.154-155. Опрацюйте.

Ви повинні розрізняти такі понятття, як “багатозначність слова” (одне й те ж слово, що має пряме й переносні значення) та “слова-омоніми”(однакові за звучанням – омофони (сонце і сон це?), однакові за написанням – омографи (замок і замок), однакові в певній граматичній формі – омоформи (душ (ім.чол.р.одн.Н.В.) і душ (ім.множ.Р.В.), але різні за значенням слова.

Також розуміти, що є поняття “контекстуальні антоніми”, а також “контекстуальні синоніми”.

Не забувайте про численні помилки у вживанні слів-паронімів (талан і талант, мимохіть і мимохід, ожеледь і ожеледиця та багато інших)