ЧЕРГУВАННЯ /О/ ТА /Е/ З  НУЛЕМ

 Воно відбувається як у словозміні, так і у словотворенні. Це чергування властиве всім східнослов'янським мовам і пов'язане із занепадом зредукованих ь, ъ (у слабкій позиції вони зникли, у сильній розвинулися у голосні повного творення: ъ-►/о/, ь->/е/: сьнь -* сон, але сьну -> сну).

/о/ та /е/ чергуються з фонемним нулем:

1 ) в іменникових суфіксах -ок, -очок, -ець: пісок - піску, садочок -садочка, хлопець - хлопця;

2) у коренях слів: день - дня, весь - вся;

3) у родовому відмінку іменників: сосна - сосон, сестра - сестер, голок - голка.

Чергування відбувається і у словотворенні: день - дніти, сон-заснути, тьма - темний, дно - бездонний.

ЧЕРГУВАННЯ /О/, /Е/ З /І/

Чергування /о/, /е/ з /і/ досить поширене у сучасній українській мові, оскільки властиве тільки їй (в інших слов'янських мовах воно відсутнє).

Голосні /о/, /е/ у відкритому складі чергуються з ІМ у закритому складі: ночі - ніч, столи - стіл, кореня - корінь, робота - робітник.

Це чергування відбувається в різних формах того самого слова та в різних словах спільного кореня або спільної основи, тобто охоплює сферу словотворення і словозміни: осені - осінь, воля - вільний.

Інколи послідовність чергування /о/, /е/ з ІМ порушується в сучасній українській літературній мові. Воно не відбувається:

1. У повноголосних формах -оро-, -оло-, -ере-, -еле- зі сталим наголосом: ворон, шелест, мороз, холод, очерет.

Винятки: поріг, сморід, просторінь.

2. У звукосполученнях -ор-, -ое-, -ер-: горб, шерсть, шовк;

3. Коли /о/, /е/ випадні: день - дня, лісок - ліска, липень - липня.

4. У суфіксах -очк-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-: гілочка, доленька, дівчинонька, малесенький.

5. У словах книжкового походження і похідних від них: закон, прапор, верховний.

6. У словах іншомовного походження: диплом, атом, альбом, жетон, студент, диригент, але папір - паперу, дріт - дроту, табір - табору, колір - кольору, Антона - Антін.

7. У суфіксі -тель- і префіксі воз-: учитель, вихователь, возз 'єднання.

8. У деяких прізвищах: Котляревський, Садовський, Петовський, але Крижанівський, Голованівський.

9. У складних словах з морфемами -вод, -воз, -нос, -роб, -ход: водовоз, хлібороб, скороход, але перехід, газопровід, всюдихід, провід, виріб, захід.

10. У родовому відмінку множини іменників жіночого і середнього роду: основ, будов, меж, потреб, значень, звернень, імен, чудес.

11. В особових формах дієслів дійсного та наказового способів: пишеш, малюєш, винось, виходь.

ЧЕРГУВАННЯ /Е/-/0/ ПІСЛЯ ШИПЛЯЧИХ ТА /Й/

У сучасній українській літературній мові після шиплячих /ж/, /ч/, /ш/, /дж/ та /й/ може вживатися /е/ та /o/. Серед цих слів виокремлюються слова, в яких відбувається чергування /е/ з /o/ (ці слова вживаються і з /е/, і з /о/): вечеря - звечора, шестеро - шостий, женити - жонатий; слова, які завжди вживаються з /o/: жовтий, бджола, його, гайок; слова, які завжди вживаються з /е/: честь, щетина, щедрий, джерело, Марієчка.

Фонема /е/ вживається після шиплячих та /й/ тоді, коли стоїть перед наступним м'яким приголосним: челюсті, ніженька; перед складом з голосною IM: щебінь, женіть, ввечері; перед складом з голосною /и/, якій в російській мові відповідає /и/: пшениця, женити.

Фонема /о/ вживається після шиплячих та /й/ перед твердим приголосним: жовч, шов, жом; перед складом з голосними /о/, /а/, /у/: щока, чоло, йому; перед складом з /и/: чотири.

Послідовність чергування голосних /о/, /е/ після шиплячих та /й/ іноді порушується:

1. У відмінкових формах іменників III відміни під впливом інших іменників: свіжості, більшості (бо молодості).

2. За аналогією до форм іменників, у яких loi після шиплячої стоїть перед твердою приголосною: на щоці (бо щока), у пшоні (бо пшоно).

3. У дієприкметниках та прикметникових формах: зношений, зосереджений, печений, озброєний, свіжою, гарячою.

4. У книжних і запозичених словах: чек, жетон, шеф, чемпіон, жест, жезл, ковчег.

5. У деяких словах фонема /е/ після шиплячих закріпилася за традицією: чекати, червоний, кочерга, черга, щезати, щедрий, шепотіти, чепурний, черкати (почерк).