Складні випадки наголошування слів

Правильність наголошування є однією з ознак культури мовлення. При виробленні акцентуаційних норм українська мова має далеко більше труднощів, ніж у формуванні  лексики. Пояснюється це строкатістю наголошування в різних говорах нашої мови, а також упливом сусідніх мов, насамперед російської та польської. Ще один чинник, що не сприяє закріпленню нормативного наголошування серед широкого загалу мовців, — надуживання в творах багатьох авторів, особливо сучасних, поетичними вільностями. Нерідко це зовсім не поетичні вільності (себто відступи від норм, зумовлені стилістичними або ритмомелодичними міркуваннями), а просто мовна безграмотність, неохайність. 

1. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: вигнання, видання, визнання, завдання, запитання, заслання, зібрання, навчання, писання, пізнання, послання,  читання.

Але є й відхилення від цього правила: зобов’язання, ковзання.

2. Наголос у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині переходить на закінчення: вказівка — вказівки, голка — голки, жінка – жінки, картка – картки, качка –качки, книжка – книжки, копійка –копійки, ластівка — ластівки, ложка –ложки, миска –миски, писанка — писанки, помилка – помилки, сторінка –сторінки, хатка –хатки,  учителька — учительки, але: родичка —родички, сусідка — сусідки, верхівка — верхівки.

3. У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення -ий:  вузький, в’язкий, кружний, легкий, липкий, мілкий, низький, новий, нудний, пісний, пітний, рідкий, різкий, сипкий, скучний, стійкий, стічний, страшний, твердий, тісний, тонкий, товстий, трудний, тяжкий, черствий, чіткий, чудний.

У прислівниках, утворених від таких прикметників, наголос падає на перший склад: вузько, легко, мілко.

4. У деяких дієсловах наголошується :

•        останній склад дієслів із закінченнями    -емо, -имо, -ете -ите:  несемо,веземо, живемо,  ідемо, беремо;  несете, везете, живете, ідете;  але: підемо,  підете /але підУ/; будемо, будете.

•        закінчення  -у: вожу, ношу, в’яжу, чешу, верчу, колишу, але коли з’являється в цих дієсловах префікс, наголос переміщується — повожу, поношу, пов’яжу, почешу,  поверчу, поколишу;

•        суфікс безпрефіксальних дієслів:  стояти, мовчати, сидіти,  лежати;

•     корінь префіксальних: постояти,відстояти, настояти,  помовчати, посидіти, полежати.

•       закінчення  -а в дієслівних формах  жіночого або середнього роду минулого часу: везла (-о), взяла (-о), несла (-о), жила (-о), налила (-о), підійняла (-о).

•       суфікс інфінітива з кореневим Е:  везти, нести, плести, мести, брести;

•       корінь інфінітива з кореневим А:  класти, впасти, вкрасти і под.

•       початок слова у префіксальних дієсловах: знайде, піде, зійде, прийде і под.

5. Займенники той, цей, мій, весь  у родовому відмінку однини, а займенники той, цей, весь у давальному відмінку однини  мають наголос на закінченні — того, цього, мого, всього; тому, цьому, всьому. А коли їх уживають із прийменниками, то наголошують на першому складі: до (після) того, цього, мого, всього; на (у) тому, цьому, всьому.

6. горошина, градина, соломина,

розлад, розмах, розпад, розстріл.

7. Треба запам'ятати наголос у таких словах:

Абищо, абиякий, агент, адже, алкоголь, бадьорішати, бовтати, болотистий, бородавка, босий, бюлетень (множина: бюлетені), вантажівка, верба, веретено, вимова, виразний, витрати, вільха, вірші, вітчим, граблі, грошей, дано (від даний), дзвонять, диспансер, дітьми, довідник, донька, дочка, дощечка, дрова, жалити, жалюзі, жевріти, живопис, житло, забавка, заробіток, значущий, зобразити, зручний, ім’я, індустрія, каталог, квартал, кидати, кишка, кілометр, кінчити, коваль, колесо, колія, корисний, косий, краду, кроїти, кропива, кулінарія, курятина, кухонний,   листопад, літопис, локшина, медикамент, мережа, металургія, ненависть, напій, начинка, низина, ніздря, новина, обруч, обстріл, одинадцять, олень, оптовий,  отаман, параліч, пасти, перепис, перепустка,  перчити, піала, піцерія, подруга, порядковий, посередині, праліс,приятель, піна, подушка, показ, попільниця,  проріз, псевдонім, п’яниця, разом, решето, рукава (або рукави), рукопис, русло, сердити, середина, сироватка, спина, синява, статуя, столяр, судно,терези, товпитися, уподобання, урочистий, фартух, феномен,  фольга, хвалений, хутро, царина (1. Околиця, край села; вигін за селом; необроблюване поле тощо.  2. перен. Сфера діяльності людини; ділянка, галузь), цемент, центнер, циган, цінник, часу, черговий, черпати, чорнозем, чорнослив, чотирнадцять, широко, шофер, щавель, щипці, юродивий, яловичина .

8. Найчастіше порушують наголос у словах випадок, текстовий, фаховий та ін.

Слово випадок у літературній мові має наголос  на першому складі. Воно належить до цілої низки подібних щодо творення слів з наголосом на префіксі ви-: вибалок, виняток, виросток, виселок  тощо.

Текстовий і фаховий наголошують за зразком прикметників, що походять від односкладових іменників лісовий, льодовий, сніговий, цеховий .

9. Іменники, які в множині змінюють наголос, у сполученні з числівниками два (дві), три, чотири зберігають наголос однини: копійка – копійки, але п′ять копійок; озеро — озера, але два озера; дерево — дерева, але три дерева; острів — острови, але чотири острови.

10. Характерним для української мови є наявність двох варіантів наголошування, що відповідають нормі. Тож запам’ятайте:    алфавіт, апостроф, байдуже, беззахисний, висіти, васильки, весняний, визвольний, високо, договір, доповідач, допоміжний, жало, завжди, загадка, зокрема, картопляний, мабуть, морквяний, оглядач, оповідач, первісний, позивач, помилка (але помилки), поняття, простий (простий - звичайний), сливовий, усмішка, черга, ясний.