Для групи № 34 - урок №16.
Мета: (формування компетентностей): предметні (знання про сполучники, синтаксичні норми, пов'язані зі сполучниками; уміння і навички правильного вживання сполучників; орфографічні навички); ключові (уміння вчитися: логічне мислення, уміння зіставляти, порівнювати, робити висновки; комунікативні: уміння працювати в колективі, навички самостійної роботи; інформаційні: навички аналізу наукового тексту, уміння працювати з тестами; загальнокультурні: свідоме ставлення до культури мовлення).
Сполучники
служать для поєднання між собою однорідних членів речення та речень: дивлюсь і слухаю; світить, але не гріє; великі та малі; рано чи пізно; вечір або ніч. В повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед. (М. Рильський.)
За походженням сполучники бувають:
а) первинні: і, та, а, бо, чи;
б) похідні, що розвинулись із інших частин мови: зате, проте, однак, якщо, якби, тому що, через те що, у зв’язку з тим що, незважаючи на те що, не тільки… а й і т.д.
За значенням сполучники бувають сурядні, підрядні і пояснювальні.
Сполучникипояснювальні(тобто, а саме,як-от)суряднієднальні: і, й, тапротиставні: а, алерозділові: або, чипідрядніпорівняльні: як, мовчасові: як, відтоді якпричинові: бо, тим щомети: щоб, абиумовні: якщо, якбидопустові: хоч, хайнаслідковий: так що
Сурядні сполучники з’єднують однорідні члени або рівноправні речення: Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко).
Серед сурядних сполучників розрізняють:
а) єднальні: і(й), та (в значенні і), також, і... і, ні... ні, як... так і, не тільки... а й;
б) протиставні: а, але, та (в значенні але), зате, проте, однак, все ж;
в) розділові: або, чи, або... або, чи... чи, то... то, не то... не то, чи то… чи то.
Підрядні сполучники приєднують підрядні речення до головного: Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха, що виросли крила, що неба достане, коли полетить (Т.Шевченко).
До підрядних сполучників належать:
а) порівняльні: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немовби, немовбито, наче, неначе, неначеб, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто, гейби;
б) часові: як, перед тим як, після того як, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, в міру того як, як тільки, тільки-но, тільки що, скоро, ледве, щойно;
в) причинові: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки, позаяк;
г) мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
ґ) умовні: якщо, якби, коли б, аби, раз;
д) допустові: хоч (хоча), хай, нехай, дарма що, незважаючи на те що;
е) наслідковий: так що.
Пояснювальні сполучники приєднують уточнювальні слова і речення: Цитати із дум та пісень без музичного їх оформлення, тобто без мелодії, а в думах ще й без супроводу кобзи, багато втрачають (М.Рильський).
До пояснювальних сполучників належать: тобто, цебто, або (в значенні тобто), чи (в значенні тобто), а саме, як-от.
За будовою сполучники бувають:
а) прості: і, а, та, бо, чи, що, як, хоч;
б) складні: проте (про+те), зате, щоб (що+б), якби, нібито (ні+би+то);
в) складені: та й, коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки... а й, як... так і.
За способом вживання сполучники є одиничні, повторювані й парні.
Одиничні сполучники (і, та, а, але, або, чи, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Хай квітне злагода і праця на всіх полях, у всіх серцях, щоб у труді святім змагаться, а не в загарбницьких боях (М.Рильський).
Повторювані сполучники (і... і, ні... ні, або... або, чи... чи, то... то) повторюються два або більше разів підряд при однорідних членах речення або реченнях: Взяв лице в холодні я долоні, і дивлюсь, і слухаю, і жду. (В.Сосюра.)
Парні сполучники (не тільки... а й , не тільки... але й, як... так і, як не… так, хоч... але, якщо... то, чим... тим) вживаються двома частинами при двох різних однорідних членах речення або реченнях: Хоч поганий тин, та затишно за ним (Hар. творчість).
© WebPen.com.ua Тренажер з правопису української мови. Київ 2015-2021
Написання
Правило
Разом
Сполучники, як би вони не були утворені, звичайно пишуться разом (одним словом):
а) адже, аніж, ніж, отже, отож, таж, також, теж, тож;
б) аби, мовби, немовби, ніби, начеб, неначеб, щоб, якби;
в) мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто;
г) абощо, тощо, якщо;
д) притому, притім, причому, причім, проте, зате, затим.
Окремо
Частина сполучників може мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо, а саме: адже ж, або ж, але ж, бо ж, все ж, хоч би, хоча б, коли б, коли б то.
Окремо пишуться всі складові частини в таких сполучниках: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, для того щоб, з тим щоб, в міру того як, з тих пір як.
У кількох сполучниках перші дві частини пишуться разом, наступні — окремо, а саме: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що.
Через дефіс
Через дефіс пишуться сполучники з підсилювальними частками бо, но, то: отож-бо, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то, тільки-но.
Для правопису важливо вміти розрізняти складні сполучники таж, теж, тож, якби, якже, якщо, щоб, проте, зате, притому, причому (які пишуться разом) і однозвучні поєднання інших частин мови та ж, те ж, то ж, як би, як же, як що, що б, про те, за те, при тому, при чому (які пишуться окремо).
Сполучники можна замінити іншими синонімічними сполучниками: таж — адже, теж — також, тож — тому, якби — коли б, якже — якщо, якщо — коли, щоб — аби, проте — однак, зате — але, притому — до того ж, причому — і то.
Однозвучні ж поєднання інших частин мови замінити сполучниками не можна.
Сполучники членами речення не бувають і не відповідають на питання (на питання може відповідати все підрядне речення, а не сам сполучник).
Однозвучні ж поєднання слів є членами речення і відповідають на питання в реченні: яка? — та ж; яке? — те ж; що? — то ж; як? яким способом? — як би, як же; що? — що б; про що? про яке? — про те; за що? за яке? — за те; при чому? — при тому, при чому.
Порівняйте:
Я мусив заховатися від вас, Щоб ви не бачили мого ридання, Не знали глибини моїх ураз (Данте Аліг’єрі). А вона на що б не дивилася, де б не гуляла — всюди ввижаються їй дрімучі волинські праліси (М. Олійник);
Якби́ мені крила, крила соколинії, полетіла б я за милим, за дружиною (Т. Шевченко). Я́к би там не було, а література — моя професія (Леся Українка);
На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Повинна дякувати мамі за те, що будила рано, навчила всього робити;
Смерть — то короткий подих, мить остання, Якщо́ вона закон — не покарання. (Ф. де Кеведо). Я́к що трапиться, ні на кого не нарікай.
Підготовка до ЗНО. Завдання, відповіді та інтерактивні тести онлайн.
Домашнє завдання:
Виконайте вправи.
Запишіть речення, розкриваючи дужки. Сполучники підкресліть. Поясніть написання сполучників та однозвучних із ними слів.
1. Наука в ліс не веде, про (те) з лісу виводить. 2. Не говори багато про (те), що знаєщ, але знай, про що говориш. 3. Що (б) добре жити, треба працю любити. 4. Що (б) на серці не робилося, то на лиці не втаїться. 5. Як (би) такий до роботи, як до розмови. 6. Як (би) йому сказати, що (б) пішов із хати. 7. Як (би) ти, сину, йшов в отаку годину. 8. Це ж не близько (А. Головко). 9. Коли (б) кожним радісним літом виростала травинкою я, то на луці палаючим цвітом написала б Вітчизни ім’я (В. Ткаченко). 10. Як (би) відали ви, які славні були ті суворі, закручені хлопці (М. Нагнибіда). 11. То (ж) при тобі, мій друже давній, вірний, пройшло життя дитяче моє (Леся Українка).
2.Творча робота
- Складіть пари речень зі сполучниками та однозвучними самостійними частинами мови із частками:
Щоб — що б, якби — як би, якщо — як що, зате — за те, проте — про те, теж — те ж, таж — та ж, тож — то ж, тимчасом як — тим часом.
Фото виконаних завдань надсилати мені на електронну пошту: skok.nataliia@kpel.kiev.ua .У темі листа вкажіть ваше прізвище, номер групи та № уроку