Прикметники, що перейшли в іменники

Прикметники можуть утрачати здатність виражати ознаки предмета і набувати здатності називати предмети і явища. Такі прикметники переходять в іменники. У мовленні вони вживаються для називання осіб або предметів і можуть мати при собі означення.

ПОРІВНЯЙТЕ: черговий учень — старанний черговий; хворий юнак — слухняний хворий; вихідний день — очікуваний вихідний.

Перехід прикметників в іменники, або їх субстантивація , відбу­вається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й викону­ють функції іменників, виступаючи в реченні в ролі підмета чи додатка.

Субстантивовані прикметники відповідають на питання хто? що?

Субстантивація буває п о в н о ю , коли прикметник постійно вжи­вається в ролі іменника: набережна,лісничий, пальне, їдальня, учитель­ська, колискова, ставши власне імен­ником прикметникової форми.Сюди належить велика група влас­них географічних назв і прізвищ:Рівне, Лебедин, Львів, Грозний,Гур’їв, Коцюбинський, Підмогильний. Багряний та ін.

При неповній субстантивації прикметники поряд з власною функ­цією (означення або іменна частинаскладеного присудка) можуть вжива­тися й у ролі іменників (підмета або додатка): майбутнє, сучасне, прийдешнє, зовнішнє, вчений, старший, моло­дий, посівна, військовий, пернаті, диспетчерська, пряма, дотична.

Закріплення матеріалу.

Виконайте вправи:

Вправа 1. Перепишіть, уставляючи пропущені літери. До виділених слів поставте питання, з’ясуйте їхнє лексичне значення. Якими частинами мови є ці слова в реченнях?

1.І тільки той, у кого серце чуле, хто вміє бер..гти своє м..нуле і вміє шанувать своє сучасне, лиш той майбутнє вивершить прекрасне (М. Чубинський). 2. Треба було б хворому пер..д сном дати калини з медом (Олесь Гончар). 3. Два недужих сіли й казан борщу з’їли. 4. Був у Кощія гаманець, у нім повно золотих (Народна творчість).

Вправа 2. Прочитайте. Визначте слова, які з прикметників перейшли в іменники. Укажіть відмінки цих слів.

1.Не скупий володіє багатством, а воно ним. 2. Потрібний, як лисому гребінь. 3. Це такий, що не уступить ні кінному, ні пішому (Народна творчість). 4. Вперед мерщій, вперед, мій карий (М. Чирський). 5. І для любої розмови мила вийшла на поріг (Б. Сосюра).

6.Сучасне завжди на дорозі з мину­лого в майбутнє (О. Довженко). 7.Хіба минає все минуле? (Леся Ук­раїнка ). 8.Не забувайте незабутнє… І не знецінюйте коштовне. Не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторнена сто ерзаців у собі! (Л. Костенко). 9.Старі правду кажуть: два хитрихмудрого не переважать (Нар. творчість).

Домашнє завдання :

Параграф № 9 - 10.

2.Вправа № 4 на с. 31.