Якісні прикметники можуть мати ступені порівняння, тобто вияв ознаки в предметі різною мірою. 

Розрізняють два ступені порівняння: вищий і найвищий. 

Вищий і найвищий ступені порівняння мають просту і складену форми, а найвищий – ще й складну форму. 

Кінцеві приголосні основи [г], [ж] перед суфіксом -ш-  змінюються й утворюють із суфіксом звукосполучення [жч]: дорогий — дорожчий, дужий — дужчий; кінцевий приголосний основи [с] перед суфіксом -Ш - теж змінюється утворюючи з суфіксом звукосполучення [шч], що графічно передається буквою щ: високий — вищий; товстий-товщий;

Окремі прикметники утворюють форму вищого ступеня, змінюючи основу: гарний — кращий, поганий — гірший, малий — менший, великий — більший.

Посилення інтенсивності ознаки може виражатися додаванням до прикметників вищого ступеня слів багато, значно, набагато, куди (багато ширший, значно дорожчий, куди кращий).

            Написання есе

1. Перепишіть уривок з вірша й виконайте завдання.

І не знецінюйте коштовне (додаток - - - - )  

Не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне (додаток - - - - - ) на сто ерзаців у собі!

Л. Костенко

Ерзац - продукти, розроблені протягом цього часу включали: синтетичний каучук (виробництво з нафти), бензол для пічного палива (вугільний газ), чай, що складається з листя малини або котячої м'яти, каву, для виготовлення якої використовували смажені жолуді замість кавових бобів; замінник, сурогат.

А. Підкресліть члени речення.

Б. З’ясуйте лексичне значення виділеного слова.

В. Напишіть вільне есе про проблему, порушену в рядках Л. Костенко.

          Есе ( зразок )

Що є для мене коштовним у житті? Як не загубитися у юрбі? І як не проміняти неповторне? Ці питанні турбують не лише мене, а й більшість населення нашої держави. Коштовне. Для мене це Батьківщина , де спілкуються рідною мовою, де вчать мислити української, відповідати – українською, молитися, співати – українською, де не соромляться того, що ти заговориш Українською. У моїй країні багато недоліків. Утім, як і в будь-якій іншій. Ідеш Сумською з її шикарними магазинами і салонами, повз площу Свободи, повз сад Шевченка, повз Оперний театр і милуєшся всією цією красою. Але знаєш, що варто звернути вправо або вліво - і опинишся в старих брудних двориках, де багато будинків уже навіть не придатні для житла, і тільки квіти на підвіконнях свідчать про те, що тут усе-таки хтось живе. А дороги? Без сліз та нарікань не можна говорити про це! У такій країні нелегко жити. І нерозумно це приховувати. Але я не хочу і не буду змішуватися з юрбою, яка «скиглить» від незручностей, яка звинувачує всіх у життєвих проблемах: комуналка, високі ціни, низька зарплатня! Я спробую зберегти те неповторне, яке маємо ми всі- українці. Це найкращі, талановиті, людяні, відверті, щирі люди – гірники, волонтери, поети, співці, архітектори, військові- це моя родина і друзі. А ще тут цвітуть вишні навесні. Цвітуть так, як, мені здається, більше не цвітуть ніде.

Ну, а побутові незручності, що ж... Коли-небудь це закінчиться. Україні довелося стільки пережити - тільки голодомор 1933 року і Друга Світова війна забрали мільйони життів! Гарне життя не приходить відразу, не звалюється, як сніг на голову. Воно приходить поступово. От і ми незабаром будемо просто жити - повним життям, а не його чеканням, але для цього треба тільки одне: не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі!

Завдання :

1. Вивчити правила параграфів 9 - 10.

2. Вправа 7 ( 1 ) . Написати есе ( с. 33 ).