Чи знаєте ви?

✵ За якими правилами пишемо географічні українські назви? (Українські географічні назви на письмі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису.)

✵ Як передаються географічні назви слов’янських та інших країн? (Передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.)

Складні випадки написання географічних назв

приклади

У назвах українських міст треба розрізняти -поль у небагатьох словах грецького походження (грецьке polis «місто») і -піль (з українського «поле»)

Севастополь, Крижопіль

У географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською е передається через і

Арабатська Стрілка, Біловезька Пуща

У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишеться и в суфіксах -ин, -инськ

Карпинськ, Гусине Озеро

У географічних назвах, утворених від людських імен, пишемо і, як і в українській мові

Леонідово

Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним перед я, ю, є, ї. Але, коли я, ю сполучення м’якого приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться

В’язники, Ак’яр, Вязьма, Рязань

Знак м’якшення пишеться в географічних назвах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, м. Але, коли я, ю, означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишеться

Пхеньян, Усольє, Аляска, Тюмень

Особливу увагу слід звернути на правопис складних і складених географічних назв як українського, так і іншомовного походження. Вони пишуться окремо, разом і через дефіс.

Окремо пишуть географічні назви, утворені:

· поєднанням іменника та узгодженого з ним прикметника: Новий Буг, Кривий Ріг;

· поєднанням іменника та узгодженого з ним порядкового числівника: Залісся Перше, Гільча Друга.

Разом пишуть географічні назви, утворені:

· від прикметникових та іменникових основ, з’єднаних єднальним звуком: Новоукраїнка, Верхньоторецьке, Теплогірськ;

· поєднанням числівникових та іменникових основ: Пятигорськ, Тридуби, Семикаракорськ;

· поєднанням двох іменникових основ за допомогою єднального звука: Волгодонськ, Індокитай;

· сполученням дієслова у формі наказового способу та іменника: Гуляйполе, Копайгородок.

Через дефіс пишуть географічні назви, утворені:

· поєднанням двох іменників без єднального звука: Пуща-Водиця, Коста-Ріка, Тель-Авів;

· поєднанням іменника й постпозитивного прикметника: Новгород-Волинський, Кам’янець-Подільський;

· поєднанням двох імен або імені та прізвища за допомогою єднального звука: Андрієво-Іванівка, Івано-Франківськ, Михайло-Коцюбинське;

· поєднанням двох іменників, перший з яких вжито в називному відмінку, а другий — у непрямому відмінку з прийменником чи іншим службовим словом; дефісом виділяється прийменник (службове слово) з обох боків: Ростов-на-Дону, Порт-о-Пренс, Па-де-Кале;

· поєднанням перших складових частин соль-, спас-, усть-, вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сент-, сен- з кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд: Соль-Вичегодськ, Спас-Клепики, Усть-Лабінськ, Вест-Індія, Санкт-Петер-бург, Іст-Ривер, Монк-тон-Сіті і т. ін.